Як воювали з миротворцями

Якщо в когось і були ілюзії, що Косово може безкровно від’єднатися від Сербії, то з ними час розпрощатися. Ця молода країна входить у нову смугу нестабільності. На лихо, з цим зіштовхнувся український контингент у складі цивільної місії ООН у Косово (UNMIK), який зазнав перших втрат: минулого понеділка в Косовській Мітровіці було смертельно поранено старшого лейтенант а внутрішніх військ Ігоря Кіналя. Постраждали двадцять працівників українського підрозділу поліцейських сил місії ООН — у них поранення різного ступеня тяжкості. Двоє з них перебувають у тяжкому стані.

Трагедія сталася вдосвіта в понеділок, коли, виконуючи наказ глави місії ООН Йоахіма Рюккера, український, польський, французький і румунський підрозділи поліцейських сил UNMIK визволили будинок суду в північній, сербській частині Косовської Мітровіци, що його три дні утримували серби — колишні працівники органів правосуддя. Ті протестували проти одностороннього оголошення незалежності Косово і вимагали свого поновлення на роботі. Сербів, які захопили приміщення, а серед них було багато жінок, поліцейські заарештували. Саме арешт 53 протестантів і послужив для натовпу приводом для нападу на поліцейських із місії ООН.

Через півтори години після початку операції в поліцейських полетіло каміння, пляшки з запалювальною сумішшю, гранати. Серби з-поза спин жінок також обстрілювали поліцейських із вогнепальної зброї. Підрозділи UNMIK у відповідь тільки випускали димові шашки, оскільки, відповідно до оонівських інструкцій, поліцейські місії ООН не мають права використовувати навіть гумові кулі для розгону демонстрантів. Лише з допомогою армійських сил KFOR, що підійшли згодом і чиї інструкції — менш жорсткі, вдалося розігнати півторатисячний натовп.

Внаслідок цих запеклих зіткнень, які тривали близько чотирьох годин, постраждали майже сотня миротворців. Поранення отримали й десятки сербів. Кілька машин ООН було спалено, і частина арештованих сербів опинилася на волі. Невдовзі влада відпустила й інших затриманих, відправлених до Пріштіни. Це стабілізувало ситуацію в місті. Кілька днів там патрулювали сили KFOR, але вже в середу поліція місії ООН знову повернулася в Косовську Мітровіцу для виконання служби.

Сьогодні Київ вимагає від місії ООН ретельного розслідування цього інциденту, оскільки організація операції визволення приміщення суду в Косовській Мітровіці, як і подальші події, викликає багато запитань. Зокрема це стосується вибраного для проведення операції дня. 17 березня — трагічна дата для сербської громади Косово: цього дня 2004 року в краї відбулися сербські погроми, організовані албанцями. Тоді тисячі людей мусили втікати з рідних місць. Їхні оселі було розграбовано, а церкви — зруйновано. Очікувалося, що серби можуть вийти на демонстрації протесту. Тож проведення операції в цей день — свідоме провокування сербів, які й так дуже болісно сприйняли проголошення албанцями незалежності краю.

Безумовно, у місії ООН про ці нюанси знали. Однак ухвалили рішення діяти. Представники ООН аргументують необхідність проведення операції з визволення приміщення суду саме 17 березня тим, що, за наявною в них інформацією, цього дня планувалося захоплення сербами будинку поліцейської дільниці, розміщеної поруч. На думку UNMIK, цьому захопленню слід було запобігти, доки ситуація не погіршилася в усьому місті. Однак представники української сторони вважають ці пояснення надуманими. Зокрема й тому, що начальник поліцейської дільниці в Косовській Мітровіці, до речі, українець, не мав про це інформації. Висловлюючи свою особисту позицію з цього питання, глава МВС України Юрій Луценко сказав на прес-конференції журналістам, що пояснення UNMIK — брехня й окозамилювання.

На думку Києва, задіяні підрозділи поліції не були готові до проведення операції в умовах, коли серби стали виявляти агресивність щодо миротворців, а сама місія ООН не була готова до оперативного втручання. Адже під час планування не було передбачено, що підрозділи KFOR прикриватимуть поліцейські сили місії UNMIK. «Керівництво місії ООН діяло за принципом «якось воно буде», — гадає Юрій Луценко. Тому в Україні вважають, що винні у плануванні цієї точкової операції мають бути покарані. «Слід порушувати питання відповідальності за організацію й керування тією місією, що завершилася пораненням близько 80 осіб», — заявив глава парламентського комітету з питань національної безпеки та оборони, екс-міністр оборони Анатолій Гриценко.

Крім того, українські експерти вважають, що повинні бути переглянуті інструкції ООН із застосування зброї поліцейськими для самозахисту в екстрених випадках. Адже тільки через чотири години після того, як у поліцейських почали кидати каміння та пляшки з «коктейлем Молотова» і був поранений кожен другий учасник операції, з місії ООН надійшов дозвіл застосувати особисту зброю.

Тим часом Белград і Москва звинувачують поліцейських місії ООН у застосуванні несумірної обставинам сили і стверджують, що конфлікт можна було розв’язати шляхом переговорів. Так, міністр із питань Косово в уряді Сербії Слободан Самарджич заявляв, що він зумів домовитися про звільнення будинку за умови, що проти людей, котрі захопили суд, не застосовуватиметься сила. Правда, оонівська сторона спростовує наявність цих домовленостей. Як і те, що поліцейські поводилися грубо, арештовуючи сербів, колишніх працівників правоохоронних органів.

За отриманою «ДТ» інформацією з Белграда, багато затриманих сербів стверджують, що поліцейські поводилися з арештованими жорстоко і не по-людськи: примушували їх ставати на коліна, зв’язували руки пластиковим шнуром, не давали можливості приймати ліки. Юрій Луценко, коментуючи закиди на адресу українських миротворців, заявив «ДТ»: «Наші хлопці діяли точно відповідно до інструкцій миротворчих підрозділів ООН, які дуже докладно регламентують дії поліцейських у такій спецоперації. Крім того, я не став би довіряти цій інформації, бо бачив сербські газети, в яких було написано «...танками на беззбройних сербів». На жаль, усе це оцінюється як пропаганда країни, котра, фактично, перебуває у стані війни за свою територію».

Інцидент у Косовській Мітровіці поставив перед офіційним Києвом непросте питання: як максимально убезпечити розміщені там українські миротворчі підрозділи, за умов що ситуація в Косово має стійку тенденцію до погіршення. А дальшій дестабілізації сприяє низка чинників. По-перше, у Сербії триває передвиборна кампанія: на 11 травня призначено вибори до парламенту. І очевидно, що табори всіх трьох основних опонентів — прибічників непримиренного Воїслава Коштуніци, радикального Томіслава Ніколича і готового до діалогу з Заходом Бориса Тадича — активно розігруватимуть косовську карту. А це зовсім не сприяє стабільності краю, де радикально налаштовані серби мають намір не допустити незалежності Косово.

По-друге, чимало сербських політиків зацікавлені у стані перманентної напруги в Косово. Це гарантувало б постійну увагу світової спільноти до краю. А в умовах, коли косовські албанці тільки формують органи влади і утверджують на світовій арені свою державність, будь-який конфлікт демонстрував би їхню неготовність контролювати ситуацію. І в цій ситуації сербів найбільше влаштовувало б запровадження в Косово над­звичайного стану.

До речі, самі сербські аналітики сумніваються у спонтанності протестів у Косовській Мітровіці й кажуть, що ця акція старанно готувалася. Очевидно, що в постійній нестабільності зацікавлена й Росія. Підтримуючи Сербію в косовському питанні, вона керується цілком прагматичною метою і використовує Косово як інструмент тиску на Сполучені Штати та Європейський Союз.

Нарешті, не слід забувати, що керівництво Косово на чолі з колишнім бойовиком Хашімом Тачі, попри декларації про створення багатонаціональної держави, все ж таки налаштоване на те, аби серби залишили країну. І в цій ситуації завдання світової спільноти полягає не тільки в недопущенні ще однієї кривавої бойні між сербами та албанцями, а й у максимальному убезпеченні своїх миротворчих контингентів.

Що має робити Київ далі у ситуації, коли загинув один український миротворець і поранені двадцятеро? Складати повноваження чи продовжувати свою місію з підтримання миру в нестабільному регіоні? Опозиція закликає владу вивести український контингент із Косово. Фракція Партії регіонів, наприклад, уже зареєструвала в парламенті проект постанови про відкликання наших миротворців, а заодно зажадала відставки глави МВС Юрія Луценка «у зв’язку з наданою неправдивою інформацією про ситуацію з українськими миротворцями в Косово». Щоб домогтися свого, члени цієї фракції навіть заблокували у п’ятницю трибуну парламенту, що спричинило передчасне закриття пленарного засідання. Все це може стати приводом для нової внутрішньополітичної кризи, в якій питання дальшого перебування українських миротворців у Косово і загибель офіцера виступатимуть лише як можливість домогтися від влади і парламентської коаліції чергових поступок.

А якщо залишатися в Косово — то яких заходів слід вжити, аби гарантувати безпеку миротворців, котрі входять як до сил UNMIK, так і KFOR? І чи надавати офіцерам та солдатам українського підрозділу поліцейських сил місії ООН у Косово статус учасників бойових дій, притому що в краї немає бойових дій? Нагадаємо, миротворців посилали в цей регіон за мандатом, який не дає їм права брати участь у бойових діях.

Ці питання саме й розглядали на вчорашньому засіданні РНБО України. Це була перша нарада, присвячена ситуації в Косово і безпеці наших миротворців, яку провів президент України. А ще ж кілька місяців тому, коли стало очевидно, що незалежність цієї сербської провінції не за горами, ряд експертів та політиків порушували питання перегляду для українського контингенту правил бойового зіткнення. Однак на Грушевського і Банковій більше були стурбовані боями, що точилися на внутрішньому політичному фронті, ніж необхідністю виробити стратегію поведінки в косовському конфлікті.

Коли готувався цей матеріал, ще не було відоме рішення РНБОУ. Але з великою мірою впевненості ризикнемо припустити, що Київ, незважаючи на загибель українського офіцера, не ухвалить рішення про виведення своїх підрозділів. Причин кілька. Насамперед — це рішення може вдарити по іміджу країни як надійного партнера в миротворчих операціях з підтримки миру та стабільності, а заодно продемонструє, що шляхом насильства можна примусити Київ піти на поступки екстремістам. Крім того, це може сприяти дестабілізації ситуації в краї. Нарешті, вихід із Косово може позбавити працівників МВС і внутрішніх військ дорогого досвіду роботи в екстремальних ситуаціях.

Не слід випускати з уваги, що МВС України бере участь у миротворчій операції в Косово відповідно до резолюції Ради безпеки ООН №1244 від 1999 року. І з самого початку місії — з 2000 року — працівники МВС вирушають у цей край на суто добровільній основі, пройшовши жорсткий конкурсний добір: на одне місце претендують четверо—шестеро осіб. За даними на 18 березня, у Косово за мандатом ООН перебувають 187 офіцерів та солдатів МВС. І поки що жоден працівник із українського підрозділу поліцейських сил місії ООН у Косово не написав рапорту про відбуття додому. Однак майбутнє українського підрозділу поліцейських сил місії ООН залежить від того, чи замінить після зміни статусу Косово місія Європейського Союзу персонал Організації Об’єднаних Націй. Якщо це станеться й відповідальність за безпеку ляже на Євросоюз, то український контингент, який перебуває в Косово за мандатом ООН, зможе або повернутися в Україну, або ввійти в підпорядкування ЄС. У кожному разі, з урахуванням погіршення ситуації в цій країні, Київ повинен уже сьогодні знати, якому варіанту віддати перевагу.