Слово "поштівка" вигадав Генрік Сенкевич

Про це та інше можна дізнатися, оглядаючи багатющу колекцію львівських поштівок із надбання відомого українського збирача Олександра Коробова.

На думку колекціонера, історія галицької ілюстрованої поштової листівки - неоціненний матеріал, своєрідний підручник іконографії Львова кінця ХІХ - початку ХХ століть. Адже сьогодні панорамні львівські поштівки тих часів виконують функцію своєрідного вікна в минуле, певним чином вгамовуючи цікавість до минувшини Львова всіх, хто кохається в історії міста Лева і загалом давньої Галичини та захоплюється урбаністичною фотографією.

Слід зауважити, що колоритний в усіх проявах Львів, який у різні епохи звався по-різному - Львув, Лємберг, Льовенбург, Львівград, - на зламі позаминулого і минулого століть був найбільш фотогенічним, мабуть, у всій тодішній Європі, перебував на піку своєї привабливості й просто просився в об'єктив. Адже тоді панував золотий період у львівській архітектурі! Досить звернути увагу на давні краєвиди Львова з Калічої гори, з гори Шемберга, з вулиць Познанської, Вроновських (Цитадельної), Гицлівської, зі Святоюрської гори та з Високого замку.

Щодо походження поштівки - то це був оригінальний винахід генерального поштмейстера прусського короля, а згодом і першого імператора Німеччини Вільгельма І - Хайнріха фон Стефана, який першим запропонував проект відкритої кореспонденційної картки, що стала симптомом цивілізаційних змін. Адже приватна кореспонденція вперше набула відкритої форми! Відтак, із невеликими змінами, цю ідею було втілено в життя у 1870 р. на території північної Німеччини, а в 1874 р., після утворення Всесвітнього поштового союзу, поштові картки було запроваджено і в міжнародний обіг.

Відтак поштівка стала своєрідною sms-кою кінця ХІХ ст. - новою формою кореспонденції. А загальноприйнята однослівна назва кореспонденційної поштової картки в польській і українській мовах визначилася після конкурсу, проведеного на виставці 1900 р. у Варшаві.

Із пропонованих назв: безконвертка, читанка, явка, картолист, кількаслівка, листівка, листик, нагопис, нібилист, незалєпка, отвартка, отвартолист, писанка, напівлистик, поспішка, відомостка - найбільше голосів отримала "поштівка".

Її автором був видатний польський письменник, майбутній лауреат Нобелівської премії (1905 р.), автор нині культового роману "Камо грядєши" Генрік Сенкевич. Нагородою ж для нього став розкішний альбом для поштівок, що його письменник пізніше пожертвував на доброчинні цілі.

Точної ж дати появи першої ілюстрованої поштової картки в Галичині донині не встановлено, а найдавніші поштівки з краєвидами Львова на кшталт "Gruss aus…"/"Привіт з…" пов'язані із Загальною крайовою виставкою 1894 р. у Львові: за п'ять місяців роботи її відвідали 1 200 000 осіб, що вдесятеро більше, ніж населення тогочасного Львова. Отож із 1894 р. поштівки зі львівськими краєвидами стали неодмінною приналежністю культурного середовища, а кількість видавців рік у рік збільшувалася. Майже 70 видавництв - австрійських, польських, чеських, українських - тиражували зображення міста, використовуючи вже тоді великий потенціал як львівських, так і європейських фотомайстрів, збагачуючи візуальний образ столиці Галичини.

Що ж до сюжетів, зображених на цих поштових картках, то серед їх розмаїття насамперед вирізняються визначні споруди Львова - адміністративні, релігійні, фінансові, навчальні заклади, музеї, а також загальні краєвиди міста, вулиці, парки, пам'ятники, стадіони, лікувальні заклади, виставки. Зображені на старовинних львівських листівках і події Першої світової війни, інтер'єри кав'ярень та ресторанів. Є тут і рекламні поштівки, прибуток від яких призначався на розбудову міської інфраструктури. Відтак, завдяки кмітливості видавців, які намагалися догодити покупцям, як тоді казали, "до кольору, до вибору", тепер ми й маємо змогу побачити багато оригінальних видань, прикрашених майстерними віньєтками та малюнками.