Завзято працює порно

«Це все ваш Фрейд винен, люди останній сором втратили й начебто так і треба! Всі такі розкомплексовані, аж нудить», — гарячкувала найтактовніша та найделікатніша з моїх подруг, обговорюючи випадкові знахідки на комп’ютері 17-річного сина. «Забужко начиталася? — парирувала інша. — До чого тут Фрейд? Це питання до правоохоронних органів! Адже вирахували та навіть посадили за український націоналізм, який ображає російське інтернет-вухо. Чому ж цих ніхто не вирахував? Це образливо для нормальних людей!»

М’яке, жорстке, перламутрове...

І так доступно, що й не хочеш, та побачиш. Йдеться про порнографію. З пікантної розваги «на любителя» вона перетворилася, здається, у невід’ємну частину нашого повсякденного життя. Її якість дедалі жорсткіша, адже просто оголеним тілом сьогодні нікого не здивуєш, не привернеш увагу споживачів. Екзотичні, цинічні, страшні «новинки» порносайтів навіть дорослих бувалих людей доводять до нервових зривів (стверджую, спираючись на досвід власної психотерапевтичної роботи). Дедалі винахідливіші способи реклами та «подачі» насамперед, звичайно, у доступному для кожного Інтернеті. У Києві, наприклад, кількість інтернет-користувачів неухильно наближається до загальної кількості населення. Включаючи дітей.

Багато дорослих, не навчені бодай традиційним досвідом попередніх батьківських і виховательських поколінь, не виробивши поки що ніякого імунітету до вірусу порнографії, який швидко поширюється у дитячому середовищі, за такої ситуації вимушено обирають позу страуса, сподіваючись на те, що напевне саме їхнє чадо байдуже до таких розваг і настільки ж не цікавиться «цим», як і математикою. Чи, навпаки, цікавиться лише математикою... Важко добрати слова, щоб поговорити з дитиною, і нічого не залишається, як перевести цю тему в розряд заборонних, ніколи не обговорюваних. Або висміюваних, що не завжди допомагає дітям сформувати своє власне ставлення. Звісно ж, це захисна позиція дорослих. Адже що й де міститься у всесвітній комп’ютер­ній мережі, чадо найчастіше знає краще за багатьох батьків і вчителів. Замовчування не надто приємної теми «діти — відвідувачі порнографічних інтернет-ресурсів» не означає її неактуальності. Чесно зізнаюся: статистичних даних у мене немає. Але в щоденному професійному спілкуванні з дітьми і дорослими ця тема спливає нерідко в найрізноманітніших контекстах. То підліток свою улюблену серію найпопулярнішого американського мультика «Саус-парк» перекаже, то дорослий пригадає джерело нав’язливих переживань. Відвідування порносайта може стати каталізатором психотравми або особистісної кризи навіть для цілком зрілого індивідуума.

Заборонний плід

Звична у спілкуванні з дітьми заборонна практика в ситуації практично повної доступності порнографії не спрацьовує. Захисні антипорнографічні кібер-няні діють лише частково, є способи легко їх обминути навіть за умов, наприклад, навчального закладу, де все, що тільки можна, блокують фахівці. Зауважте, йдеться про дітей, в яких формується хвороблива залежність від «веселих картинок», дітей, які через постійну відсутність заклопотаних батьків, просиджують у порносайтах увесь час. Такі випадки, як кожна залежність, потребують серйозного лікування, це тема інша. Хоча помітити, протестувати таку залежність буває складніше, та й наслідки її для людини можуть проявитися не відразу. Адже порнографія, як усяка віртуальна реальність, може істотно спотворити картину дитячого-юнацького світу. Такі перекручування — від змін просторового мислення до повної неадекватності дитини, котра загралася в мережну гру — уже добре відомі фахівцям. Підліток, наприклад, починає уявляти, що в нього, як у комп’ютерній грі, шість життів, і коли зробити крок із даху, то втратиш тільки одну. Або що однокласники західних школярів-убивць — то є лише безликі фігурки в нескінченному контр-страйку, котрих потрібно знищити.

Реалістичні на вигляд порнокартинки і порнозйомки — чим не тренінг наявних у багатьох із нас ідей безвідповідального та байдужого використання інших людей? Приваблює цікавість, можливість відчути і, ніде правди діти, скинути напругу. Порно збиває підлітка з пантелику своєю уявною реалістичністю і тисне кількістю, доступністю.

Не все так однозначно і з найнепристойнішими картинками. Депутат італійського парламенту 80-х років порнозірка Чіччоліна, котра виграла виборчу кампанію з гаслами лібералізації порнографії як можливості сурогату сексу для інвалідів, позиціонувала себе як борця проти лицемірства суспільства. Однак тоді ще технічно можливо було контролювати масовий, точніше, масований контакт саме з дитячою аудиторією. Що ж робити? Як захистити психіку дитини й чи потрібно захищати?

Що робити?

Ну вже точно не випитувати в чада, чи дивиться воно заборонне фото-відео. Дивляться, за найрідкіснішим винятком, усі. Хто більше, хто менше, хто випад­ково, хто шукає сам. Хто без­контрольно на власній досконалій апаратурі, хто крадькома на телефоні в сусіди по парті. Добровільно або з примусу. Є шкільна гра: швидко показати дівчаткам на телефоні кадр із жорсткого порно, аби запищали. У моєму дитинстві ця роль приділялася живій миші чи іграшковій змії. У підлітковому середовищі, де дуже актуальне питання лідерст­ва і популярності, частіше «найкрутішим» виявляється найцинічніший. І тут підліткові, в якого немає інших достоїнств, можна обпертися саме на новітні «досягнення» згаданого жанру, продемонструвавши відсутність зніяковілості, загалом природної в юному віці. І не тільки юному. Від одного рекламного переліку тем відеосюжетів, який невідомо звідки взявся на нашій сімейній електронній пошті, стає страшно — до чого дійшов прогрес! Усе структуровано, класифіковано. Я на таку розсилку не підписувалася точно!

Хочеться вірити, що зрілі люди вже виробили своє ставлення до цього виду, м-м-м, масової культури. Хоча в реальності це, швидше, побажання. Знаю і дорослих, які ненавидять себе і своє тіло, котрі відчувають гостре почуття неповноцінності лише тому, що порівнюють свої фізичні параметри та фізіологічні можливості з кіношними, зокрема порнографічними. Те саме може статися з підлітками. Хтось може підсвідомо сприйняти непристойні сюжети як рольову модель сексуальної поведінки. Думаю, можна запитати підлітка: ти розумієш, що порно — це нереалістична фантазія, що в житті так не буває? Зводячи взаємодію статей до непристойних гімнастичних управ, порнографія дає приклади спрощеного, неповного, щоб не сказати хибного, уявлення про секс людям, котрі не мають у цій сфері ніякого досвіду. Там усі легкодоступні, тільки і мріють швидше знайти собі партнера, а в житті, як і раніше, страшно запросити однокласницю в кіно, страшно, що не сподобаєшся хлопчику, страшний незахищений секс, турбує перший сексуальний досвід. У непристойному кіно немає епідемії СНІДу, венеричних хвороб і абортів, моральних норм і страхів. Таке враження, що там навіть земного тяжіння немає, такі складні акробатичні викрутаси показують артисти.

Не кожний підліток може інтуїтивно вловити різницю жанрів, те, що більш-менш зрозуміло дорослому. Ця різниця може вселяти тривогу, невпевненість у собі, почуття провини. Помічаючи зміни в поведінці дитини, дорослому, навіть психологові, важко буде побачити причину в сюжеті, який вразив її. Дитина ж старанно приховує джерело своїх переживань, оскільки дорослі ніколи з ним про це не говорили, із чого робиться висновок, що говорити про це не можна. Про вплив же порнографії на психіку дітей, скажімо, до 12 років, страшно навіть подумати: дитина витрачає величезні психічні ресурси, аби бодай якось умістити, інтегрувати, інтерпретувати для себе набуту інформацію або захиститися від неї. Простіше кажучи, вона багато про це думає, переживає, як правило, без участі дорослих.

Історія нашої цивілізації — це зокрема нескінченна низка спроб окультурити статевий інстинкт людини. Можна ставитися до порнографії по-різному, але одне час чітко зрозуміти: вона доступна нашим дітям, і захистити їх від її швидкого чи повільного впливу та психологічних наслідків неможливо інакше, як допомагаючи їм виробити власне — культурне, просунуте, сучасне, негативне, толерантне (потрібне підкреслити) ставлення до проблеми, зокрема, обговорюючи реальний стан справ. Як кажуть у старому анекдоті, поговоріть із дітьми про секс, і ви довідаєтеся багато нового та цікавого.