Олексій Івченко: «ніхто у відставку мене не відправляв, не відправляє і не відправить»

Якби «Дзеркало тижня» знало, що для того щоб довести непорядність Олексія Івченка, потрібно було не добувати приховані від уряду і програшні для України угоди і протоколи, а усього лише розповісти, що Івченко за гроші «Нафтогазу» купив собі «Мерседес» останньої марки. Якби «ДТ» знало, що для того щоб довести його неспроможність як перемовника і примітивну цинічність як політика, потрібно не детально звіряти заяви Івченка і спростувальні слова його опонентів - «Газпрому» і Туркменбаші, а просто взяти у глави НАК коментар з приводу ситуації з «Мерседесом», у якому він на всю країну розкрився у всій красі.

Якби «ДТ» знало, що президента України обурить лише «мерседесова» історія, то докладно не розписувало б, як НАК під керівництвом Івченка неухильно рухається до фінансового краху.

Однак ми всього цього не знали. Більш того, усвідомлювали, чому людину з таким рівнем компетенції - всупереч позиції майже всього уряду, прем’єр-міністра й опозиції - президент продовжує тримати на цій посаді.

Історія з «Мерседесом» і проходженням Івченка в депутати за списком «Нашої України» допомагає президенту частково розв’язатися з історією головування Івченка. А при адекватному виборі наступника на посаду глави НАК - зберегти й існуючі газові схеми.

«Мерседес» продано. Івченко майже у відставці, але колосальні проблеми залишилися.

Після того, як «ДТ» (і деякі наші однодумці) наполегливо звертало увагу на непрозорість Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», яка на 100% належить державі, на її дедалі зростаючу зовнішню заборгованість за кредитами і масу інших очікуваних неприємностей, 27 грудня минулого року президент Віктор Ющенко теж занепокоївся справами НАК і видав указ, у якому наказувалося, зокрема, провести спільну перевірку «Нафтогазу» силами СБУ і ГоловКРУ. Предмет інтересу - ефективність використання кредитних коштів, отриманих НАК у 2004-2005 роках.

Порушуючи тему не крапково, а в концентрованому вигляді, «ДТ» предметно запитувало: «Хто і чим відповість за кредитами НАК «Нафтогаз України»? (див. №6 від 18 лютого 2006 року). І вже тоді ми описали основні нюанси кредитно-дискредитуючої біографії «Нафтогазу».

А вже 7 березня глава СБУ Ігор Дріжчаний направив президенту Віктору Ющенку лист із докладною розповіддю про фінансово-кредитне становище найбільшої національної нафтогазової компанії. У листі, складеному за результатами перевірки КРУ і СБУ, зокрема, було:

«За вказаний період НАК «Нафтогаз України» було залучено в 7 банках -нерезидентах та 5 банках-резидентах кредитних коштів в сумі 20 197,2 млн. грн., в тому числі довгострокових кредитів - 9484,2 млн. грн. та короткострокових кредитів - 10 713 млн. грн.

Довідково: банками-нерезидентами виступили «Банк зовнішньоекономічної діяльності СРСР «Внєшекономбанк» (м. Москва) в розмірі 100 млн. доларів США; «Deutsche Bank AG» - два транші по 300 млн. доларів США, права вимоги по яких переуступлено компаніям «Linton Сарital Ltd.» (м. Лондон) та «Раrbeck Capital Ltd.» (м. Лондон); Англійська публічна обмежена компанія «Standard Bank PLС» (м. Лондон) - 200 млн. доларів США; «Standard Bank London Limited» (м. Лондон) - 500 млн. доларів США; «Depfa Investment Bank Limited» (Кіпр) - 220 млн. доларів США; ВАТ «Альфа-Банк» (м. Москва) - 40 млн. доларів США.

Кредитні ресурси залучалися НАК «Нафтогаз України» для поповнення обігових коштів і проведення розрахунків за отриманий імпортний природний газ. Позики надавалися банками-нерезидентами під заставу всіх активів компанії, а банками-резидентами - під заставу майнових прав на виручку від реалізації природного газу.

Аналіз фінансово-господарської діяльності НАК «Нафтогаз України» вказує, що компанія залежала від довгострокових зобов’язань у 2004 році на 58,3 відсотка, а у 2005 році на 97,6 відсотка. За користування кредитними коштами протягом 2004-2005 років НАК «Нафтогаз України» було сплачено відсотків на загальну суму 320,6 млн. грн. або 62,1 млн. доларів США.

Через дефіцит власних обігових коштів НАК «Нафтогаз України» неспроможна виконувати зобов’язання за рахунок власних активів без зовнішніх запозичень, що ставить компанію у залежність від кредиторів та не дає можливості для розширення виробництва і своєчасного погашення боргу.

З урахуванням викладеного загальний фінансово-економічний стан НАК «Нафтогаз України» є кризовим і оцінюється як нестабільний.

Внаслідок отримання НАК «Нафтогаз України» кредитних коштів понад передбачених фінансовим планом лімітів створено передумови до визнання її банкрутом та стягнення активів на користь позичальників або інших кредиторів.

Виходячи з вищевикладеного, Служба безпеки України вважає за доцільне:

- ввести обов’язкове погодження питань отримання НАК «Нафтогаз України» позик та їх умов з Мінфіном, Мінекономіки, Мін’юстом України;

- Мінпаливенерго України терміново розробити комплекс заходів щодо фінансового оздоровлення компанії…»

Слід зазначити, що поданий президентові варіант листа І.Дріжчаного дечим відрізнявся від початкового проекту: в ньому, наприклад, пропонувалися конкретні кадрові зміни в керівництві «Нафтогазу»...

13 березня президент доручив прем’єру Ю.Єханурову «Провести поглиблений аналіз стану справ НАК «Нафтогаз України» і розробити ефективну програму її фінансового оздоровлення».

Прем’єр, своєю чергою, 15 березня доручає поіменно дев’ятьом держчиновникам, включно з главою Мінпаливенерго - І.Плачковим, Мінекономіки - А.Яценюком, СБУ - І.Дріжчаним, ФДМ - В.Семенюк, а також О.Івченком, «відповідно до вимог доручення президента України провести поглиблений аналіз стану справ НАК «Нафтогаз України» і внести узгоджені пропозиції про поліпшення фінансово-господарського становища компанії... Термін - до 6 квітня 2006 року».

Наскільки я розумію, глава СБУ ще до цього зробив усе від нього залежне. Глава Мінпаливенерго І.Плачков - явний союзник свого колишнього заступника і глави «Нафтогазу» О.Івченка. Отож, схоже, «оздоровчими» заходами в «Нафтогазі» займався не хто інший, як сам О.Івченко. В результаті чого, слід гадати, у Кабмін і потрапили ті ж таки основні зведені фінпоказники - замість очікуваного фінансового плану разом із узгодженими пропозиціями про поліпшення фінансово-господарського становища компанії.

А покращувати в «Нафтогазі» вочевидь є що. Не дарма ж 19 квітня розгляд фінансового плану цієї компанії на 2006 рік так нічим, крім скандалу з Віктором Пинзеником, і не закінчився - «на доопрацювання».

Після провалу фінплану НАК його глава О.Івченко, не особливо вибираючи слова, заявив: «Слухайте далі позицію Пинзеника і той пронос, що він несе в ефір. Міністр фінансів не повинен таке робити». Одне слово, пан Івченко у своєму репертуарі. І жодні докази міністра фінансів не справили на нього належного впливу. Тим часом В.Пинзеник, крім критики «основних фінпоказників», також підтвердив, що в «Нафтогазу України» справді є проблема касових витрат, оскільки його доходи й витрати не збігаються в часі. Однак у такому разі рух коштів має бути відбитий у відповідних документах. «Я хочу бачити місяць: доходи, витрати, рух коштів. Ми бачимо касові розриви й тоді розуміємо, на який період, у яких сумах потрібно їм дати дозвіл на отримання кредиту», - сказав В.Пинзеник.

Крім того, Мінфін заявив, що, у принципі, змінюватиме свій підхід до фінансових планів як НАК, так і інших держпідприємств.

Але провал на Кабміні фінансового плану НАК «Нафтогаз України» - це тільки вершки. Корінці ж, а точніше – проблеми закопані не під ліхтарем, а в тіні методів роботи компанії. Пригадайте, адже жоден аудит фінансово-господарської діяльності НАК з часу її створення у 1998 році не був завершений. Чому? Тому що аудитори повинні аналізувати надані їм документи, бухгалтерську звітність, договірну базу. А хто ж їм це в повному обсязі показував?! Та ні за що! Хоча, за великим рахунком, НАК «Нафтогаз України» - це давно не системна компанія (тобто ніколи нею не була!), а система розбазарювання, якщо м’яко висловлюватися, коштів цієї компанії (держкоштів). Оголошені на 19 квітня 780 млн. дол. боргу НАК - про що це свідчить?

Ну хто, наприклад, розповість, що в НАК (це при середній зарплаті 15 тис. грн., без урахування зарплат керівництва) існує і своєрідний другий фонд системного заохочення? Можна було б порадіти за працівників компанії, але це стосується лише апарату НАК, і явно не всіх. А перекладається все на витрати компанії і, відповідно, на вартість газу та послуг із його видобутку, транспортування тощо.

Є в НАК таке скромне, на перший погляд, дочірнє підприємство (ДП) «Нафтогазобслуговування». У його віданні - автопарк НАК. Але це тільки квіточки. Мотивуючи тим, що компанія перебуває в податковій заставі, НАК безпосередньо машин не купує. Купують його дочірні підприємства й підрозділи. А «Нафтогаз» у них усе це добро орендує - за нормальними цінами, навіть дуже нормальними - 93 млн. грн. за 2005 рік (за ці гроші можна було придбати 40 роллс-ройсів із помірним «фаршем»). Хоча, коли розібратися, то орендує НАК усе це сама в себе. Але списує на витрати. І це тільки оренда. Наприклад, оренда нового-проданого «Мерседеса» О.Івченка коштувала б компанії, що, по суті, ним же й володіє, 45 тис. грн. на місяць. А вже обслуговування... За простий огляд новенького авто НАК легко викладала по 5 тис. дол.

Із компанією «Нафтогазпостач» О.Івченко, схоже, теж так і не розібрався. А навіщо? Ну хто ж перевірить, за якими коефіцієнтами ця «донька» продає НАК часто дуже вже вживане устаткування? І хто перевірить, що ізоляційний шар на трубах, які вкладають, удвічі тонший від належного, заявленого й оплаченого НАК?

Як ніхто до пуття не перевірить і того, скільки газу реально використовується в країні, а скільки по-дідівському списується на втрати й т.п. Чому у споживачів і продавців газу в Україні баланс «не танцює»?

Є ще багато дивовижного в НАК, про що й не чули наші мудреці...

Найбільше див у зовнішньоекономічній діяльності «Нафтогазу». Наприклад, днями як завжди емоційно О.Івченко запевняв усіх, що НАК регулярно отримує туркменський газ. Мовляв, жодних проблем із поставками. Забув лише додати, що постачальник один - «РосУкрЕнерго», якому НАК уже заборгував пристойну суму. Щоправда, глава «Нафтогазу» факт боргу також заперечує і вірить у надійність єдиного для України газопостачальника...

За нашою ж інформацією, усе не так райдужно, як описує О.Івченко. А точніше - зовсім навпаки. І туркменський газ в Україну не надходив у першому кварталі, і з «РосУкрЕнерго» українська сторона значною мірою не розрахувалася. До того ж і «Газпром» в особі заступника голови правління О.Медведєва заявив про можливе підвищення цін на газ. І «РосУкрЕнерго» не виключає, що з червня ціни для України можуть змінитися. Попри це, Івченко не бачить передумов і підстав для підвищення ціни й посилається на підписані угоди й договори. Можливо, до зими росіяни, зокрема з «РосУкрЕнерго», і не стануть розпочинати радикальних дій, а от ближче до холодів вони точно нагадають: «Зима...»

У січні 2006 року це магічне слово стало аргументом для Івченка, Плачкова і Єханурова, щоб виправдати підписання 4 січня тристоронньої угоди (і наступних доповнень до контрактів, у наявності яких майже два місяці ніхто не зізнавався) між НАК, «Газпромом» і «РосУкрЕнерго». Аргумент страусиний, та іншого не знайшли... Компетентні експерти стверджують: якщо терміново в керівництві та методах керівництва НАК не відбудеться принципових змін, то нічого відіграти вже не вдасться...

За оперативними даними, структури, афільовані з «Газпромом», виявляють системний інтерес до концентрації у своїх руках зовнішньої заборгованості НАК. Якщо це вдасться росіянам, то не виключено, що вже наступного січня (якщо не раніше) від України «Газпром» із тим самим успіхом і під тим самим приводом зажадає вже газотранспортну систему України. Грунт росіяни для цього готують давно й системно. А що скажуть їм у відповідь українські чиновники від газу? Хоча б не те саме, що минулого січня: «Зима - треба щось робити. Люди мерзнути не повинні». І тоді в мене запитання: а що віддаватимете в січні 2008-го? Підприємства? Так на той час через СП «Укргаз-Енерго» і «РосУкрЕнерго» найліквідніші підприємства в Україні вже фактично управлятимуться цими або через ці компанії - з допомогою регулювання цін на газ...

Наприкінці лютого, до того, як Антимонопольний комітет України ще не побачив у СП «Укргаз-Енерго» (створеного 2 березня НАК і «РосУкрЕнерго») майбутнього монополіста на вітчизняному ринку газу, а НКРЕ не видала йому ліцензію для торгівлі газом, ситуація не була настільки загрозливою. З «РосУкрЕнерго» тоді ще можна було боротися за вітчизняний ринок і українських виробників. Тепер же все набагато складніше. Мережа посередників у реалізації газу СП «Укргаз-Енерго» обчислюється тисячами. І плювати їм, що в ліцензії значиться річна квота трохи більша за 5 млрд. кубометрів газу: 25 млрд. із 30 млрд. обсягу, що залишилися, саме через мережу посередників і реалізується. Отже, справа за малим...

У своєму першому інтерв’ю «ДТ» тоді ще недавно призначений главою НАК Олексій Івченко заявив: «На базі «Нафтогазу України» я хочу показати, що таке державний менеджмент і як держава має заробляти гроші» (див. «ДТ» № 10 від 19 березня 2005 року). І вже показав! Представлений на Кабміні проект фінплану на 2006 рік довів: НАК перетворився на засіб заробляння грошей для обмеженого кола наближених і найчастіше теж обмежених... жагою наживи осіб. А держменеджмент звівся до безкарності та вседозволеності керівництва «Нафтогазу».

Отже, пане Івченко, прощавайте: іншого шляху, ніж за депутатською недоторканністю в парламент, у вас просто немає.

І буде зовсім не смішно, якщо депутат О.Івченко очолить ПЕКівський комітет у новому складі Верховної Ради. Отже - мало що змінилося...

«Я поки що нікуди не збираюся», - повідомив Івченко на прес-конференції в п’ятницю. Він уточнив, що його рішення про те, чи він залишить НАК, залежить від того, хто очолить новий уряд. Іншими словами, від того, вдасться йому зберегти газову схему, що діє, чи ні?

* * *

Щоб розставити всі акценти в суперечці Мінфин-НАК щодо фінансових показників останньої, «ДТ» звернулося за коментарем до міністра фінансів України Віктора Пинзеника.

- Вікторе Михайловичу, після початкового розгляду фінансового плану НАК «Нафтогаз України» ви сказали, що ніякий це не фінансовий план компанії. Чому ви так вважаєте? І що тоді розглядав Кабмін на засіданні 19 квітня?

- НАК «Нафтогаз України» представив уряду, як вони це називають, основні фінансово-економічні показники. А закон передбачає, що постановою уряду має затверджуватися саме фінансовий план, а не основні фінансово-економічні показники НАК. Виписано й чіткі критерії складання такого плану. Нічого подібного НАК не спромігся надати.

Якщо зіставити витрати і доходи з операційної діяльності НАК (Чим «Нафтогаз» займається? Видобутком газу, нафти, транспортуванням, зберіганням і продажем газу) навіть за першим наданим компанією «планом», то в результаті надання послуг з транспортування, закупівлі і видобутку газу і його продажу виходить 500 млн. грн. прибутку. А виручка «Нафтогазу» становить 48 млрд. грн. Однак це не виручка НАК, тому що в цій сумі є ПДВ. А ПДВ - це не доход «Нафтогазу». Якщо відняти суму ПДВ, виходить 36,7 млрд. грн. Витрати НАК позначив цифрою в 37,2 млрд. грн. Різниця - 500 млн.! Питається: тож звідки тоді збитки, які НАК «нарахував» собі у сумі 8,2 млрд. грн.?!

- Ви можете пояснити - звідки?

- Я і намагаюся це зробити. Хоча відповідь, мені здається, проста: бажання витрачати більше, ніж можна собі дозволити. Адже як працює нормальний бізнес і на Заході, і в Україні? Є ресурс - роблять інвестиції, немає ресурсу - простягають ніжки по своєму ліжку. «Нафтогаз України» не має ресурсу і при цьому хоче купити...

- Наприклад, «Мерседес» S-класу вартістю 215 тис. дол...

- Ця історія стала публічною і, можливо, це непогано. Але є і більш суттєві наміри НАК. Не маючи ресурсу, ця компанія планує інвестувати за рубіж 2 млрд. грн. З яких джерел? З прибутку в 500 млн. плюс амортизаційні відрахування?

Далі, капітальні вкладення. Торік їх у «Нафтогазу» було 3,6 млрд. грн., а нинішнього року хочуть інвестувати 6 млрд.

- Напевно, О.Івченко знову розраховує на кредити...

- Але де ж нормальне планування бізнесу компанії? Якщо навіть невідомо, чи є сенс у зазначених іноземних інвестиціях, і незрозуміло, у що конкретно вкладати. Просто називається сума планованих інвестицій без чіткого надання інвестиційних проектів. Була, наприклад, пропозиція вкласти в Росію 800 млн. дол. нібито для купівлі якоїсь нафтовидобувної компанії. Однак потім у тієї самої Росії мали ту саму нафту купувати: вона ж не буде безкоштовною! Там діятиме експортне мито, як і на будь-які інші постачання. Отже, купувати нафту, видобуту придбаною компанією, усе одно доведеться по 400 дол. Звідси у мене просте запитання: навіщо тоді витрачати 800 млн. дол?

- А що стосується 400 млн. дол. інвестицій в Об’єднані Арабські Емірати?

- Якщо я не помиляюся, там значилася сума в 1,922 млрд. І знову та сама проблема, що й у РФ, тільки ще, напевно, плюс нюанси місцевого бізнесу від нафти і газу.

- Вікторе Михайловичу, тепер щодо узятих НАК торік багатомільйонних кредитів. Чи подавав НАК чіткі проекти, ТЕО використання і повернення кредитів?

- Я з ними не знайомий...

- Наскільки я знаю, ще торік Мінфін ініціював прийняття постанови Кабміну, у якому передбачалося узгодження всіх кредитних угод для таких компаній, як «Нафтогаз України», котрі є на 100% державними, і тих, у яких державі належить 50 і більше відсотків акцій у статутному фонді. Чим викликана така вимога і чому цю постанову досі не прийнято?

- Дійсно, Міністерство фінансів ініціювало прийняття такої постанови. Деякі пропонували залучити до цього процесу й інші зацікавлені міністерства. Ми не заперечували. Але, на жаль, постанову так і не було прийнято: нас не підтримали. Торік Мінфін спробував вимагати надання кредитних угод на стадії розробки й узгодження, у тому числі і від НАК. Але до підписання жодної кредитної угоди нам на узгодження подано не було...

- НАК просить відстрочки платежів у бюджет на півроку. Мінфін - проти. Чому?

- Для початку ми запропонували «Нафтогазу» скоротити розрив між реальними доходами і планованими (необгрунтованими) витратами, включно з інвестиціями в різні компанії. Тобто скоротити його на 6 млрд. грн. «Нафтогаз» із цим не погоджується. Більш того, він при цьому хоче ще й не платити податки в бюджет. Але ж при фінансовому плануванні вони вже закладаються у план компанії. Ми згодні були піти на податкові пільги, але за умови скорочення витрат «Нафтогазу». Проте НАК хоче і непомірні кредити взяти, і при цьому ще й податки не сплачувати.

- «Нафтогаз» напирає на те, що у зв’язку з ліквідацією нульової ставки ПДВ на газ у нього саме й виникає тимчасовий розрив у платежах у бюджет. Мовляв, колись діяла нульова ставка ПДВ і такої проблеми не було...

- Нюанс у тому, що ПДВ - це податок не з компанії, а зі споживача, котрий мав би відразу йти у бюджет. Це не доход НАК. Доход «Нафтогазу» - ціна газу. Технологічно компанія сплачує цей податок при продажу газу, але ПДВ не входить у ціну енергоносія, а нараховується понад неї, тому й не належить НАК. Він далі переноситься на споживачів, наприклад, на меткомбінати. Ті експортують продукцію, і держава їм відшкодовує ПДВ, вони, у свою чергу, перераховують суми цього податку НАК. Але «Нафтогаз» держбюджету не повертає цей податок. От у чому біда і через що Мінфін обурюється.

- Про яку суму йдеться?

- Якщо не помиляюся, близько 5-6 млрд. грн. І відшкодувати їх у бюджет з інших джерел буде вкрай проблематично.

- А що таке реструктуризація платежів по рентній платі за видобуті нафту і газ по-НАКівськи?

- Вже не знаю, що може виграти у цьому разі «Нафтогаз». Законом про бюджет передбачені пільги і субсидії для населення. Виплачуються вони Мінфіном, як і визначено законом (уже п’ять років), із надходжень від рентної плати. З цих коштів гроші повертаються знову до НАК у вигляді пільг і субсидій. Тож якщо «Нафтогаз» припиняє відраховувати рентні платежі у держбюджет, Мінфін просто змушений, відповідно до вимог закону, припинити відрахування з пільг і субсидій тій самій НАК. То що виграє «Нафтогаз» чи державний бюджет?