Альгірдас Забуліоніс: «Запровадженням внутрішніх іспитів у вишах, як і врахуванням середнього бала атестата, створюється «чорний хід» до вищої освіти»

Про вступну кампанію та зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО) цьогоріч у нас заговорили набагато раніше, ніж зазвичай.

І причина зрозуміла. Адже за кілька місяців до початку вступу до українських вишів намітилися істотні зміни у правилах зарахування до них.

— Говорити сьогодні про зміни у вступній кампанії і приймати якісь рішення заднім числом — нечесно, — вважає міжнародний експерт Альгірдас ЗАБУЛІОНІС, «батько» системи зовнішнього тестування Литви, консультант Anglia Assessment Ltd та USETI. — Чому щоранку учні дізнаються щось нове про правила вступу до вищих навчальних закладів країни? У Литві, наприклад, є закон, згідно з яким такі правила затверджуються за два роки до їх запровадження.

— Які з нововведень у нашій системі тестування заслуговують на особливу увагу?

— Найбільше мене як експерта вразило те, що цього року враховуватимуть середній бал атестата за шкалою 200 балів. Але ж це спрямовує в інший бік розвиток вашої середньої освіти, зокрема її профілізацію! Якщо ви враховуєте середній бал за атестатом, то тим самим вимагаєте від випускника знання всіх чотирнадцяти предметів на «відмінно». Від майбутнього математика ви очікуєте 12 балів з історії, фізкультури, музики... Майбутнього літератора можуть не прийняти на факультет філології, якщо в нього погані оцінки з фізики, хімії, біології.

Немає статистики, на якій базується дане рішення. Ви не знаєте, наскільки середній бал атестата справедливий при порівнянні двох учнів. Я зробив власний аналіз за вашою базою даних і можу сказати, що на об’єктивність цього показника впливають різні чинники. Перший — де навчається учень (міська чи сільська школа, гімназія чи звичайний загальноосвітній заклад). Хлопець з донецького ліцею втратить більше одного бала за 12-бальною шкалою (20 балів за 200-бальною) порівняно з дівчиною із сільської школи, оскільки, як показує статистика, отримати високу оцінку в сільській школі легше. Наздогнати ці 20 балів на тесті, наприклад, з фізики дуже важко, бо для того потрібно правильно відповісти на десять запитань. Другий чинник — стать учня. Серед десяти тисяч учнів я не знайшов жодного хлопця із середнім балом 12, а дівчата є, і не одна. Чому в дівчат завжди кращі оцінки? Бо вони слухняніші, не ставлять провокаційних запитань, виконують домашні завдання. Шкільна оцінка не є об’єктивною мірою порівняння знань учнів, вона більшою мірою є знаряддям у руках учителя для керування класом. Минулого року ЗНО «зрізало» більше половини ваших кандидатів на медаль.

Отже, рішення про врахування при вступі до ВНЗ середнього бала атестата зведе нанівець 12-бальну систему оцінювання. Запроваджуючи цей показник, ви «ставите на вуха» вчителів хороших шкіл — замість 12-бальної системи вони перейдуть на двобальну: 12 і 11. Про це з ними домовляться турботливі мами учнів. Дуже ймовірно, що цього року завдяки ефекту неочікуваності ви отримаєте нормальний розподіл балів. А от наступного цей показник буде набагато менш об’єктивним. У Литві п’ятнадцять років тому один ВНЗ оголосив, що прийматиме абітурієнтів лише за середнім балом атестата. Першого року це виправдало себе, а от наступного ускладнило вступ, бо в усіх були приблизно однакові показники. Довелося враховувати ще й оцінки за 11 клас, бо там вони були більш «інформативними». Але за такою логікою через рік доведеться додавати результати за 10 клас, потім — за 9-й... Порятунком стало запровадження в Литві централізованих вступних іспитів.

— Ви вважаєте, що запровадження вступних іспитів створить менше проблем, аніж середній бал атестата?

— Звичайно, влітку цього року на те, щоб провести вступні іспити, часу немає, отже систему тестування в загальних рисах буде збережено. А от наступного року завдяки таким рішенням вона може бути зруйнована.

Про тестування дискутують адміністратори університетів, політики. Але хто подивиться на цю проблему очима учня? Що дає йому тестування? Можливість підготуватися системно (вже зараз відомі і програма, і тренувальні вправи, і завдання минулого року, і тестологічний аналіз якості). Пригадайте, чи мали ви свого часу докладну інформацію про вступні іспити у вишах? Про вступний іспит у столичному ВНЗ киянин знав набагато більше, ніж учень з Луганська. А зараз уся інформація однаково доступна.

Цього року учневі дозволено вступати в п’ять різних університетів. А якби кожен ВНЗ запровадив свої вступні іспити, довелося б складати п’ять різних екзаменів з одного предмета. Зовнішнє тестування полегшує ситуацію: ти склав один іспит, і його результати зараховуються скрізь. Так створюється єдине для всіх «вікно» для вступу до ВНЗ. А запровадженням внутрішніх іспитів у вишах, як і врахуванням середнього бала атестата, створюється «чорний вхід» до вищої освіти.

— Як вплине на справедливість вступної кампанії ідея перекласти тести мовами національних меншин?

— Вступний іспит ЗНО повинен довести, що абітурієнт може навчатися за обраною спеціальністю. Тестування має відбуватися тією мовою, якою викладають в університетах (інакше — як зрозуміти лекції?). До речі, я не знаю жодної країни, де від громадян не вимагається володіння державною мовою. У Німеччині, приміром, велика турецька громада, але ні в кого з абітурієнтів не виникає навіть думки вимагати складати вступні іспити турецькою.

Співчуваю працівникам УЦОЯО — в таких умовах працювати неможливо: реєстрацію вже завершили, а потім раптом дозволили поновити її, враховуючи бажання кожного обирати мову іспиту. При цьому дати тестування не перенесли, отже, строк підготовки зменшили. Зауважте, що в зовнішньому оцінюванні беруть участь півмільйона учнів, яких іще треба розподілити по школах, крім того — забезпечити якісний переклад тестів, друк і логістику.

— Як показують дослідження Центру тестових технологій, кореляція між середнім балом сертифікатів ЗНО і середнім балом зимової сесії першокурсників досить висока. Це свідчить про результативність тестування. Чому ж незалежне оцінювання і досі є предметом суперечок у суспільстві? Мало того, складається враження, що почалася кампанія з його дискредитації.

— ЗНО — це об’єктивне вимірювання знань учнів на містку між середньою школою та університетом. Завдяки тестуванню ми з’ясовуємо, що знають і чого не знають учні, а відтак поганий результат — тінь на середню школу. А кому це приємно? З іншого боку, це хороше виправдання для університету, чому якість навчання в ньому не такого рівня, як у Кембриджі. Бо легше звалити все на абітурієнтів (не ті вступили), ніж шукати причину в самому собі і думати про якість своєї роботи.

Разом з тим тестування позитивно впливає на якість підготовки до вступу. Репетиторство стало більш педагогічним і чесним. Сьогодні хороший шкільний учитель цінується більше, ніж викладач вишу, який раніше часто «дозовано розголошував» лише йому відому інформацію про вступний іспит до його ВНЗ. Звісно, ще трохи кульгає етика і є проблеми зі сплатою податків, однак загалом тенденція позитивна.

— Зовнішнє тестування сприяє демократизації освітньої системи. Чи має воно сенс у недемократичному суспільстві?

— Вступна кампанія — це не острів в океані. Вона відбувається в суспільстві, звичаї якого, безперечно, на неї впливають. Наприклад, у багатьох країнах навіть згадування про корупцію при проведенні тестування не зрозуміють. Бо є віра в систему вступних правил та її об’єктивність. А у вас основний акцент робиться на боротьбі з корупцією і прозорості процедури вступу. Це специфіка суспільства, а не тестування. Насправді ЗНО має дві мети: вступ до вишів і сертифікація випускників середньої школи. Ця модель працює в Балканських країнах, Прибалтиці, Польщі. Якщо ж робимо акцент на корупції та недовірі до вишів (як це було, наприклад, у Білорусі, Грузії, Азербайджані, Вірменії), тоді ЗНО виноситься зі школи і має одну мету — організувати вступну кампанію у ВНЗ. Ваша країна починала з більш демократичної — першої моделі, але із часом стало зрозуміло: вам не вистачить ресурсів (ні матеріальних, ні технічних) на те, щоб охопити всіх випускників (а можливо, не було політичної волі?). Тепер ЗНО поступово зсувається на літо і по суті є вступними іспитами, в яких беруть участь лише абітурієнти.

— У попередньому інтерв’ю «ДТ» ви підкреслювали, що системі тестування необхідний юридичний каркас. На жаль, законопроект про зовнішнє тестування не пройшов у нашому парламенті вже двічі. Наскільки це завадить розвитку і вдосконаленню системи ЗНО?

— Напевно, то не єдиний закон, який ваша Верховна Рада не затвердила. Це характерна риса всіх пострадянських країн: життя змінюється швидше, ніж законодавство. І парламенти просто не встигають вносити зміни до законів так швидко, як ми того бажаємо. Крім того, все залежить від устрою країни. Ваші сусіди — Білорусь, Росія, Грузія — мають президентську форму правління, і тестування там відбувається згідно з указом президента.

Спеціальний закон про тестування, як мені відомо, має лише Словенія. В інших країнах, де я працював, зазвичай є один закон про загальну освіту.

— Чи багато пострадянських країн, подібно до нас, мають проблеми із становленням системи незалежного оцінювання?

— Удосконалення іспитів і тестування, вимірювання якості освіти в усіх країнах — одна з найболючіших сфер загальної реформи освіти. Усе це торкається багатьох прошарків суспільства, всіх турбує, а тому потрібна чітка політична воля, своєчасні рішення і ресурси. У пострадянських країнах прогрес у системі ЗНО досить відчутний. У Росії президент Медведєв доручив спеціальній комісії узагальнити перші висновки щодо Єдиного державного іспиту (ЄДІ), намітити перспективи його розвитку і своїм указом підтримав зовнішній іспит. У Грузії, де вже вибудовано єдину систему прийому до вишів, указом президента Саакашвілі з наступного року тестування «спустять» у школи — для досягнення двох цілей: оцінити якість шкільного навчання і здійснити єдиний вступ до вишів країни. В Україні ж відбувається відхід від первинної моделі і відрив тестування від школи. Це не добре і не погано, це — вибір, який ви зробили, оцінивши свої сьогоднішні можливості. У вашій ситуації, щоб узяти на себе більше, потрібно більше стабільності і в системі освіти, і в суспільстві в цілому. Ваша система ЗНО потерпає від щорічних цунамі (нові накази міністерства, постійна нестача ресурсів), а тому, на жаль, змушена насамперед розв’язувати проблеми виживання, а не думати про професійний розвиток і якісні показники.