Київ-Місто: Ad futuram memoriam - Історія - dt.ua

Київ-Місто: Ad futuram memoriam

31 травня, 16:45 Роздрукувати Випуск №20, 1 червня-7 червня

Київ — другий Єрусалим.

© Василь Артюшенко, DT.UA

Блаженний, хто предків з чистим серцем шанує. 

Йоганн Вольфганг Гете

Цей крилатий вислів великого німецького письменника й філософа дуже точно і повною мірою відбиває всю суть великої й ретельної праці, яку взяли на себе — і, безумовно, впоралися з непростим завданням Анатолій Кончаковський та Валерій Крюков — автори-упорядники книжки "Киевские скрижали памяти".

Книжку присвячено понад 700 меморіальним дошкам, встановленим у нашому місті впродовж двох із лишком століть. Тут подані фотографії, дані про місцезнаходження, час встановлення й авторство меморіальних дошок. Першою з них можна вважати напис на колоні Магдебурзького права, розміщеній зовсім поряд із Дніпром і встановленій 15 серпня 1802 р.

Київ — другий Єрусалим… Це не просто гарна сентенція одного з філософів. Розташований на семи пагорбах, як і Рим, Київ завжди був і, сподіваємося, буде центром потужного інтелектуального тяжіння, місцем, де народжувалися, творили й помирали Майстри культури, науки, видатні, світового рівня і значення письменники, філософи, художники... Місто на Дніпрі має неповторну ауру. Це важко пояснити словами, треба просто відчути, хоча б раз відвідавши Київ-Місто.

Тарас Шевченко й Леся Українка (видатній українській поетесі і драматургу встановлено сім меморіальних дошок, і це абсолютний київський рекорд!), Михайло Булгаков і Микола Лєсков, Микола Лисенко й Михайло Врубель, Олександр Палладін і Борис Маньковський, Ігор Сікорський та Іван Пулюй, Микола Гришко й Олександр Топачевський, Сергій Параджанов і В'ячеслав Чорновіл, Іван Мазепа й Павло Скоропадський… Список великих, увічнених на меморіальних дошках у столиці України, можна продовжувати.

Деякі меморіальні дошки були втрачені, вкрадені вандалами або ж демонтовані вже в роки незалежної України. Віяння часу часто вносять свої корективи, те, що відбувається, викликає ідеологічні суперечки, але з багатьма діями влади можна погодитися. Процес декомунізації, на мою глибоку думку, необхідний. Але його треба проводити все ж таки без деякої дози цинізму, прораховувати ходи та дії. Цілий ряд меморіальних дошок можна було б зберегти й навіть створити свого роду музей тоталітаризму або ж комуністичної ідеології. 

скрижали_1
Василь Артюшенко, DT.UA

Винесений у назву досить відомий вислів латиницею, який можна дослівно перекласти як "на пам'ять", "на майбутнє", а ще точніше — як "на вічну пам'ять події", належить римському папі Клименту XIV. Це початкові слова булли, якою скасовувався орден єзуїтів у 1774 році. Важко сказати, наскільки ця досить локальна подія залишилася в пам'яті нащадків. Натомість Київ, попри всі буревії, ним пережиті, залишиться в серцях усіх живих на цій землі.

Сподіваємося, що книжка "Киеские скрижали памяти" допоможе нашим сучасникам зафіксувати минуле славного міста. 

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Останній Перший Популярні Усього коментарів: 1
  • Олена Мельник Олена Мельник 1 червня, 12:09 Книжка, безперечно, потрібна. У рецензії, мабуть, варто було згадати, що це не перше видання такого роду (пор.: Галайчук А. М. Розповідають художньо-меморіальні дошки Києва. Путівник- довідник. К., 1966; Галайчук А. М., Воронцов Й. Н. Киев: Страницьі мемориальной летописи. Фотопутеводитель-справочник. — К., 1983). 95% київських пропам'ятних дощок містять текст українською мовою. Тож і книжку про них варто було б видати українською. Як-не-як столиця України! згоден 0 не згоден 0 Відповісти Цитувати ДякуємоПоскаржитись
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво