Радослав Сікорський: Україна не повинна розчаровуватися, якщо рішення про її приєднання до ПДЧ не буде прийняте на саміті НАТО в Бухаресті

Кризова ситуація, яка виникла на україно-польському кордоні внаслідок страйку польських митників, стала тлом візиту в Україну міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського, який уперше відвідав Київ після призначення в уряд Дональда Туска. Однак, попри всю свою актуальність, тема нормалізації роботи прикордонних і митних служб двох держав була всього лише одним із безлічі нагромаджених питань, які й обговорювалися на перемовинах. Серед них — угода про малий прикордонний рух, координація підготовки двох країн до проведення Євро-2012, взаємодія в енергетичному секторі тощо. Багато в чому від вирішення цих питань залежить майбутнє відносин двох країн. Поки що ж, як випливає з інтерв’ю Радослава Сікорського, Польща й далі залишається прихильною до ідеї стратегічного партнерства з Україною.

— Пане міністр, судячи з останніх новин, ситуація на україно-польському кордоні потроху нормалізується: половина польських митників уже вийшли на роботу. Проте акція протесту може відновитися в будь-яку хвилину. Як довго ще триватиме ця невизначеність? Адже на кордоні й так уже багатокілометрові черги, страждають люди, а транспортні й туристичні компанії втрачають гроші.

— Тепер (інтерв’ю проходило у вівторок. — В.К.) ситуація помалу нормалізується. І якби все залежало від нас, митники вже б давно працювали. На жаль, це не так. І тому з митниками треба вести переговори. Сподіваюся, що на переговорах вони поводитимуться розумно.

Я не ворожка й не можу прогнозувати, як далі розвиватимуться події. Але наш прем’єр-міністр учора (в понеділок. — В.К.) весь день провів із митниками на кордоні. Пан Туск погодився, що багато їхніх вимог здійснимі. Але для вирішення деяких питань потрібно внести зміни в законодавство. Не знаю, як в Україні, а в нас це питання — справа кількох місяців. Розв’язання проблеми також багато в чому залежатиме й від того, яким буде кредит довіри митників до нашого уряду.

— Що планує зробити польський уряд, аби така ситуація надалі не повторювалася?

— Усе не так просто, оскільки причини страйку кореняться в минулому. Нині ми думаємо про те, як фінансово заохотити роботу митників. Можливо, зробимо митну службу силовою структурою. І тоді вже сам закон перешкоджатиме виникненню таких ситуацій.

— Чи буде створено пости спільного митного й прикордонного контролю на україно-польському кордоні? Їх поява могла б значно спростити процедуру проходження кордону й заощадити багато часу...

— Під час свого візиту в Україну я обговорював це питання. Але справи такі. По-перше, існує певна процедура: Україна повинна підписати конвенцію про захист персональних даних. По-друге, ми хочемо отримати остаточну узгоджену позицію різних директоратів Європейської комісії.

З українськими партнерами ми домовилися, що згодом у Брюссель для переговорів із представниками Євросоюзу поїде спільна польсько-українська делегація. Ми хочемо почути відповіді на запитання, чи можливо створити такі пости й на яких умовах це здійснимо. У разі позитивного результату ми почнемо реалізовувати ідею спільного митного і прикордонного контролю на україно-польському кордоні.

— Під час вашого візиту обговорювалася тема угоди про малий прикордонний рух, що регламентує порядок перетинання кордону жителями прикордонних територій?

— Це одне з перших питань, яким я зайнявся як міністр. Тепер із цієї проблеми йдуть переговори у Варшаві. Сподіваюся, що угоду невдовзі вже буде підготовлено для підписання.

— Чи передбачено в цьому документі положення про безплатний в’їзд у Польщу жителів прикордонної зони?

— Так, особи, які мешкають у прикордонній зоні, зможуть на підставі відповідних штампів у паспортах перетинати кордон без віз. Інакше кажучи, йдеться про безвізовий режим для цих громадян. Але я хочу відразу ж привернути вашу увагу до іншого важливого аспекту: існують межі прикордонної зони. І особи, які перетнуть її без відповідної візи й будуть затримані, вже не зможуть відвідувати країни, які входять у Шенгенську зону. Їм відмовлять у візі.

— Якими будуть межі прикордонної зони?

— Поки що це — предмет переговорів. Але польська сторона пропонує, щоб у прикордонну зону входили цілі райони. Це дозволить не ділити райони, міста й полегшить роботу прикордонної адміністрації.

— Відтоді, як Мішель Платіні оголосив про перемогу Польщі й України в тендері на право проведення чемпіонату Європи з футболу 2012 року, минуло вже близько дев’яти місяців. На думку експертів, наша країна просто змарнувала цей час. Чи розглядає Варшава можливість проведення Євро-2012 з якимось іншим партнером, якщо Україна не впишеться в терміни підготовки до нього?

— Ні, не розглядає.

— Українські експерти стверджують, що на проведення Євро-2012 Польща отримала десятки мільярдів євроінвестицій, а Україна — нічого. Чому так сталося? Чи готова Варшава дати гроші Києву для підготовки до Євро-2012?

— Наскільки я знаю, Євро-2012 — це національні інвестиції, а не Європейського Союзу. І ті 90 млрд. євро, які ми отримуватимемо протягом семи років, не виділяються на Євро-2012. Ці кошти ми одержуватимемо в рамках двох європейських фондів: Фонду вирівнювання і Фонду підтримки сільського господарства. Вони не мають нічого спільного з підготовкою до проведення чемпіонату Європи з футболу.

Безумовно, частина цієї суми піде на розвиток інфраструктури, яку буде використано під Євро-2012. Наприклад, залізниці, автостради. Але повторюю, навіть якби не було Євро-2012, ці інвестиції прийшли б у Польщу.

Проблема Польщі полягає в тому, будуватимуться стадіони за рахунок центрального бюджету — чи місцевих бюджетів, чи встигнуть їх підготувати, оскільки терміни дуже жорсткі. Ми розраховуємо, що частина цих інвестицій значною мірою повернеться нам, оскільки зростатиме туризм. Але загалом ми інвестуємо самі в себе.

— Відомо, що Варшава послідовно підтримує Київ на шляху євроатлантичної інтеграції й виступає за надання Україні можливості виконувати ПДЧ. Нещодавно президент, прем’єр-міністр і спікер підписали лист до генсека НАТО з проханням про надання Україні Плану дій щодо членства в організації на Бухарестському саміті альянсу. Які шанси, що Україна приєднається до ПДЧ у Бухаресті, як того хоче Київ?

— Ми вітаємо рішення України, бо вважаємо, що європейська і євроатлантична перспектива природна для вашої країни. І ми переконуємо наших союзників підтримати прохання України. Але рішення НАТО залежить не тільки від Польщі, оскільки Північноатлантичний альянс — супердемократична організація. Тут рішення приймаються не більшістю, а одноголосно.

Звичайно, прикро, що лист до генсека НАТО з проханням про приєднання до ПДЧ не підписали років зо два тому, коли пам’ять про помаранчеву революцію була ще дуже жива й була велика симпатія до України. Кувати залізо потрібно було тоді. Але вступ у НАТО — тривалий процес, який часто супроводжується сумнівами. Тепер треба надолужити згаяний час. Я вважаю, що шанси України на приєднання до ПДЧ у Бухаресті зростають, але я б вас закликав не розчаровуватися, якщо рішення не приймуть на цьому саміті альянсу. У кожному разі, процес досягнення стандартів буде корисний для України.

— Одним із перших кроків нового польського уряду був перегляд політики стосовно Росії. Одні експерти кажуть про прагматичний підхід поляків. Інші оцінюють дії Варшави як загравання з Росією. При новій лінії поведінки Варшави наскільки тотальною буде ревізія польсько-російських відносин? Яку політичну ціну ви готові заплатити за російський газ?

— Ми платимо стільки, скільки платимо. У нас є контракти — довгострокові, короткострокові. У Польщі є плани диверсифікації джерел і шляхів поставок енергоносіїв. Частина планів пов’язана з Норвегією, частина — з Україною. Ми хочемо побудувати термінал-регазифікатор для прийому скрапленого природного газу, який би зв’язав нас зі світовими ринками.

Що ж до самих відносин із Росією, то вони нагадували багатошаровий льодовик. Ми ж вважаємо, що сусідів не вибирають і з ними треба вести діалог на будь-які теми, хоч би якими складними вони були. У нас із Росією є багато невирішених питань. Насамперед це шкодить нашим громадянам. Тому ми будемо вести діалог, побудований на прагматизмі. Але це жодним чином не означає, що ми забуваємо про своїх стратегічних партнерів і друзів. Як справедливо й те, що ми й надалі матимемо власний погляд на події в Росії.

— Чи продовжить новий уряд Польщі політику забезпечення енергетичної безпеки в Центральній і Східній Європі, яку почав уряд Качиньського на краківському та вільнюському самітах? Чи побачимо ми польську делегацію на травневому енергетичному саміті в Києві?

— Польща буде представлена на енергетичному саміті в Києві на вищому рівні.

— В Україні два НПЗ звернулися до уряду з проханням запустити нафтопровід Одеса—Броди в аверсному, європейському напрямку. Чи готовий уряд Польщі форсувати розвиток проекту в напрямку на Плоцьк? Попередній польський уряд багато говорив про це, але прогресу не спостерігалося...

— Якщо йдеться про політичний аспект, то ми повністю підтримуємо цей проект. Але є також і економічний ракурс: мають бути ті, кому вигідно це робити.

— Коли очікувати приїзду прем’єр-міністра Польщі Дональда Туска в Україну? Він буде в рамках візиту в Росію?

— Візит нашого прем’єр-міністра може відбутися в лютому. Нині ми уточнюємо дату. Я б не хотів, щоб ви створювали ажіотаж навколо дат: у високопоставлених державних службовців дуже напружені графіки. І координувати їх непросто. Але моя присутність тут — найкращий доказ того, що Польща готова й далі підтримувати польсько-українське стратегічне партнерство.

Реклама