«Если гадость на всех одна…»

Криза, схоже, змусила наших керманичів звернути свій погляд на економіку. Про кризу багато говорять, але організовано й системно протистояти майбутній небезпеці поки що не дуже виходить. Перші особи держави, нібито приречені стати соратниками мимоволі, однаково залишаються політичними суперниками. Близькість виборів глави держави взаємну недовіру тільки загострює. Боротьба з наслідками світового фінансового обвалу небожителі все ще сприймають як тактичне завдання. Яке не повинне відвертати від стратегічної мети — успіху в прийдешній президентській гонці.

У центрах ухвалення політичних рішень — теж криза. Криза ідей. Чітко спланованої гри немає ні в кого, реалізація будь-якої комбінації утруднена. Забагато умовностей, замало союзників.

Ющенку (який нібито має великий набір повноважень) із засобами політичної боротьби, хоч як дивно, скрутніше, ніж іншим. У президента є право достроково припинити повноваження Верховної Ради, та, як бачимо, немає змоги це зробити. Формально гарант спирається на фракцію, але в кого повернеться язик назвати «НУ—НС» виконавцем волі Віктора Андрійовича? Не більш як трьом десяткам народних обранців можна приклеїти ярлик «пропрезидентських». Замір із достроковими виборами загострив і без того непрості відносини в цьо­му депутатському загоні. З’ясовування стосунків в осередку поступово набуває характеру громадянської війни, під час якої всі воюють з усіма. У руках першої особи держави є такий серйозний інструмент, як прокуратура. Проте насправді значно більший вплив на цю структуру має Партія регіонів. І якщо Ахметову (й іже з ним) у якійсь момент набридне потурати примхам всенародно обраного, ГПУ з підпорядкованого органу може досить легко перетворитися на опозиційний.

Ну скажіть на милість, як боротися з численними ворогами за такого убогого арсеналу? Все було б простіше, якби Віктор Андрійович не думав про другу каденцію. Та він навіть думки не припускає про те, щоб з’їхати з Банкової після закінчення першого терміну. Громадяни, вхожі до гаранта, кажуть про це в один голос.

Після ще одного і (як стверджують) досить бурхливого з’ясовуван­ня стосунків між президентом і главою його секретаріату в діях останнього зменшилося завзяття. Віктор Андрійович із Віктором Івановичем занадто залежать одне від одного, але повного порозуміння в цій зв’язці вже немає.

Що залишається робити гарантові? Пригадати про добре забуте старе. За нашими даними, на Банковій намагаються реанімувати старий проект.

Ющенко має намір... Абсолютно правильно — спробувати скасувати політреформу. Віктор Андрійович мав бажання «відіграти назад» ще 2005-го. Та його відрадили — переконали, що не резон: за новою Конституцією він буцімто має більше приводів розпустити парламент.

Історія зі скасуванням горезвісного закону «чотири двійки», яким було введено в дію конституційні зміни, довга й складна. Свого часу Рада спеціальним рішенням заборонила Конститу­цій­ному суду переглядати політреформу. Проте в лютому нинішнього року КС звернувся до цього питання. Вивчивши «прохання» 102 депутатів, судді в розгляді відмовили — через «невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією і Зако­ном «Про Конституційний суд України». У червні КС визнав неконституційним урізання своєї компетенції, яке свого часу почали депутати. Тобто обгрунтував юридичну можливість переглянути реформи. Тоді ж виникли чутки про те, що готується нове подання, яке вже відповідатиме всім юридичним процедурам. Нині ці чутки поширюються з новою силою.

Цікаве запитання — а хто направить до КС подання про скасування політреформи? За Конституцією, це вправі зробити або президент, або 45 народних депутатів. На превеликий жаль, Віктор Андрійович не спирається навіть на десяту частину депутатського корпусу. Подавати самому не з руки. До того ж попередній зондаж ґрунту в Конституційному суді продемонстрував, що потрібної кількості голосів «за» там поки не набирається. Тож реалізація плану відкладається — йде «робота з суддями».

Про правові наслідки такого рішення мало хто зважується говорити. Навіть досвідчені юристи не уявляють, яким чином можна визнати неконституційною частину Конституції. І не розуміють, як бути з системою влади й законодавчою базою, сформованих в інших політико-правових умовах? Країну просто паралізує. Та Віктор Андрійович про такі дрібниці не замислюється. Він стає вершителем долі глави Кабінету — от що для нього головне.

Те, що у Віктора Андрійовича бодай щось вийде, сумнівно. Спроба скасувати політреформу з високим ступенем ймовірності знову породить ситуативний союз БЮТ і ПР. І Тимошенко і Янукович, як і раніше, занадто серйозно ставляться до замірів гаранта. Та, може, воно і на краще.

Виникнення загрози змусить їх спільно протистояти кандидатові в деспоти. У Тимошенко на такий випадок заготовлений свій козир. Юлія Володимирівна (за будь-якої спроби Віктора Андрійовича переглянути чинну Конституцію) має намір порушити питання про дострокові президентські вибори, оскільки обсяг повноважень глави держави піддається уточненню. Ну а якщо Ющенко зовсім втомить прем’єра, вона готова домогтися скасування рішення Верховного суду про «третій тур». За масштабністю і рівнем правового нігілізму — замір, який не поступається ющенківському плану щодо скасування політреформи.

План «Регіонів» набагато простіший. Вони не мають наміру заважати Тимошенко з Ющенком методично і планомірно знищувати одне одного, за ситуацією підтримуючи то одну, то другу сторони. Їм здається, що так вони швидше й легше здобудуть владу. А економічна криза, на їхню думку, в цьому тільки допоможе.

ПР усе ще не проти виборів. Вони за те, щоб витрати на дострокову виборчу кампанію були перед­бачені в бюджеті на наступний рік. І готові не голосувати за кошторис країни, якщо Тимошенко цю вимогу не виконає. От тільки чи зрозуміють їхні виборці, коли в умовах погіршення здоров’я економіки регіонали заблокують ухвалення головного фінансового документа країни.

Розглядають у ПР і можли­вість дострокової здачі мандатів. Добровільний вихід регіоналів із Ради має призвести до неминучих виборів, та цей хід Янукович із братією приберігають на потім. Вони чекають піку падіння рейтингу Тимошенко. На рейтинг Ющенка вони давно перестали зважати.

А тим часом країна перестає зважати на політиків. Недавнє шоу на «Інтері», під час якого (вперше в телеісторії) на одному майданчику зібрали всіх ключових політичних гравців, не викликало очікуваного глядацького ажіотажу.

Народ стомився?