Коли приходить «Молодість», коротшими ночі здаються Андрій Халпахчі: «У галузі кіно Україна існує на колоніальному ринку»

Міжнародному кінофестивалю «Молодість» додаткові компліментарні «трелі» не потрібні. І так факт незаперечний: саме цей фест залишається найпрезентабельнішим, найпомітнішим, найбільш наповненим і, образно кажучи, «дорослим» — особливо на тлі деяких інших вітчизняних кінофорумів. Черговий забіг «Молодість-2006» розпочинає 21 жовтня. І цього разу у фестивалю важливі куратори: Віктор Андрійович патронує, а Віра Іванівна підтримує на регіональному рівні, у Київській області. Щоправда, «Молодість» різко змінила прописку. Відтепер основні заходи розгортатимуться не в Будинку кіно, а в шести кінозалах (і навіть між поверхами) кінотеатру «Батерфляй Ультрамарин». Практично зверстано основні програми. Але до останнього моменту вирішуються питання з гостями. Поки що не ясно, хто приїде на «Молодість» у ролі головної зірки: все ще тривають переговори і з Жераром Депардьє, і з Фанні Ардан, і навіть із Шерон Стоун. Генеральний директор «Молодості» Андрій Халпахчі, який гостював у «ДТ» за круглим столом, розповів про майбутній кіномарафон.

— Андрію Яковичу, чому все-таки «Молодість» змінює дислокацію? Не домовилися з Будинком кіно? Чи вас насторожила недавня подія — обвалення стелі? А може, виникли проблеми з кіноспілкою?

— Фестиваль постійно розвивається. У чомусь змінюється. Адже було б безглуздо запитувати, наприклад, у французів: чого нового чекати на Канському фестивалі? Завжди що-небудь нове. Зрозуміло, будуть нові і вже відомі особи, і абсолютно нова конкурсна програма. Звичайно, Кан — перший фестиваль у кіносвіті. Мені й на думку не спадає порівнювати. Та й «Молодість» має свою специфіку. Свої традиції. Рано чи пізно настає момент, коли потрібно починати працювати за серйозними схемами уже міжнародних фестивалів. Недавно, до речі, ми одержали гнівного листа від однієї постійної глядачки «Молодості». Вона пише: «Таке враження, ніби ваш фестиваль кінотусовка влаштовує тільки для себе самої...» Звісно ж, очевидно: той, хто хоче, той прорветься на будь-які покази. Але якщо говорити саме про статус міжнародного фесту, то він має бути більш відкритим для широкої аудиторії. Тому й назріла потреба перенести «Молодість» на іншу територію — у великий сучасний кінотеатр. Таким чином вибудовується певна фестивальна система, на кшталт Берліна, Карлових Вар чи ММКФ, відповідно до якої глядачі зможуть купувати квитки в нормальному режимі, а акредитовані гості зможуть також спокійно брати участь у роботі фесту. Приблизно півзалу буде віддано акредитованим гостям, півзалу — глядачам, які куплять квитки. Будуть і абонементи. Їх вигідно одержувати в ціновому плані (щоб не купувати окремо квиток на кожен фільм). Крім іншого, Будинок кіно з його, як ви кажете, «обваленою» стелею багато в чому застарів. Як у моральному, так і в технічному плані. Втім, і сама Спілка кінематографістів України потребує термінових реформ. Я, наприклад, принципово не є членом тієї ж таки кіноспілки. Як і Володимир Войтенко (він представляє Україну в нашому журі). Схоже ставлення до цих речей і в Польщі. У них давно точаться розмови про те, що кінооб’єднання в попередньому вигляді, які залишилися у спадок від минулого, вже не дуже потрібні. Поляки шукають і знаходять нові форми. Наприклад, апробують різні моделі, щоб якомога ефективніше опікуватися молодими кінематографістами. Наша кіноспілка поставила перед «Молодістю» досить жорсткі фінансові умови у плані оренди... Відтак ми дійшли висновку, що набагато простіше працювати з кінотеатром «Батерфляй Ультрамарин» і проводити основні заходи саме там. В інших кінотеатрах теж будуть цікаві програми. У «Жовтні» — цілий блок, присвячений «Кінотавру». У кінотеатрі «Київ» — ретроспектива Лукіно Вісконті. У «Київській Русі» — кіноринок і програма «Фестиваль фестивалів».

— І все-таки, яка пайова участь кіноспілки в «Молодості», якщо взяти до уваги, що вони — ваші традиційні партнери, навіть засновники, їхні вітальні тексти, як правило, завжди в буклетах і на відкритті? Якщо раніше вони хоча б приміщення надавали, то що тепер?

— Знаєте, у кожному разі, легко говорити про різні прорахунки роботи Спілки кінематографістів. Однак не слід забувати і про їхні проблеми. Якщо говорити про ту ж таки Польщу, то там кінооб’єднання домоглися великих успіхів завдяки розвиненій індустрії кінематографу, з якої йдуть чималі відрахування. Блискуче працює Польський кіноінститут. Це державна організація, вона фінансує фільми на основних етапах, починаючи від виробництва. Тільки нинішнього року там знято 33 повнометражні картини. У нас же, щоб вижити тій-таки кіноспілці (та ще утримувати Будинок кіно), потрібно чекати допомоги від держави. І все-таки ми залишаємося в кіноспілці. І наша юридична адреса — саме там. Ми маємо певну допомогу від них.

— Сьогодні багато говорять про різке зменшення фінансування на культурну галузь. Це нібито через діри в бюджеті, які несподівано виявилися і які необхідно чимось латати. Наскільки ці тенденції позначилися на вашому проекті?

— Позначилися, загалом. Однак ми вдячні Мінкульту, тому що без держфінансування неможливо провести такий великий фестиваль. Я вже неодноразово говорив, що в усьому світі існує формула, відповідно до якої 30% бюджету бере на себе держава, 30% — муніципалітети, ще 30% добирається за рахунок різноманітних фондів, спонсорів, а 10% зазвичай надходить від реалізації квитків. Що стосується «Молодості», це не спрацьовувало ніколи. Однак підтримка держави рік у рік ставала дедалі відчутнішою. 2005 року на фестиваль виділили 800 тисяч гривень. Це була найбільша сума. Наприклад, на «Молодість-2004» виділили 600 тис. грн. Але, з огляду на інфляцію, доводиться навіть Палацу «Україна» щороку платити дедалі більше й більше. Хоча ми його й орендуємо за тарифами Мінкульту. Взагалі плани в цьому міністерстві складають ще в грудні. На 2006-й для проведення нашого форуму ми просили 1 млн.200 тис. гривень. А в грудні 2005-го нам виділили 1 млн. гривень. Що теж істотно. Однак у серпні цього року мені сповістили, що плани різко змінилися. Внаслідок чого Департамент кіно підписав службову записку вже на 900 тисяч гривень. Крім того, всі гроші тепер проходять через Рахункову палату. І з цим теж виникають певні ускладнення. Щоб вчасно одержати фінансування, треба за місяць мати готовий наказ щодо цього. Загалом недавно все-таки одержали 800 тис. гривень — фактично торішню суму. Втім, коли в серпні мені сказали, що на «Молодість» виділено не 1 млн., а тільки 900 тис., то й це я сприйняв спокійно, розуміючи складнощі в ситуації з культурою. Однак тут важливий ще один аспект... Фонд Сороса, наприклад, повністю публікує свій фінансовий звіт — скільки, на що і як було витрачено кошти. Те ж саме в Польщі. Нині там вийшов докладний звіт про роботу кіноінституту, де прописано всі цифри — скільки на відрядження, скільки на утримання приміщення, на апарат. Хотілося б побачити показники і вітчизняного Міністерства культури — хоча б на початку року. Тоді, може, виявимо, що на фестиваль у Ялті, де 70 глядачів у залі, витрачається приблизно 500 тис. гривень, а на «Молодість» — 800 тисяч.

— Нині багато фестивальних босів нарікають, що навіть сюхвилинні серіальні зірки практично «забронзовіли» і качають свої права, з труднощами піддаються на вмовляння або виставляють немислимі вимоги (особливо для їхнього статусу). Як можна освітити чи прикрасити ваш досить демократичний фестиваль бодай трохи помітними іменами — при такій комерціалізації?

— До цього схильні кінозірки в усьому світі. Оскільки існує безліч паразитичних агентств, які нічого іншого робити не вміють, а лише заробляють на гучних іменах — у плані посередників. Ми справді все ще перебуваємо в якомусь підвішеному стані. Оскільки у зв’язку зі зменшенням бюджету не можемо дозволити собі запросити багатьох відомих акторів. Але є варіанти... Скажу лише, що домовлялися з моєю улюбленою акторкою Чулпан Хаматовою. А вона приїжджала на «Молодість» ще дівчинкою. Та, на жаль, у неї в «Современнике» майже щодня спектакль (недавно вийшла прем’єра «Антонія і Клеопатри» у постановці Кирила Серебренникова). Торік питання про приїзд Романа Поланські було вирішене буквально за три дні до відкриття фестивалю. Мене вже колотило. Уже президент України знав, кому він має вручати приз. А в Поланські були свої зобов’язання перед дистриб’юторами: де й коли він має представляти свій фільм «Олівер Твіст». (Україна в ці плани не входила.) І тільки з допомогою польських друзів мені все-таки вдалося вийти на режисера безпосередньо. І Поланські приїхав до України. Тепер ведемо переговори з Жераром Депардьє, із Фанні Ардан. Тривають і дворічні розмови з Шерон Стоун. Природно, всіх трьох не потягнемо — це просто забагато для нашого бюджету. Адже навіть якщо один такий візит обходиться без шалених гонорарів, то все-таки слід враховувати і перший клас літака, і особливі умови проживання і т.п... на нинішній «Молодості», сподіваюся, будуть відомі російські кінематографісти — у рамках програм «Кінотавру». Сподіваюся, що площа Червона Пресня (перед кінотеатром «Жовтень») буде перейменована на площу Сергія Бондарчука. Він не просто видатний кінорежисер і актор. Він — родом з України. Він утілив на екрані образи Шевченка, Франка. Очікуємо на «Молодості» його дружину — відому кіноактрису Ірину Скобцеву та його сина — нині дуже популярного Федора Бондарчука.

— У чому особливості основних програм «Молодості-2006»? Чи є якісь особливі акценти і помітні відмінності від попередньої фестивальної «верстки»?

— Ми завжди намагалися бути таким собі містком між Сходом і Заходом. Маю на увазі колишній посткомуністичний простір. І завжди намагалися приділяти особливу увагу фільмам нашого східноєвропейського простору. Нинішнього року їх неймовірно багато. Наприклад, цікава румунська картина «12:08». Особливості фестивальної політики ще й у тому, що належимо до фестивалів категорії «А» і зобов’язані представляти прем’єрні картини. Адже існує відома тенденція — фестивалі, незалежно від їхньої категорії, повинні показувати тільки світові прем’єри. Але, по-перше, це практично неможливо. Конкурувати з такими монстрами, як Кан, Венеція чи Берлін, — просто нереально. А по-друге, ми завжди наполягали на тому, що наприкінці року підбиваємо дебютні підсумки в кінематографі. Тому прагнемо взяти фільми не просто дебютні, а ті, які вже отримали кінонагороди. Як, наприклад, картина «12:08» — «Золота камера» у Кані. Тому в «повному метрі» у нас зібрано чимало вже «засвічених» стрічок. «Ейфорія» Івана Вирипаєва, «12:08»...

— З українськими фільмами, напевно, цього року було трохи менше проблем, адже в
2006-му можна нарахувати сім повнометражних дебютів...

— Так, це «Помаранчеве небо», «Оранжлав», «Штольня», «Прорвемося»...

— Картина Єви Нейман «Біля річки» виробництва Одеської кіностудії потрапить на «Молодість»?

— Ця стрічка буде готова тільки в грудні. Хоча ми дуже хотіли б побачити її на фестивалі. Адже були роки, коли наші фільми не знімалися взагалі. Тож цього разу зупинилися на найкращому з того, що знято. У конкурсі від України буде представлено фільм «Оранжлав» Алана Бадоєва. Ця стрічка, як відомо, вже здобула на «Кіношоку» в Анапі приз за режисерську роботу. Сам факт, що, попри всі відомі проблеми вітчизняного кінематографа, все ж таки з’явилося кілька незалежних фільмів і вони фінансувалися не державою, свідчить про певний прорив у нашій кіногалузі. Але ключова тема, яку хочеться провести на фестивалі, — це відродження короткого метра. Також буде і цікава позаконкурсна програма...

— Торік у рамках «Молодості» відбувся кіноринок. Ви аналізували його ефективність?

— Рік тому саме на нашому кіноринку кілька українських компаній уклали прямі угоди з французами. Придбані також деякі фільми як для прокату, так і для DVD. Це важливо. Насамперед для розвитку вітчизняного ринку кіно, щоб усе-таки бути не зовсім залежними в цих питаннях від Москви.

— Вас не навідувала ідея присвятити окремий сегмент фестивалю телевізійному кіно? Адже багато українських телеканалів потроху залучаються у процес кіновиробництва.

— Ми намагалися робити такі речі. Свого часу презентували картину Андрія Дончика «Украдене щастя», створену каналом «1+1». Безперечно, потрібно стимулювати канали, щоб вони ставали «донорами» у кіновиробництві. Адже деякі наші «продюсери» здатні вибивати 100-відсоткове фінансування тільки у держави. Хоча я й не вважаю, що в українському кіно сьогодні існує «проблема поколінь». Це пов’язано з економічною, суспільно-політичною ситуацією. І дай Боже, щоб молоді мали таку саму творчу енергію, як, наприклад, Кіра Муратова або Роман Балаян.

— Ви, здається, планували закривати «Молодість» фільмом Муратової «Ще дві історії»?

— Так. Але, на жаль, мені зателефонував продюсер картини Олег Кохан і повідомив, що фільм поки що не готовий. Проте Кіра Георгіївна приїжджає на фестиваль. Вона презентує свою короткометражку «Лялька» і матеріал фільму «Ще дві історії».

— Якщо не заперечуєте, поговорімо про зміну «президентської вивіски» «Молодості». Тривалий час президентом фестивалю значився Богдан Ступка. Торік ним став Віктор Ющенко. Це був якийсь політично обґрунтований маневр? Чи сам Ступка відмовився?

— Це був певний крок, зумовлений як організаційними, так і творчими моментами. Наш чудовий актор Богдан Сильвестрович Ступка чотири роки був президентом «Молодості». Але останнім часом через його зайнятість у кіно, через затребуваність у театрі практично не було можливості протягом року спільно працювати. І коли ми звернулися з пропозицією про патронат безпосередньо до президента, Віктор Андрійович, розглянувши питання, погодився. Пізніше в Міністерстві культури нам сказали: «Якщо Віктор Андрійович — почесний президент фестивалю, то давайте від нього лист із приводу фінансування». Я їм відповів: «Дозвольте... Навіщо ж спекулювати на імені?»

— Нинішнього року дві дуже помітні дати — століття Лукіно Вісконті і століття Ігоря Савченка...

— Звичайно, цим режисерам буде присвячено спеціальну програму в рамках «Молодості». Зупинилися на дев’яти фільмах Вісконті різних періодів. Буде також велика програма не лише фільмів режисера Савченка (у Києво-Могилянській академії), а й картин, знятих його учнями. У ВДІКу він виховав цілу плеяду знаменитих режисерів. Зараз, на жаль, «перервався зв’язок часів». Усі хочуть відразу працювати режисером у повному метрі. Але чому б спочатку не попрацювати у Кіри Муратової другим режисером? До нас також має приїхати Марлен Хуцієв. У нього цього року два ювілейних фільми — «Весна на Зарічній вулиці» (знятий на Одеській кіностудії) і «Липневий дощ». Марлен... планує представити матеріал і своєї поки що не завершеної картини про Чехова.

— Багато фестивалів відстежують потрібні їм фільми ще на «ембріональному» етапі — і тут, для прикладу, можна назвати не лише Кан, де приватизували Ларса фон Трієра, а й багато інших форумів. Ви намагалися вибудовувати схожу тактику?

— Так, великі фестивалі концентруються на певних іменах. Інколи навіть беруть невдалі роботи знаменитих, але «своїх» режисерів. У нас мала бути в конкурсі картина дебютантки Жулі-Коста Гаврас (із Жулі Депардьє у головній ролі). Ми чекали цю роботу, ніби спостерігали за процесом створення. Але компанія «Гомон», яка володіє правами, виставила нам навіть за конкурсний показ тисячу євро. Тоді вирішили, що за конкурс принципово не будемо платити ніяких грошей. Є ще цілий ряд фільмів, за створенням яких спостерігали і які чекаємо.

— Цікаво, за яким принципом відбираються фільми на кіноринок «Молодості»? Все-таки фестиваль специфічний і часто фільми «вузькоспрямовані», а кіноринок має охопити максимальні сегменти.

— Наш кіноринок тільки шукає себе. Хоча знаю, що багато кіноринків існують на такому самому рівні. Бачив на російському ринку, як «продавці» сиділи й розписували фільми по регіонах — коли і що буде показано. Але ідея кіноринку «Молодості» не стихійна. Є конкретна мета — зайняти нішу, в котрій українські компанії зможуть реалізувати вітчизняне кіно. Впевнений, що анімаційний фільм мультиплікатора Євгена Сивоконя міг би бути проданий на двадцять телеканалів світу. Звичайно, не варто поки що говорити про неймовірні гроші. Адже блокбастери продаються завдяки представництвам у Москві. А незалежні прокатники обмежені в можливості маневру. І хоч би як ми раділи, що в Україні сьогодні відкривається багато кінотеатрів, ця цифра все одно мізерна, порівняно з кількістю кінозалів колись. Із цього випливає, що цілому ряду фільмів поки що немає гідного місця на ринку.

— Чи охоче відгукуються спонсори й меценати на заклик «Молодості»? Які шляхи й методи шукаєте для роботи з ними?

— Знаєте, колись Сергій Параджанов, переживаючи у Тбілісі скруту після тюрми, закладався, що вийде на цвинтар, відповідно одягнувшись, стане з простягнутою рукою — і збере більше грошей, ніж інші «жебраки». Часто згадував про нього останніми роками... Тому що і в мене інколи буває таке саме страдницьке обличчя перед фестивалем і цілком можу стати з простягнутою рукою. Ось так і працювали зі спонсорами — переконували, розповідали, пояснювали. Останнім часом, правда, ситуація трохи змінилася. Приємно, що деякі компанії самі цікавляться нашим фестивалем як явищем і пропонують нам свою участь. Звісно, не завжди з цього виходить стовідсотковий результат. Але комерційний інтерес до фесту зріс. Компанія Nokia — наш партнер тільки перший рік. Але вже виник цікавий спільний проект.

Фільм відкриття «Люблю Париж» складається з 18 короткометражних новел. Вісімнадцять режисерів із різних країн зняли короткі новели про кохання у різних районах французької столиці. А Nokia зараз позиціює свій новий мобільний телефон із камерою — і шість молодих режисерів зніматимуть новели про кохання вже у київських районах. Проект поза конкурсом. Але це можливість використовувати нові технології. Все це ми покажемо на попередній церемонії закриття 28 жовтня. І побачимо, на що здатні наші режисери. Були й такі компанії, з якими ми самі не захотіли працювати, оскільки важливий імідж «Молодості». А ось Stella Artois у нас бере участь, адже без пива не обходиться жодне свято. Ще один наш постійний спонсор — лото «Забава». Крім того, є компанії, які працюють із нами постійно.

Що стосується бюджету фестивалю, то є певні проблеми. Оскільки в галузі кіно Україна існує на колоніальному кіноринку і часто рішення про якийсь адекватний бюджет або серйозне фінансування вирішується не в Києві, не в Брюсселі, не в Гельсінкі, не в Нью-Йорку, а, швидше, у Москві. Це ускладнює процес. Хотілося б, звичайно, мати одного потужного спонсора — бодай на 300 тис. доларів. Я не кажу на 2 мільйони доларів — як на Московські кінофестивалі.

— Загальний бюджет МКФ, за деякими версіями, тягне взагалі на вісім мільйонів доларів... Якісь сюрпризи на відкритті «Молодості» очікуються?

— Має бути дуже гарно.

— Обійдемося без пожежі?

— Упевнений. До того ж церемонія транслюватиметься на каналі «1+1». Недавно я нагадав Олегові Скрипці, що саме з «Молодістю» пов’язаний один із перших його виступів на публіці. Він каже: «Так, це був мій перший вихід. І я цього ніколи не забуду». Олег відразу ж погодився виступити у нас на відкритті. А на закритті покажемо картину, яка, думаю, стане сенсацією і в кінопрокаті, — «Лабіринт Фавна» мексиканського режисера Гільєрмо дель Торо. Ця стрічка номінується на «Оскара» від Мексики, картина незвичайна, яскрава.

— Зараз дедалі менше фільмів на плівці — за рахунок розширення цифрових можливостей. Через це багато цікавих стрічок, знятих на плівку, просто не потрапляють на фестивалі.

— Я вважаю, що змагатися в одному конкурсі фільмам, знятим на плівку, і фільмам, знятим на будь-якому іншому носії, — неправомірно. Зараз існує багато фестивалів, на які не приймаються картини, зняті на плівку, а змагаються лише фільми на інших носіях. Це розумніший шлях. Однак зробити ще одну конкурсну секцію нам поки що складно.

— Ви не думали про те, щоб створити якусь міжфестивальну програму? Адже багато учасників привезуть на кілька днів свої фільми, покажуть їх і відразу зникнуть.

— Це непросто. Адже після фестивалю ми повинні домовлятися з кожним власником прав на додаткові покази. Нам ніхто нічого не дарує. Усе можна тільки купити. Навіть на придбаному фільмі «Равлики-Павлики» нам не дуже вдалося заробити. Проте все одно для нас важливий цей крок. Фестиваль не може замінити всю кіноіндустрію в країні. Це лише сполучна ланка між виробництвом і прокатом. Ми ніби дзеркало кінопроцесу в Україні.

Компас «Молодості-2006»

n Фільм відкриття — «Люблю Париж» (Палац «Україна»), кінопроект, створений за участі багатьох режисерів).

n Фільм закриття — «Лабіринт Фавна» (режисер Гільєрмо Дель Торо).

n Журі в складі семи кінематографістів очолить Джон Гірвін (на фестивалі він також представить свою нову кінокартину).

n У конкурсних програмах короткометражних і студентських фільмів буде представлено в середньому по 25 стрічок у кожній програмі з-понад 20 країн світу.

n Конкурсна програма повного метра складається з 12 стрічок (Україна представлена картиною «Оранжлав»).

n Позаконкурсна програма «Молодості» припускає найрізноманітніші заходи. Серед найцікавіших (із погляду «ДТ»): «Фестиваль фестивалів» (нові фільми Вуді Алена, Брайана де Пальми, Акі Каурісмякі та багатьох інших); «Кінотавр» представляє: нове російське кіно»; ретроспективи Лукіно Вісконті та Моріса Піала; проект «Ігор Савченко та його учні»; програма сучасного французького кіно.