Гендерна освіта в Україні: куди рухаємося? - Соціум - dt.ua

Гендерна освіта в Україні: куди рухаємося?

8 лютого, 16:24 Роздрукувати Випуск №5, 9 лютого-15 лютого

Гендерна політика в країні поступово змінюється, але зміни ці поки що несистемні. 

© Василь Артюшенко, DT.UA

Як показують численні дослідження, жінки в Україні мають фактично рівні можливості в сфері освіти, доступу до медичних послуг і правосуддя, але тільки не у сферах із максимальною концентрацією фінансових та владних ресурсів. 

Порівняно з країнами Європи, в Україні зберігається найнижчий рівень гендерного балансу в галузі політичного представництва і керівництва державними та економічними процесами. Гендерна політика в країні поступово змінюється, але, за словами фахівців, зміни ці поки що несистемні. Поліпшити ситуацію у сфері гендерної освіти покликані й окремі статті Національній стратегії у сфері прав людини. Як саме вони виконуються?

Не знаю, але засуджую

Наразі рівень обізнаності українців щодо гендерної рівності, вимог українського законодавства та подолання гендерних стереотипів, на жаль, залишають бажати кращого, вважає юрист, координатор освітніх програм у Amnesty International Ukraine Володимир Селіваненко. 

"Нині є багато уявлень про те, що таке гендерна рівність в Україні. Згідно із законодавством, це — рівність чоловіків і жінок. Та я часто чую, наприклад, і від жінок, що проблем із гендерною рівністю не існує. Але багато українців усвідомлюють, що, на жаль, рівності поки що немає: різні зарплати, стереотипи на роботі, обмеження у просуванні тощо. У нас залишається величезний відсоток людей, які не обізнані з цією тематикою, не знають, що відбувається. І найсумніше, що вони часто агресивно сприймають спроби пояснити", — каже Селіваненко. 

За його словами, ухвалення Національної стратегії у сфері прав людини — це за роки незалежності одне з вагомих досягнень правозахисної спільноти, яка порушила велику кількість питань, зокрема питання гендерної освіти. 

"Нацстратегію створювали правозахисні кола. В неї вкладено такі речі, що змушують державу, хоче вона того чи ні, до певного поступу, зокрема, у розрізі гендерної освіти. З одного боку, це викликало ентузіазм людей, які розуміють важливість цього питання, підтримують ідеї гендерної рівності, але, з іншого, призвело і до протилежної тенденції. Ми зараз бачимо, як зростає негатив з боку релігійних або праворадикальних кіл. Хоча в поняття гендеру, з погляду Нацстратегії, закладається поняття рівності чоловіків і жінок, нерозуміння цього призводить до негативу", — підкреслює експерт. 

Водночас Урядова уповноважена з питань гендерної політики Катерина Левченко у своїй книжці "Гендерне тяжіння" пише про те, що маніпуляції довкола гендерних питань були "вкинуті" в суспільний дискурс іще 2010 року, з приходом до влади Віктора Януковича, як інструмент для зупинення євроінтеграційного руху України. З новою силою вони активізувалися 2016-го, тепер уже як інструмент гібридної війни. Нині головна теза антигендерних рухів: "гендер — це чужоземна цінність, яку нам нав'язують".

Але, як стверджує Катерина Левченко, в Україні вже не викликає сумніву важливість посилення політики забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Як підтвердження тези урядова уповноважена наводить затвердження Державної соціальної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків до 2021 року, Національного плану дій на виконання заключних зауважень Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок, оновлення Національного плану дій "Жінки, мир, безпека". Більшість цих заходів відображено і в Нацстратегії.

Чи можемо використати потенціал Нацстратегії у сфері прав людини?

За інформацією зі звіту Міністерства юстиції про виконання заходів Нацстратегії, 2018 року Міністерство освіти і науки України включило гендерні курси до навчальних програм семи українських вишів, у МВС проводяться тренінги для підвищення обізнаності в гендерній проблематиці.

Як розповілакоординаторка моніторингу виконання Плану дій з реалізації Нацстратегії від Української Гельсінської спілки з прав людини Ксенія Семьоркіна, в областях України організовується робота шкіл лідерства для жінок, шкіл підготовки кандидатів у депутати місцевих рад, проводиться просвітницька робота, спрямована на розширення участі жінок у політиці та ухваленні рішень. В усіх областях України реалізується проект "Академія Жіночого Політичного Лідерства". 

За словами експертів, гендерна освіта наразі зосереджена в основному в університетах у вигляді гендерних студій різного профілю на різних факультетах. При цьому найчастіше вони є індивідуальними ініціативами окремих фахівців. 

"В університетах на рівні певних ініціатив та окремих людей створюються магістерські програми, як, наприклад, в Університеті імені Шевченка. Якби не окремі люди, ця програма не була би створена. У нас у Києво-Могилянській академії на кількох кафедрах викладаються гендерні студії — курси, пов'язані з гендерною тематикою, але це теж радше наша індивідуальна ініціатива. Але потрібно, щоб робота з боку Міністерства науки була більш системною, бо зараз у МОН покладаються більше на індивідуальні ініціативи вишів, окремих викладачів і грантові програми", — упевненакандидатка соціологічних наук, доцентка кафедри соціології Києво-Могилянської академії, гендерна експертка та авторка майже 100 наукових праць і книжок про гендер Тамара Марценюк.

За її словами, деякі речі в контексті гендерної освіти, які впроваджуються МОН, можна було б робити більш фахово. Наприклад, щорічний конкурс студентських робіт у різних сферах, у тому числі з гендерної рівності. 

"Мені не зрозумілий механізм, за яким міністерство обирає заклади, які курирують цей конкурс. У певний період у Бердянському університеті за кошти ООН було створено гендерний центр. Там проводився цей конкурс. А цього року обрали Херсонський університет з не зовсім зрозумілих причин, оскільки там немає спеціалістів, які б займалися цією тематикою. Формально цей конкурс цього року є, але якість і фаховість його залишає бажати кращого", — вважає Марценюк. 

Катерина Левченко нещодавно висловила думку у своїй колонці, що в Україні нині склалася унікальна ситуація, коли є суспільний попит, але він не знаходить адекватної відповіді системи освіти й підготовки кадрів.

"І йдеться не про спонтанні тренінги. Тренінги як форма навчання мають повернутися на притаманне їм місце — отримання практичних навичок, прикладних знань або цілеспрямованої зміни ставлення до проблеми. Ідеться про системні курси в магістерських програмах, школах, на кшталт "Державна гендерна політика" або "Гендерна інтеграція в державній політиці", та інші. Є нагальна потреба у відкритті магістерських програм із гендерних студій, причому максимально наближених до державного управління та аналізу державної політики",впевнена Катерина Левченко.

Крім того, на думку фахівців, тематика гендерної рівності недостатньо впроваджується в ширшу тематику прав людини. 

"Мені хотілося б, щоб тематика гендерної рівності поставала більше як правозахисна. Є позитивні приклади: за підтримки міжнародних організацій в Університеті ім. Ярослава Мудрого в Харкові Олена Уварова створила програму для юристів з гендерної тематики. Добре, що навчальні заклади не заважають впроваджувати такі програми, але разом із тим мені здається, що в Міністерстві освіти і науки більш фахово їх не сприймають. Цей напрям треба активізувати", — вважає Тамара Марценюк.

Незважаючи на те, що в Україні реалізується чимало програм з гендерної освіти, вони залишаються ініціативами гендерного руху і не є пріоритетними для відповідних міністерств та відомств. Кількість державних гендерно-орієнтованих програм має збільшуватися, кажуть фахівці, та фінансуватися не тільки за рахунок ресурсів відповідних міжнародних проектів.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №47, 7 грудня-13 грудня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво