Час "Губернатора Марбаса"

Вірус такий малий відносно людини, як людина - відносно земної кулі. На вістрі голки можна легко розмістити близько 100 мільйонів вірусів. Це визначається нанометричною шкалою.

"…Дочко моя, учені стверджують, що на небесах тисяча янголів можуть стояти на кінчику голки". Це містичний трактат XIV століття, який приписують Мейстеру Екгарту.

"Навіть наука не робить винятку з загального правила і віддає свою данину навіюванню та взаємонавіюванню. Це не здасться перебільшенням, якщо згадаємо бодай історію з колись дуже популярними кровопусканнями, а також із переливанням крові, для якого пропонувалося навіть водити за військами цілі отари баранів", - писав геніальний Бехтерєв у праці "Навіювання та його роль у суспільному житті".

Який зв'язок між цими висловлюваннями, і про що йтиметься далі?

Про перспективу стрімкого розвитку масового реактивного психозу у зв'язку з коронавірусом (а точніше, у зв'язку з соціально-політичними заходами, спрямованими на запобігання його поширенню), я вже неодноразово говорив раніше. Зараз можна просто констатувати те, що сталося.

Психічна регресія, яка спостерігалася роками раніше, викликана низкою деморалізуючих політичних і економічних чинників, спочатку відкинула українське суспільство приблизно на 100 років назад, повертаючи нас в епоху пихатих і безперспективних міжусобиць часів війни. Результати тоді й тепер приблизно однакові.

Свідоме руйнування логістичних зв'язків, соціальних комунікацій, політичних процесів і просто приватного життя у величезних масштабах повертає свідомість людей в епоху Середньовіччя. Коли твої права та свободи обмежувалися розмірами двору. І то тільки доти, доки у двері не постукають вартові місцевого феодала. Або розбійники, що одне й те саме.

Це зовсім не означає, що людина якось спеціально подурнішала. Вона й так не була дуже розумною, судячи з того, що вона робить із собою, ближніми та всім світом. Просто в її опису світу розвалилася наукова парадигма, на якій усе трималося. Знаменита вже нині історія Нових Санжар - у чистому вигляді вигнання демонів або одержимих бісами.

Щиро віруючим простіше, вони в цьому соціальному падінні зачепилися за віру десь у районі Ренесансу, та й то не всі.

Чому розвалилася наукова парадигма? Навіть коли в 1673 році Левенгук першим із людей побачив мікробів у мікроскоп, логіка викладу вважалася важливішою, ніж зухвалі наукові відкриття.

Сучасний підхід був сформований у середині XIX століття. Логіка його така: наука не зобов'язана пояснювати причину гравітації (як було заведено від часів Арістотеля), досить просто врахувати її існування. Навіть коли у 1892 році відкрили перший вірус, що стало датою виникнення вірусології, в науці все ще переважала механістична картина світу, трохи поступаючись місцем діалектиці.

Інакше кажучи, абсолютно не обов'язково заглиблюватися в суть явища, якщо поверхові механізми взаємодії з ним зрозумілі. Тому на сьогодні систематики 81 сімейства вірусів не визначено (це означає, що понад 3000 вірусів не класифіковані), вони не входять до існуючих порядків. Сучасна наука розуміє трохи більше 50% загальної вірусної картини.

Слово "вірус" у перекладі з латини означає "отрута". Його нанорозмір не піддається природному сприйняттю, тому в хід іде надприродне. Оскільки ж переважна більшість людей цілком лояльно ставиться до існування янголів чи схожих позитивних сутностей, ідея існування демонів для них теж цілком прийнятна.

У більш-менш стабільний період життя ця демонологія існує латентно. Але щойно вибухне якась криза, як усе це мракобісся вилізає назовні в найвигадливіших формах - від апологетики дегенеративного мистецтва до народної магії.

Тотемами нашого часу, новим бестіарієм стали дві магічні тварини - кажан і панголін, які породили у своєму жахливому містичному шлюбі коронавірус.

До непоясненного печерного страху перед кажаном тепер додався ще й страх перед потішною лускатою ящіркою, що харчується мурахами і, наче їжак, згортається в клубок перед небезпекою. Кажан верхи на ящірці, уявили? Отож-бо.

Наша криза - всім кризам криза.

У світі розгортається велика конспірологічна битва за те, кого в найближчій перспективі слід визнати відповідальним за появу вірусу - Китай, США чи, може, Францію з Австралією.

Превентивний домашній арешт, що має мало спільного з поняттям "карантин", бісить людей дедалі більше.

Зростає віра в цілющість святої води - антисептика, особливо домашнього походження, активно продаються амулети і обереги у вигляді масок (не плутати зі справжніми медичними масками, що застосовуються до місця і вчасно). Вірусне знахарство та мольфарство набули другого дихання.

Ну й, як завжди, українська влада тішить красивими багаттями людських надій і місць - "гори-гори ясно, щоби не погасло".

Швидкість поширення лячної інформації в сучасних медіа величезна. Причому заспокійлива лякає навіть більше. Бо якщо якась інформація може бути зрозуміла неправильно, вона обов'язково буде зрозуміла неправильно. Люди так побудовані. І ті, хто керує інформаційними потоками, це чудово знають.

2008 року Pew Forum опублікував дані, що в існування демонів вірять 70% американців, це був рік економічної кризи. Можна було б пожартувати, що в нас таких віруючих нині 73%, але я вважаю, що реально їх під 90%. Я називаю цей процес "інфернування суспільства".

В латиномовній давнині "інферно" називали передостаннє коло пекла. В якому перебували чорнокнижники, чаклуни та інші різні езотерики. Саме з цього кола пекла відьми закликали собі в поміч найбільш злих і підступних духів.

Метафорично кажучи, дуже схоже на повсюдне використання медіа й журналістів у брудних політичних цілях.

Однак те, що наше життя поступово перетворюється на інформаційне пекло, на марні пошуки істини в лабіринті різноманітної брехні, - вже більше не метафора, а реальність.

Демонологія - це вчення про злих духів. У монотеїстичних релігіях воно поєднується з ученням про янголів, і там усе обмежується введенням людини у гріх або покаранням грішника.

Та, оскільки ми говоримо про психологію нового Середньовіччя, допитливість у поєднанні з фантазією за відсутності реальної інформації породжує свою власну логіку.

Наявність надприродного зла дуже важлива в ситуації масових фобій і панічних настроїв.

Таким чином зі свідомості людини виводиться відповідальність за власні дії, які ведуть до нещастя. І перекладається на щось невидиме, невловиме, але потужне, що в психології називається "зовнішній локус контролю".

Така "пекельність" створює зручний фоновий режим для підвищення самооцінки на порожньому місці. Тобто можна (і вже навіть офіційно) не робити взагалі нічого, бо все й так погано.

Трохи забігаючи наперед, скажу, що українська демонологія мало застосовна для нашого інферно, бо вона налічує заледве десяток сутностей, і до того ж надзвичайно романтична, як будь-яка реконструкція.

Говорячи науковою мовою, ми спостерігаємо зараз реновацію локальних міфологічних систем. Міфологічна інформація репродукується й продовжує впливати на поведінку, незалежно від зміни культурних парадигм.

Сучасна вірусна демонологія представляє Інтернет як величезний "гримуар", це слово французького походження означає підручник із чаклунства. Першу згадку про гримуари можна надибати у творах яскравого середньовічного містика Корнелія Агриппи, що надихнув Ґете на створення "Фауста".

В основі сучасної наукової класифікації вірусів лежить система Карла Ліннея, створена ще в XIX столітті. Триває дискусія, чи можна вважати їх формою життя. Перше викликання демона... тобто перше отримання штучного вірусу відбулося 2002 року.

У найвідомішому гримуарі "Малий ключ Соломона" в розділі "Ґоетія" є докладний перелік, опис характеристик, властивостей, розбір і навіть зображення 72 демонів. Мені особисто найбільше подобається демон, який називається "Губернатор Марбас" (у цій класифікації зберігаються середньовічні посади і звання).

Отож Марбас говорить правду про всі таємні речі або приховані об'єкти. Це дуже добре лягає на наш час, багатий на розмаїті витікання, викриття й інсайди, яким уже однак ніхто всерйоз не вірить, але про всяк випадок побоюються. Він схожий на лева з людським обличчям, але якщо його вдягти в камуфляж (за наказом чаклуна, певна річ), то він дуже скидатиметься на кудлатого й бородатого військового добровольця, що наводить містичний жах на різну партійно-цивільну наволоч. Марбас добре тямить у техніці й може набувати якого-завгодно образу. А ще він, Марбас, однаковою мірою - і цілитель, і рознощик хвороб.

Ситуація з коронавірусом, незалежно від того, штучний він чи природний, через загострення соціальної ситуації та відсутність очевидних перспектив її пом'якшення дуже добре показує як усю фальшивість нинішньої політичної побудови світу, так і брехню, безпорадність і лицемірство його лідерів.

У цьому сенсі, її можна назвати цілющою, бо звична брехня більше не працює.

Для будь-якої влади це, безперечно, єресь. Але яка ж єресь без інквізиції?

Тому наступну публікацію я присвячу вірусній інквізиції, соціально-психологічній потребі містичних репресій у наші часи.