Тільки б повернутися додому

«Персона з екстраординарними здібностями в бізнесі» у США, «чия діяльність сприяє національним інтересам Америки» (Форма I-194), і громадянин України Вадим Василенко просить президента України і першу леді посприяти йому в поверненні додому. Вадим Василенко прибув до США 1992 р. за туристичною візою. Завдяки своїм інноваторським ідеям отримав статус постійного жителя зазначеної категорії. Такий статус вимагає особливих заслуг перед країною. Це програма для тих, хто вніс в економіку мільйон доларів і створив 10 постійних робочих місць, для спеціалістів високого класу, людей, котрі мають заслуги у спорті, мистецтві. Сюди ж входять підприємці, чия комерційна активність сприяє економічному розвитку США.

Завдяки бізнесу Василенка у сфері обмінних операцій електронних платіжних інструментів люди, котрі проживають в Україні, отримали можливість забезпечувати себе і свої сім’ї, працюючи на найбільші американські компанії, такі як Google, Commission Junction та інші, через Інтернет.

У лютому 2006 року Василенко був заарештований окружною прокуратурою міста Нью-Йорка за обвинуваченням, пов’язаним із професійною діяльністю у сфері обмінних операцій електронних платіжних інструментів. Відтоді понад 45 місяців перебуває під вартою у слідчому ізоляторі Нью-Йорка на острові Райкерс.

«Коли я повернувся з України 1999 року, — розповідає Вадим Василенко, —бізнес із продажу телефонних сервісів перестав зростати і пішов на спад, тому потрібно було терміново шукати нові ринки збуту телефонних карток. Згідно з ухваленим рішенням я створив веб-сайт, і сотні чеків, які були в людей на руках у Росії та Україні, ринули в Нью-Йорк. Ми зараховували гроші за кілька робочих днів, відправляли гроші по Western Union банківським переказом. Ми також мали корпоративні дебетні зарплатні картки, які висилали працюючим на американські компанії людям у Росію та Україну. Велику частину чеків клієнти переказували безпосередньо від роботодавця, і процес отримання грошей скоротився з двох-трьох місяців до одного тижня — через нас.

При обороті в 250 тис. доларів на рік дана ліцензія не потрібна, перший час ми не перевищували цієї суми. Щойно ми її перевищили, я зателефонував у нью-йоркський банківський департамент, пояснив суть сервісу й отримав відповідь: «Оскільки всі ваші клієнти перебувають за межами США і ваша діяльність не містить ризику для резидентів штату Нью-Йорк, ми не вважаємо, що вашій організації необхідна ліцензія». Далі офіційний представник відповів, що їх турбує тільки ситуація, за якої жителі штату Нью-Йорк принесуть нам свої чеки або гроші для переказу, а ми розчинимося, не зробивши проплати. Тому компанії, котрі отримують ліцензію на грошові перекази, повинні придбати страховий поліс на 500 тис. доларів на випадок, якщо зобов’язання не буде виконано. Я більше не займався отриманням ліцензії штату, а тільки зареєструвався в міністерстві фінансів США як бізнесмен, котрий працює у сфері фінансового сервісу, це називається money services businesses».

Василенко мав відповідні реєстраційні документи від міністерства фінансів та федерального уряду США.

Помічник окружного прокурора Манхеттена Джон Бандлер розцінив згадану комерційну активність як незаконну. Подальші процесуальні порушення змушували думати, що, враховуючи походження, стосовно Василенка вирішили діяти в «найкращих традиціях» української правозастосовчої практики. Затримання відбулося без ордера на арешт. Не було зачитано права зберігати мовчання, не названо причини затримання, не забезпечено права на дзвінок адвокату. Про затримання громадянина України не було повідомлено генеральному консулу.

У виправній установі, погрожуючи серйозним покаранням, Вадима змусили прийняти понад 500 таблеток для профілактики туберкульозу. Не діяли жодні докази про загальну вакцинацію від туберкульозу в нашій країні та реакцію Манту... Величезні дози цих медикаментів викликали безперервні болі в печінці.

Помічник окружного прокурора пан Бандлер до цього часу так і не надав санкції окружного або генерального прокурора, необхідної для обвинувачення за інкримінованою статтею. Бандлер розділив обвинувачення таким чином, що з однієї справи було створено дві, піддавши Василенка подвійному переслідуванню за одні й ті самі дії.

Обвинувачуваний підготував і подав до суду петицію про зняття з нього подвійного обвинувачення. Суддя усно відмовив у задоволенні прохання, не надавши ні обвинувачуваному, ні його адвокату письмового рішення з посиланням на закони, на підставі яких було ухвалено таке рішення.

У лютому 2006 року Вадимові висунули обвинувачення: «робота з грошовими переказами без відповідної ліцензії від штату Нью-Йорк». Попри той факт, що жителі штату Нью-Йорк не були його клієнтами і жодних ризиків для штату Нью-Йорк не було, прокурор вимагав покарання до 24 років тюрми за відмову прийняти провину до суду присяжних. Вадим Василенко: «Я визнав провину за всіма пунктами першого обвинувачення, добровільно відмовився від статусу постійного жителя США і вирішив повернутися до себе додому в Україну. Тільки завдяки неймовірним зусиллям віце-консула Андрія Оліферова я домігся умовно-дострокового звільнення в обмін на обов’язкову депортацію в Україну. Але 23 жовтня 2007 р. мене було переведено з депортаційного ізолятора знову в слідчий ізолятор Нью-Йорка на острові Райкерс. Я постав перед тим самим суддею, що й два роки тому, що є порушенням процедури, котра передбачає випадковий вибір судді.

Всі пункти, які фігурували в першому обвинуваченні, було повторно використано для нових обвинувачень за статтею, що передбачає покарання до 25 років.

У липні суддя Брюс Аллен, котрий тимчасово заміняв суддю Максвелла Вайлі, зняв основне обвинувачення в Enterprise Corruption за недоведеністю, назвавши аргументи прокурора творчими. Він політкоректно, але однозначно дав зрозуміти, що всі аргументи і посилання на прецеденти — не що інше, як брехня і фабрикація. Це означає, що всі пункти обвинувачення в Enterprise Corruption мають бути також зняті, а справа закрита.

Тим часом прокурор відкрито вимагає, щоб я знову взяв на себе зняті раніше обвинувачення, погрожуючи астрономічними строками покарання, якщо я наполягатиму на своїй невинуватості. У разі мого «добровільного» прийняття знятих раніше обвинувачень за невчинені мною злочини і якщо я визнаю провину до суду присяжних, суддя М.Вайлі пообіцяв строк тільки від чотирьох до 12 років ув’язнення. Це при тому, що прокуратура вимагала строк від 12 до 36 років із конфіскацією.

Абсолютна більшість моїх особистих, корпоративних і пенсійних коштів була не лише заморожена на банківських рахунках, а й знята з усіх рахунків представником прокуратури без повідомлення і до завершення провадження про конфіскацію майна. Прокуратура зруйнувала мою репутацію і залишила мене наодинці з боргами більш як півмільйона доларів. Прокуратура відмовилася довести справу до суду присяжних протягом шести місяців, як це передбачає закон. Через чотири роки після мого арешту підготовка до суду присяжних навіть не починалася.

Попри те що український консул у Нью-Йорку неодноразово висловлював своє занепокоєння державному департаменту, суду та іншим інстанціям щодо величезної кількості порушень, допущених стосовно мене, цілком очевидно, що повноважень і юридичних можливостей українського консульства явно недостатньо для вирішення цієї складної проблеми. Я дуже сподіваюся, що Україна зможе продемонструвати: громадяни України та їхні сім’ї можуть розраховувати на захист з боку їхньої держави в будь-який час і в будь-якій країні».