Визнання чи «помилка персоналу»?

Священний синод Української православної церкви (у канонічній єдності з Московським патріархатом) називає Голодомор в Ук­раїні 1932—1933 рр. геноцидом.

«На щедрому українському чорноземі вмирали в страшних муках мільйони людей. Цей геноцид був намаганням знищити саму душу народу, привести її до повного духовного рабства», — говориться в зверненні Священ­ного синоду УПЦ (МП) із приводу 75-ї річниці Голодомору 1932—1933 рр. в Україні, підписаному митрополитом Володимиром (Сабоданом). Текст документа розміщений на сайті УПЦ (МП).

У зверненні зазначається, що в XX столітті український народ пережив одну із найстрашніших трагедій у своїй історії — Голодо­мор, у якого були об’єктивні і суб’єктивні джерела. «Штучний голод 1932—1933 рр. було сплановано більшовиками з метою прискорення примусової колективізації, ліквідації «куркульства» як класу, знищення «ворожих елементів», — вважає Синод.

Наша батьківщина пережила багато лихоліть: стихійні лиха, війни, соціально-політичні безладдя. «Але в 1930-ті роки Україна вперше пережила штучний голод, масове вбивство мільйонів своїх громадян, цинічне, цілеспрямоване, безжальне», — підкреслюється у зверненні.

УПЦ (МП) зазначає, що «час лікує душевні рани, але рану в серці України загоїти неможливо. Вона завжди буде невгамовним болем нагадувати про час, коли над Україною, над іншими народами колишньої радянської спільноти панував диявол», — говориться в зверненні.

Українська православна церква в глибокій скорботі молитвою згадує жертв голодоморів та інших репресій радянського тоталітаризму, суворо засуджує чинники, які призвели до трагедії Голодомору. Сама історія винесла вирок системі, яка знехтувала моральними принципами людства — вірою, надією, любов’ю.

Синод застерігає від глибокопомилкової й антигуманної ідеоло­гії, яка уможливила таку траге­дію, «і закликає до покаяння тих, хто ще не прозрів і не зрікся богоборства в усіх його формах».

Церква закликає відмовитися від екстремізму, нетерпимості, помсти, поділу на своїх і чужих. «Настав, нарешті, час духовного єднання народу України, повернення до споконвічних духовних цінностей. Історія виразно показала, до чого призводить зречення християнських засад», — говориться у зверненні.

Прокоментувати Звернення Священного синоду, підписане предстоятелем УПЦ митрополитом Володимиром (Сабоданом), ми попросили єпископа Олександра (Драбинка), вікарія Київської митрополії, секретаря предстоятеля Української православної церкви:

— Не йшлося про те, що це був саме геноцид... Ми взагалі намагалися уникнути цього слова. Тому що геноцид — це злочин одного народу проти іншого. Ми в жодному разі не ставимо питання таким чином. І з самого початку перед Синодом не стояла мета визнати Голодомор саме фактом геноциду. Ми кажемо про Голодомор як про трагедію нашого народу, про осуд злочинного режиму, який довів народ до вимирання. Точно так само «організований» голод у Поволжі та в інших місцях. Це був злочин насамперед проти людини. Влада в усіх куточках країни витравлювала людей, які хотіли й могли вільно трудитися на своїй землі. Це була ідеологія тих, хто на той час перебував при владі. І саме цю ідеологію, що вилилася у такий вчинок, ми засудили рішенням Синоду. Тому я б не радив акцентувати увагу саме на слові «геноцид».

— Наскільки це рішення зіпсує чи не зіпсує ваші стосунки з Московською патріархією? Відомо, що російська влада не схвалює визнання українського Голодомору у світі. А ви залишаєтеся у структурі РПЦ...

— Наша нібито повна підпорядкованість Московському патріархатові — міф, сфабрикований для дискредитації нашої церкви. Митрополит Володимир — досить сильна особистість, аби приймати самостійні рішення. А що стосується рішення Синоду про Голодомор — я взагалі не розумію, чому воно має щось зіпсувати. Вам здається, в РПЦ хтось у захопленні від Голодомору чи дуже сумує за владою більшовиків? Думаю, там це сприймуть як належне.

— А як же підтримка, яку надає вашій церкві КПУ?

— Це їхній вибір — ми самі до них на поклін не ходили. Але й тут я не бачу причин для хвилювання. Я вам нагадаю, що П.Симоненко свого часу попросив вибачення за все те зло, якого більшовики заподіяли Україні, і таким чином відмовився від їхньої спадщини, очистив свою партію. Хоч би як ми до цього ставилися — вони прийшли до нас, і ми як церква не могли відштовхнути їх. Серед них є віруючі й невіруючі, але цілком щирі люди. А церква має справу не з партіями, а з людьми.

* * *

На підтвердження сумнівів владики Олександра в доречності терміна «геноцид», спостерігачі Релігійно-інформаційної служби України (risu.org.ua) відзначили, що слово це спочатку з’явилося, потім зникло, потім знову з’явилося у промові Блаженнійшого
митрополита Володимира (Сабодана), опублікованій на офіційному сайті УПЦ. Ці метаморфози тексту редактори ресурсу пояснили «помилкою персоналу».