Демонстранти в США відкинуть країну назад або принесуть прогрес американському суспільству? - The Economist

Більше ста тисяч американців померли від коронавірусу. Досягнення SpaceX демонструє американську винахідливість. У містах по всій країні протести, викликані расовою несправедливістю і вбивством Джорджа Флойда, показують потворний бік Америки світу. У листопаді виборці повинні вибрати між республіканцем, який балотується на платформі правопорядку, і нудним віце-президентом, що балотується від демократів. 1968 рік схожий на 2020 рік, пише The Economist.

У 1968 році вірусом був грип, і здійснено запуск космічної місії "Аполлон-8", цей рік став роком вбивства Мартіна Лютера Кінга. Але несправедливість мала такий же корозійний ефект. Як писав Джеймс Болдуін на початку 1960-х років, расизм "ставить під загрозу всі спроби Америки побудувати кращий світ - тут, там або де-небудь ще". Сьогодні понад 350 міст по всій країні спалахнули після того, як білий поліцейський убив Джорджа Флойда, неозброєного афроамериканця. Протягом майже дев'яти болісних хвилин, глухий до благань Флойда і зростаючої тривоги натову, офіцер душив його.

Не дивно, що іскра запалила пучок для розтоплення, що лежав поблизу. Цього разу вогонь розгорається з тих же причин, що і в минулому: так багато афроамериканців як і раніше живуть у місцях з найгіршими школами, найгіршою охороною здоров'я і найгіршими робочими місцями; що правила застосовуються по-іншому до темношкірих людей; той факт, що COVID-19 протаранив американське суспільство , говорить про те, що всякий раз, коли Америка зазнає невдачі, темношкіра Америка потерпає більше всього. Таке відчуття, що поліція тримає в узді бідних у місті. І, також, на обличчя явне сп'яніння, яке виникає через приналежність до натовпу, яка раптово знайшла голос і вимагає, щоб її почули.

Цикл несправедливості, протесту, бунту і консервативної реакції багаторазово повторювався з 1968 року. Цього було так багато, що можна легко прийти до висновку, що насильство з боку поліції і расова нерівність в Америці - дуже складна проблема, яку потрібно вирішити. І все ж такий песимізм невиправданий. Це також контрпродуктивно.

Активісти іноді звинувачують владу в тому, що вся система кримінального правосуддя расистська. Поліцейські профспілки захищають своїх членів, в тому числі і відверто гнилих. Кілька днів тому поліцейська машина протаранила протестувальників, а поліцейські напали на людей на вулиці. Але система США складається з тисяч юрисдикцій та відділів поліції. Вони не всі однакові. Для кожного Міннеаполіса, де деякі офіцери-головорізи ходили на курси "воїнів" і вважали себе переважною силою, є Кемден, Нью-Джерсі. Поліція Кемдена була настільки прогнилою, що у 2013 році вона була розформована і місто почало діяти заново. Цього тижня начальник поліції зміг разом з мирними демонстрантами пройти через їх місто.

Нести службу поліцейським в Америці важко, тому що в Америці більше насильства, ніж в будь-якій іншій багатій країні, а її громадяни озброєні сильніше. Близько 50 поліцейських вбивають при виконанні своєї роботи кожен рік. Але стійке падіння злочинності протягом останніх трьох десятиліть звільнило місце для менш войовничих правоохоронних органів - шляхом навчання офіцерів зменшувати конфронтацію, а не прагнути до неї, і шляхом залучення їх до відповідальності всякий раз, коли вони застосовують силу. Багато поліцейських управлінь, включаючи Кемден, вже скористалися цією можливістю, щоб змінити свій підхід. Інші цього не зробили, почасти тому, що федеральний уряд при президентові Дональді Трампі послабив тиск на реформи. Але поліція і прокуратура знаходяться під місцевим демократичним контролем. Їх можна змусити здійснити реформу, якщо за неї проголосує достатньо людей.

Песимізм теж шкідливий. Це короткий крок від думки про те, що першородний расовий гріх Америки настільки глибокий, що його неможливо подолати, до думки, що розбивати і спалювати речі виправдано, тому що це єдиний спосіб привернути увагу. І все ж, якщо сьогоднішні протести переростуть у постійні заворушення, як в 1968 році після вбивства Мартіна Лютера Кінга, шкоду, яку вони наносять, можна було відчути найбільш гостро в афроамериканських районах. Ті люди, які зможуть виїхати з таких місць, поїдуть. Ті, хто залишаться, опиняються в гіршому становищі, так як ціни на житло впадуть, а робота і магазини зникнуть. Поліція також може піти з цих місць, що призведе до зростання злочинності, що, в свою чергу, може призвести до посилення насильства з боку поліцейських. Шрами будуть видні протягом десятиліть.

По всій країні темношкірі лідери, які бачили це раніше, кажуть протестувальникам не підривати їх намагання вирішити цю проблему. "У протесту є мета", - сказала мер Атланти Кейша Ленс Боттомс, засуджуючи вандалізм в її місті. В останні дні протестувальники прислухалися до цього і намагалися стримати тих, хто просто хоче розпалити вогонь вандалізму - деякі з порушників спокою виявилися білими.

Темношкірі лідери також розуміють, як заворушення можуть зруйнувати політичну боротьбу. Коли райони горять, інша частина країни зосереджена на гасінні пожеж. Шкода, заподіяну поліцейським під час заворушень, що може змусити виборців забути про свої симпатії, після того, як все почалося. Коли починаються заворушення, ті, хто підтримує протести, можуть виявити, що їх вимоги про зміни заглушені шумом відновлення порядку.

На президентських виборах страх часто перемагає ідеалізм. Трамп, здається, хоче, щоб такий був вибір у листопаді. Він заохочував своїх прихильників вступати в зіткнення з протестуючими за межами Білого дому і прагнув розгорнути війська разом з національною гвардією, щоб "домінувати" над тим, що його люди називають бойовим простором. Закон і порядок допомогли Річарду Ніксону перемогти Х'юберта Хамфрі в 1968 році. Це може спрацювати знову.

І все ж страх зраджує пам'ять Флойда. Чим більше Америка об'єднана, тим краще вона може прагнути до того, щоб усі її громадяни могли жити згідно з її ідеалам. Єдність не прийде від Трампа, який чотири роки намагався розділити країну. Замість цього лідери протестних рухів разом з мерами та керівниками поліції Америки повинні самі надихати людей для об'єднання. Якщо протести в переважній більшості випадків є ненасильницькими, вони також несуть надію. Не те, щоб протестувальники отримали все, що вони хочуть, і що несправедливість, стримуюча афроамериканців, може бути виправлена відразу, але завтра може бути краще, ніж сьогодні.

До кінця десятиліття, коли Болдуін писав про необхідність зцілення Америки, країна приступила до демонтажу юридичної будівлі расової сегрегації. Ці процеси були також в лещатах реакції тих, хто думав, що цивільні права зайшли занадто далеко. Америка така. Прогрес бореться з його протилежністю. Але американці боролися з расизмом протягом півстоліття. На цьому тижні, коли жорстока смерть темношкірого чоловіка вивела протестувальників всіх рас на вулиці Америки, це було не просто ознакою того, скільки роботи треба зробити, але і ознакою того, що прогрес можливий.

Раніше повідомлялося, що Папа Римський закликав до припинення насильства. Франциск назвав смерть афроамериканця Флойда трагедією, заявивши, що молиться за нього і всіх, хто втратив життя через гріх расизму".

Детальніше про те, що призвело до масштабних протестів в США читайте в матереале Олексія Коваля "Американська демократія після Джорджа Флойда" на ZN.UA.