«Мінус двадцять», про які багато хто говорив

30 червня Держкомстат нарешті опублікував давно очікувані дані про ВВП за перший квартал. Увага до цього показника зумовлена двома обставинами. Перша пов’язана з тим, що з початку 2009 року припинили розрахунки щомісячних оцінок ВВП, які щомісяця публікувалися мінімум 10—12 років, до чого всі вже встигли звикнути. Друга — що припинення розрахунків відбулося не в умовах економічного зростання попередніх років, а під час стрімкого падіння виробництва. Цілком природно, що в хід пішли численні (й далеко не завжди об’єктивні) коментарі щодо причин припинення та особливо оцінок імовірного падіння ВВП в Україні. То що ж тут правда?

Переходимо на квартал

Коли Держкомстат України з лагом буквально в 25 днів публікував дані про наш ВВП, більшість користувачів, мабуть, вважали, що цей показник розраховується на щомісячній основі принаймні статистикою більшості розвинених країн, і Україна лише слідує їхньому прикладу. Однак щомісячні дані про ВВП не розраховуються в жодній країні, включаючи нинішні 27 країн Євросоюзу, 30 країн ОЕСР і Росію. Та й квартальні розробки ВВП у світі проводять, за даними травневого випуску International Financial Statistics, лише в 68 із 187 країн і територій світу.

Щодо України фактично наводилися лише два, правда, найбільш значущі показники ВВП — абсолютна величина у поточних цінах і темпи зростання. Причому, в перші два-три місяці року могло йтися лише про грубо орієнтовні, розрахункові величини. Тому що потрібних детальних даних за багатьма інформаційними блоками, такими, наприклад, як деталізована розбивка доходів і видатків бюджету, результати фінансової діяльності підприємств, платіжний баланс і багато інших, по суті, не було — вони визначалися вже після оприлюднення даних щодо ВВП.

Додамо, що щомісячні дані про розмір ВВП у поточних цінах наводилися не на дискретній (тобто за кожен місяць року), а на кумулятивній (сумарно за всі місяці з початку року) базі, а темпи зростання порівнювалися з відповідним періодом минулого року. А приблизно з другої половини й особливо під кінець року, коли з’являлися точніші дані за попередні місяці, точність кумулятивних оцінок підвищувалася. Проте і ці результати розглядалися як попередні. А остаточні розгорнуті дані про ВВП в Україні виз­началися до грудня наступного року. Що цілком узгоджується з практикою країн із розвиненою статистикою (ОЕСР, Євросоюзу).

Слід підкреслити, що розрахунки ВВП украй складні, потребують балансування, взаємного ув’язування сотень і тисяч показників. ВВП визначається трьома методами — виробничим, вартісним і за кінцевим використанням — у поточних і порівнянних цінах, за п’ятьма інституціональними секторами (зокрема нефінансовими і фінансовими корпораціями, домогосподарствами, загальним державним управлінням). А в Україні ще розраховуються регіональні показники ВВП, що робиться навіть далеко не в усіх країнах із розвиненою статистикою.

Із боку Держкомстату вже протягом низки років наводилися доволі аргументовані міркування щодо доцільності припинення щомісячних оцінних розрахунків ВВП. Та поки економіка зростала, вони не знаходили розуміння в Мінекономіки. А от коли з осені минулого року почали чітко проявлятися кризові явища, це міністерство змінило свою позицію й, певне, за його згоди, якщо не за його ініціативою, в січні Кабмін прийняв розпорядження про перехід від щомісячних до квартальних розрахунків ВВП.

Якщо попередні щомісячні публікації по ВВП обмежувалися двома цифрами, то опублікований 30 червня ц.р. експрес-випуск Держкомстату включає розгорнуті дані в 10 основних таблицях на дев’яти сторінках, що охоплюють ВВП і сполучені показники (випуск продукції та послуг, валове накопичення, національний дохід). Взагалі, слід зазначити, що статистика ВВП, національних рахунків України достатньо розвинена. Так, в останніх щорічних тритомниках Статис­тич­ного департаменту ООН за національними рахунками National Accounts Statistics: Main Aggregates and Detailed Tables стандартні дані по Україні подано на 34 сто­рінках, по Нідерландах — 37, Франції — 33, США, ФРН і Вели­кобританії — на 30, Росії — на 24, а по багатьох країнах — усього на трьох-десяти сторінках.

Як і слід було очікувати, припинення щомісячних публікацій ВВП викликало потік суперечливих і економічно нечітких оцінок падіння цього показника. Величина загального падіння коливалася від 20—22 (що практично збіглося з опублікованими Держкомстатом даними) до 30—35%. Та в більшості випадків ці цифри наводилися без прив’язки до періоду, з яким ішло порівняння. Тобто не уточнювалося, співвідносяться вони з першим кварталом минулого року чи з попереднім (четвертим кварталом). А коли цифри називалися більші, найчастіше йшлося про «падіння виробництва», і під ним (за браком даних про ВВП) мали на увазі дані зниження промислового виробництва, які регулярно щомісяця публікувалися в двох-трьох базових варіантах. Хоча зрозуміло, що індекси ВВП не мають нічого спільного з промисловими індексами.

Сумні результати

Отже, у першому кварталі ВВП України впав на 20,3% порівняно з аналогічним періодом минулого року. Якщо аналізувати за окремими видами економічної діяльності, то найбільше падіння ВВП (точніше, близького до ВВП показника валової доданої вартості) сталося в будівництві — більш як удвічі, на 54,3%, і в переробній промисловості — більш як на третину, на 36,5%. На цьому тлі зовсім скромним виявилося зниження в освіті (на 2,8%), охороні здоров’я та соціальній допомозі (4,6%) і фінансовій діяльності (на 2,5%). І лише сільське господарство та лісова галузь дали за квартал приріст у 1,3%.

Однак частка різних видів економічної діяльності в загальній структурі виробництва ВВП неоднакова. Якщо це врахувати і зробити нескладні розрахунки «внеску» окремих галузей у загальне зниження ВВП, то на всю промисловість (видобувну, переробну, енергетику, водо- і газорозподіл) припаде майже 54% падіння, на торгівлю — 16,5, будівництво — 11,9, транспорт і зв’язок — 10,0%. Загалом ці чотири основні види економічної діяльності зумовили 92,1% загального падіння, а на освіту, охорону здоров’я та інші види послуг випало лише 7,9% загального зниження ВВП. Тут слід підкреслити, що показники по промисловості — найбільш значущої галузі економіки, в якій із початку року істотно змінилася методика визначення індексів, — потребують додаткової уваги.

Випуск товарів і послуг (ВВП дорівнює випуску за вирахуванням проміжного споживання: сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива, що перевищують 54% у структурі випуску) за перший квартал скоротився ще більше — на 23,1%.

Квартальні розробки дають можливість охарактеризувати зниження ВВП і за напрямами кінцевого використання. Відносно менше скоротилися кінцеві споживчі витрати домашніх господарств, які значною мірою (на 84%) визначають динаміку життєвого рівня населення. За загального падіння ВВП на 20,3% ці витрати скоротилися на 11,6%. На 15,9% впав експорт і на 35,6 — імпорт. А от видатки на валове нагромадження основного капіталу (а це вкладення в нові виробничі фонди, житлове будівництво) впали майже вдвічі — на 48,7%.

Цікаво, що квартальні розробки за кінцевим використанням ВВП показують, що на потреби оборони країни було спрямовано всього 1524 млн. грн. Це лише 0,83% квартального ВВП і мінімум у півтора разу менше, ніж буде потрібно на завершення будівництва стадіону в Києві до Євро-2012 (якщо на це буде потрібно лише 2,3, а не 4—5 млрд. грн.).

Підсумовуючи, ще раз наголосимо: усі наведені цифри квартального варіанта ВВП порівнюються з першим кварталом минулого року. Однак можливий і інший варіант порівняння — із даними попереднього кварталу (тобто четвертого кварталу 2008 року). У таких двох варіантах робляться розрахунки по 30 країнах OЕCР. До речі, порівняно з першим кварталом 2008 року в них ВВП скоротився на 4,2%, а з четвертим кварталом 2008-го — рівно вдвічі менше, на 2,1%. А по Росії, яка нам ближче, «навіть зовсім навпаки»: перший квартал 2009-го до першого кварталу 2008-го дає зниження на 9,8%, а до четвертого кварталу 2008-го — аж на 23,5%!

Країнові паралелі та прогнози

При порівнянні з іншими країнами — СНД, Євросоюзу та OЕCР — падіння ВВП в Україні (перший квартал 2009-го до першого кварталу 2008-го) було набагато більшим. З десяти країн СНД (включаючи Україну), за якими є дані за перший квартал, у п’яти державах — Азербайджані, Білорусі, Киргизстані, Таджикистані та Узбекистані ВВП зріс. У Казахстані він знизився на 2,2%, Вірменії — на 6,1, Молдові — на 6,9 і в Росії, як уже згадувалося вище, — на 9,8%.

З 27 країн Євросоюзу найбільше зниження — на 10—14% — сталося в трьох країнах Прибалтики та в Ісландії. З країн «великої сімки» ВВП скоротився в Японії (на 9,1%), Німеччині (6,9), Італії (5,9), Великобританії (4,1), Франції (3,2), США (на 2,6%). А по Канаді даних поки що немає.

Якщо ж зробити розрахунки по Україні в динаміці, то виходить, що в першому кварталі 2009-го наш ВВП упав щодо 1990-го до 61,5%, приблизно до рівня 2004 (61,0%) і 2005 (62,7%) років. І не доводиться сподіватися, що під кінець року країні вдасться вийти на річний урядовий прогноз приросту в 0,4%. Приймемо річне падіння хоча б на рівні 8%, як передбачає Світовий банк. Цього року не буде такого високого врожаю зернових, як минулого, що призведе до додаткового падіння ВВП у сільському господарстві. І одержимо 68,2% до рівня 1990-го.

Згідно з прогнозом, Міністерство економіки сподівається на середньорічний приріст ВВП у 2010—2012 роках на 0,2% за песимістичним сценарієм і на 1,9% — за оптимістичним. Візьмемо середній розмір, який дорівнює 1,0% річного приросту. У 2012 році наш ВВП становитиме приблизно 71,2% до 1990-го.

А на період із 2013-го по 2020 рік Мінекономіки прогнозує середньорічний приріст ВВП за песимістичним сценарієм на 4,5% і за оптимістичним — на 6,5%. Отже, за ці вісім років, до 2020-го, наш ВВП за першим сценарієм буде аж на 1,1% більшим, ніж 30 років тому, у 1990-му, а за другим — на 17,8%. Тоді як світовий ВВП до 2008 року проти 1990-го зріс приблизно на 38—40%.

Єдине, на що нам можна сподіватися, — що ВВП на душу населення збільшуватиметься швидше. Тому що за серйозними прогнозними розрахунками Демографічного департаменту ООН населення України з 46,0 млн. чол. на середину 2009 року скоротиться до 2020-го до 42,9 млн. чоловік.

Насамкінець зазначимо: якщо в 1990 році ВВП на душу населення в Україні (за паритетами купівельної спроможності, тобто за реальним співвідношенням цін) перевищував середньосвітові показники на 11% (Україна — 5433, світ — 4890 дол.), то в 2006-му, за останніми даними ПРООН, цей показник по Україні (6224 дол.) став уже на 33% меншим за середньосвітовий — 9316 дол. У Росії він був удвічі більшим — 13205, Казахстані — 9832, Білорусі — 9737 дол. На Кубі — 6876, у Колумбії — 6381 дол. Перелік можна продовжити...