Український матрикул визнають у світі

Нікого не здивуєш тим, що під час сесії професори університетів приймають іспити та заліки у своїх вихованців. Однак новина про те, що українські викладачі оцінюють знання і виставляють оцінки студентам у Нью-Йорку - стала справжньою сенсацією в медичному освітньому просторі.

Три дні спеціальна комісія Тернопільського державного медичного університету імені І.Горбачевського (ТДМУ) працювала в одному з коледжів Нью-Йорка, на базі якого організували проведення випускного іспиту медсестер-бакалаврів. Майже півсотні медичних сестер - молодших спеціалістів, які працюють за фахом в американських клініках та госпіталях, протягом двох років здобували освіту в Інституті медсестринства ТДМУ, скориставшись дистанційною формою навчання. Оскільки одночасно зібрати всіх їх для іспиту в Тернополі було надто складно - адже кожна має свій графік роботи, - координатори проекту запропонували компромісний варіант - хай українські професори приїдуть до своїх студентів. Окрім того це дасть змогу американським колегам подивитися, чому за два роки навчилися майбутні бакалаври в українському медуніверситеті.

Важко сказати, хто більше хвилювався перед тими іспитами - американські студенти чи тернопільські викладачі, адже в Нью-Йорку оцінювали роботу і одних, і других.

«Іспит складався з двох частин: теоретичної, яка полягала у виконанні тестових завдань з основних розділів медсестринства, та практичної, - пояснює директор Інституту медсестринства ТДМУ Світлана Ястремська. - Студенти мали відповісти на 150 тестових запитань. Оцінка знань здійснювалася об’єктивно і прозоро, не було ні від кого жодних нарікань. Друга частина державного іспиту специфічна - випускник повинен продемонструвати практичні навички. Згідно з програмою до екзаменаційних білетів включили питання з п’яти предметів: «Клінічне медсестринство в терапії», «Клінічне медсестринство в педіатрії», «Клінічне медсестринство в акушерстві та гінекології», «Клінічне медсестринство в хірургії», «Інфекційні хвороби». Студенти тягнули білети і виконували те практичне завдання, яке їм дісталося - це могла бути постановка медсестринського діагнозу, визначення алгоритму дій медсестри у конкретній клінічній ситуації, демонстрація виконання маніпуляції на манекенах і тренажерах.

- Що, окрім ін’єкцій, вони повинні були робити?

- Ін’єкції - це завдання для молодших медсестер, а ми приймали іспит у бакалаврів, які повинні вміти набагато більше. Вони показували, приміром, як поставити внутрішньовенну інфузію з відповідною швидкістю крапання, як підключити підшкірну помпу, поставити катетер Фолея, доглядати за трахеостомою тощо. Це складніші маніпуляції, які до того ж вимагають і міцної теоретичної бази - адже медсестра повинна вміти оцінювати стан хворого, оперативно й адекватно реагувати на зміни стану його здоров’я.

- Яке враження залишилося після іспиту? Як реагували американські колеги?

- На іспиті були присутні координатори проекту, співробітники коледжу, які особливо пильно придивлялися до того, як наші випускники виконують практичні завдання. Як правило, найкращі знання та навички студенти демонстрували саме з тих розділів медсестринства, з якими вони найчастіше мають справу під час професійної діяльності в госпіталях та клініках. Ми були приємно вражені тим, який високий рівень медсестринства продемонстрували випускники, особливо ті, хто вже має досвід практичної роботи. Були випадки, коли, виконуючи завдання, вони зізнавалися, що досі проводили маніпуляції в інший спосіб, однак переглянувши наші відеоматеріали та поспілкувавшись із викладачами, зрозуміли, що є кращий варіант, і освоїли нову методику».

Напевно, непросто було виставляти екзаменаційні оцінки під пильним поглядом іноземних колег та студентів, з якими спілкувалися лише дистанційно. Українські викладачі продемонстрували фаховий підхід і принциповість - кожен бакалавр отримав саме ту кількість балів, які заробив, виконуючи теоретичне та практичне завдання. Це підкреслив Ігор Мисула, керівник екзаменаційної комісії, перший проректор ТДМУ: «Загалом іспит виявив хороший рівень знань та умінь. «Відмінно» отримали 7% випускників, «задовільно» - 4%, а решта - «добре». Після закінчення випробувань ми зібрали всіх випускників, щоб обмінятися враженнями, дізнатися, які є зауваження, чи, можливо, претензії. Критичних зауважень не було, відгуки про навчання позитивні, ніхто не шкодував, що витратив два роки на здобуття рівня бакалавра в Тернопільському медуніверситеті. Частина випускників виявила бажання продовжити навчання на магістерській програмі.

У Нью-Йорку ми також мали зустрічі з координаторами проекту, представниками медичних коледжів і компаній, з якими обговорили перспективи подальшої співпраці в рамках програми дистанційної форми навчання студентів із США в Інституті медсестринства ТДМУ. Очікується, що кількість студентів, які здобуватимуть у нас освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавра або магістра медсестринства, вже найближчим часом значно збільшиться».

Підготовку медсестер, фельдшерів та акушерів у Тернополі почали ще 17 років тому - спочатку це був факультет у медінституті, потім коледж І-ІІ рівнів акредитації, в якому навчалися переважно тернопільчани. З часом коледж виріс у Навчально-науковий інститут медсестринства. Це єдиний в Україні інститут медсестринства, який є структурним підрозділом медуніверситету, що дає змогу залучати до роботи в ньому провідних фахівців ТДМУ, а також користуватися навчальними та клінічними базами університету. Інститут повинен шукати і торувати власний шлях, адже конкуренція у цій сфері значна - в області діють кілька медичних коледжів, які мають і авторитет, і традиції.

Коли ТДМУ заявив про намір готувати бакалаврів і магістрів медсестринства, було чимало скептиків, які не вірили, що це вдасться швидко реалізувати. Ще більший резонанс в освітніх колах викликав проект «Міжнародна медсестринська школа», в рамках якого планували організувати навчання студентів із далекого зарубіжжя. Навіть із США. Наступним кроком стала програма впровадження дистанційної форми навчання, на яку існує великий попит у всьому світі.

«Вже багато років ведемо активну міжнародну співпрацю з університетами США, Канади та Європи з питань медсестринської освіти, - розповідає Леонід Ковальчук, професор, ректор ТДМУ. - Після підписання міжурядової угоди між Україною та США про навчання іноземних студентів на базі вітчизняних вищих медичних навчальних закладів Тернопільський медуніверситет було визначено як базовий для організації такого навчання. Вперше в Україні ми започаткували освітній проект, який передбачає підготовку фахівців із медсестринства з числа іноземних громадян за спеціальними навчальними планами, що ґрунтуються на досвіді кращих американських медсестринських шкіл. Спочатку виявили бажання навчатися в нас усього десять студентів-іноземців, а цьогоріч контингент вже становить майже 300 осіб. Їх приваблює не лише англомовна програма, підготовлена за американськими підручниками, але й можливість продовжити згодом навчання на бакалавраті в медсестринській школі ім. Мері Блек (Університет Південної Кароліни, США).

Саме в цьому університеті наші викладачі детально вивчали особливості організації дистанційної форми навчання, яка сьогодні є досить затребуваною у всьому світі. Оцінивши її перспективи, ми вирішили запровадити таку форму підготовки медсестринських кадрів в ТДМУ, оскільки вже набули досвід роботи з іноземними студентами, створили відповідну навчальну базу, придбали спеціальне програмне забезпечення. До того ж усі навчальні матеріали, лекції, тестові завдання, які готуються для студентів і розміщуються на веб-сторінці університету, подаються відразу трьома мовами - українською, російською та англійською».

Нарешті 2008 року, узгодивши свої плани та програми в Міністерстві охорони здоров’я та Міністерстві освіти і науки, ми запровадили дистанційну форму навчання для підготовки медсестер-бакалаврів. Це було не лише складно, але й відповідально - до нас в Україні цього ніхто ще не робив. Згодом ми організували дистанційне навчання і для магістрів медсестринства.

Справа ця, безумовно, перспективна, хоча й надзвичайно складна. Для нас вона ще й нова, хоча дистанційне навчання досить часто прирівнюють до заочної форми, яка відома з радянських часів. На мій погляд, нині ці два способи навчання не мають нічого спільного, за винятком хіба того, що здобувач кваліфікаційно-освітнього рівня бакалавра або магістра одночасно навчається і працює за фахом. Вважається, що заочна освіта - не для медичної сфери. Очевидно, з цієї причини дистанційна форма і викликала шалену критику у медичних колах. Проте раціональне використання досягнень технічного прогресу в навчальному процесі здатне творити справжні дива. До пізнього вечора в Інституті медсестринства світяться вікна - там працюють не лише студенти у комп’ютерній залі, але й професори та доценти. В одному кабінеті йде запис лекції, яку потім отримають студенти-дистанційники, в другому - викладач з допомогою Skype спілкується з майбутнім бакалавром, перевіряє, як той засвоїв тему і виконав контрольні завдання.

В інституті доклали багато зусиль, щоб створити солідну бібліотеку, підготували понад 700 лекцій в електронному вигляді, зняли низку відеороликів, які демонструють послідовність виконання практичних дій, на веб-сайті можна знайти будь-яку тему з програми, яка містить теоретичну частину, тестові завдання, малюнки, схеми, корисні посилання тощо.

Студенти, які навчаються на стаціонарі, мають змогу заздалегідь підготуватися до наступного заняття, відпрацювати з викладачем питання, які видаються їм незрозумілими та складними. А як бути тим, хто обрав дистанційну форму? Досвід переконує, що у процесі навчання неможливо обійтися без контактів викладач-студент. Вирішити цю проблему частково допомагає Інтернет - викладачі постійно перевіряють виконання завдань, консультують своїх підопічних, а за потреби - зустрічаються особисто. З українськими студентами, звісна річ. А як бути із тими, хто живе за океаном? Підготували такий курс відеолекцій, який дозволяє студентові не лише слухати матеріал, але й бачити викладача. Все це створює ефект спілкування і присутності, допомагає краще засвоювати навчальну програму. Незамінним у цій справі став Skype, однак для повноцінного спілкування довелося шукати компроміси, адже коли в Україні день, то в США - ніч. Щоправда, це не впливає на процес - студенти зобов’язані вчасно виконати усі завдання з теми і дати відповіді на контрольні запитання.

Дистанційну форму навчання обирають як українські медсестри, так і зарубіжні. Диплом бакалавра або магістра відкриває шлях для кар’єрного зростання і гідної зарплати. На жаль, останнє більше стосується закордонних фахівців. А на що можуть розраховувати українські медсестри з вищою освітою?

«Я не займаюся питаннями, які стосуються роботи медичних сестер, - втаємничує нас професор Мирослав Гірняк, головний лікар Тернопільської університетської лікарні (це єдина в Україні університетська лікарня, яка була створена на базі обласної клінічної - Авт.). - Все це в компетенції мого заступника з медсестринства Тетяни Скарлош, яка не лише закінчила магістратуру, але й викладає в медуніверситеті. У нас активно працює сестринська рада, яка вирішує чимало проблем і відповідає за все, що стосується роботи медсестер нашої лікарні. Щороку ми приймаємо на роботу 20–25 випускниць, але беремо не всіх - відбір має три етапи. Перший, найвідповідальніший, проводить саме заступник головного лікаря з медсестринства - під час співбесіди вона визначає рівень теоретичної підготовки і вирішує, що робити далі.

Загалом, рівень підготовки студентів у Інституті медсестринства нас задовольняє, там дають не лише теорію, але й добре відпрацьовують практичні навички. Ми дуже радіємо, коли до нас приходять люди з іскоркою в очах, вони старанно працюють, легко знаходять спільну мову і з колегами, і з хворими та їхніми родичами».

Можна довго сперечатися, для чого потрібна нашій медичній сестрі вища освіта, враховуючи рівень заробітної плати в системі охорони здоров’я, перспективи кар’єрного росту тощо. В розвинених країнах продовження освіти давно вже стало нормою, адже відкриває нові перспективи і можливості для тих, хто підвищує свій освітній і професійний рівень. І цьому є немало доказів. Американські студенти самі сплачують рахунки за дистанційне навчання в українському медуніверситеті. Вони залюбки застосовують одержані знання і навички у своїй роботі, що не залишається непоміченим - є чимало випадків, коли роботодавці частково або навіть повністю компенсували медсестрам їхні витрати на навчання. Очевидно, результат вартий того.

З року в рік в усьому світі швидкими темпами росте дефіцит медсестринських кадрів. Попри те вимоги до них не знижують, а навпаки, виставляють дедалі вищі. У Нью-Йорку, приміром, на роботу запрошують фахівців із дипломом бакалавра або магістра, медсестри-молодші спеціалісти отримують не лише значно меншу зарплату, але й статус безперспективних.

Наша випускниця, отримавши диплом бакалавра чи магістра, має шанси стати старшою медсестрою відділення, заступником головного лікаря з питань медсестринства, керувати хоспісом, інтернатним закладом тощо. Та найголовніше те, що навчання в Інституті змінює погляди на професію, ставлення до своєї роботи і до пацієнтів. Медична реформа, за великим рахунком, мала би початися зі змін в організації роботи медсестер. Первинна допомога, рівень якої вже другий рік намагаються підняти в пілотних регіонах, власне, починається саме із медсестри - вона не лише надає першу допомогу хворому, проводить маніпуляції і процедури, цілодобово чергує біля хворого, але й у багатьох випадках заміняє лікаря, особливо у сільській місцевості, де їх гостро бракує. Коли йдеться про наближення медичної допомоги до населення, про її доступність та якість - хто, як не медична сестра є найближчою до пацієнта?! У світі давно вже використовують поняття «медсестринський діагноз», делегують медсестрам деякі обов’язки лікарів, дослухаються до їхньої думки, сприймають їх як молодших партнерів. Така організація лікувального процесу ефективна ще й тому, що допомагає розвантажити лікаря, дозволяє йому зосередитися на складніших проблемах, викроїти час, щоб прочитати фахову літературу, пошукати необхідну інформацію в Інтернеті.

Викладачі Інституту медсестринства ТДМУ вивчали досвід у Канаді та США, в Нідерландах, Австрії та інших європейських країнах. Спочатку ніяковіли, коли їх розпитували: хто ви? звідки ви? Зараз таких запитань їм не ставлять - Тернопільський медуніверситет знають далеко за межами України. І знають з кращого боку. Перший випуск медичних сестер-бакалаврів, які навчалися за дистанційною формою в ТДМУ, відбувся у Нью-Йорку торік - дипломи отримали 22 випускниці. Протягом усього лише трьох місяців усі дипломи були підтверджені акредитаційними агенціями і госпіталями США.

У багатьох зарубіжних госпіталях і клініках працюють медсестри, які навчалися в Тернополі, чимало інформації з’явилося в Інтернеті, представників інституту постійно запрошують на міжнародні конференції, де вони мають змогу розповісти про свій досвід підготовки медичних кадрів і, звичайно ж, послухати колег.

Навчання іноземних студентів змусило тернопільчан по-новому подивитися не лише на програми, а на весь освітній процес. Особливу увагу стали приділяти роботі майбутніх медиків на тренажерах, з манекенами, запровадили спеціальні матрикули - аналог залікових книжок, куди ставлять оцінки за відпрацювання практичних навичок. Майбутня медсестра повинна не лише продемонструвати вміння проводити ту чи іншу маніпуляцію, але й пояснити хворому (поки що це манекен), що і для чого вона робить, якими будуть наслідки, на що слід звернути увагу. Це правило запозичили з американської системи, яка зобов’язує медсестру спілкуватися з хворими та його родичами.

- Ми працюємо не лише зі студентами, а й з практикуючими медсестрами, яким прагнемо передати нову інформацію, - говорить Світлана Ястремська. - Проводимо тренінги, під час яких інформуємо, що нового є у медичному світі. Великий інтерес викликають практичні заняття, коли, приміром, розказуємо і показуємо, як ставити підшкірні та внутрішньовенні катетери тощо.

- Не секрет, що вітчизняні лікарні програють зарубіжним у плані технічного забезпечення. Якщо клінічні бази не мають сучасного обладнання та інструментарію, де брати новинки для навчання?

- Спочатку виручала спонсорська допомога: наші колишні студенти час від часу надсилали подарунки: інструменти та витратні матеріали, які використовуються в західних клініках. Згодом ми розшукали зарубіжні фірми, де змогли замовити все необхідне для навчання та тренінгів, щороку поповнюємо матеріальну базу. Тішить те, що після тренінгів медсестри домагаються, щоб новинки з’являлися і в лікарнях, де вони працюють.

- Вам не дорікають, що інститут готує медсестер для зарубіжжя? Йдеться не лише про іноземних студентів, але й про українок, які, отримавши освіту, їдуть працювати за кордон.

- Нас знають у світі, визнають наш диплом - ТДМУ внесений до бази навчальних закладів, які готують спеціалістів даного напрямку. Це реальність, з якою необхідно рахуватися. Багато наших випускників, вихідців з країн Азії та Африки, легалізували свої дипломи за кордоном і успішно працюють, і не лише в себе на батьківщині, але й у європейських країнах. До нас уже зверталися медичні сестри з країн Євросоюзу - Португалії, Греції, Іспанії, - які хочуть здобути диплом бакалавра, навчаючись дистанційно. Отримати таку освіту за кордоном дуже дорого і складно - через велику кількість бажаючих існують черги на навчання.

Підготовка іноземних студентів дозволяє нам розвиватися, брати те краще, що напрацьовано в інших країнах. Ці знання отримують і українські студенти. Світ відкритий - багато людей їдуть на роботу за кордон, потім повертаються додому. Наших випускниць залюбки беруть на роботу не лише бюджетні лікарні, а й приватні клініки, їх можна зустріти і в маленьких містечках, і в Києві, адже сьогодні професія медсестри - надзвичайно затребувана.