"Острів" Іршанськ

"Нам однаково, хто буде хазяїном Іршанського гірничо-збагачувального комбінату, - сказав автору Андрій, житель селища Іршанськ, що в Житомирській області. - Нам потрібно, щоб була робота та виплачувалася зарплата".

Нині це робітниче селище з населенням понад 6 тис. чоловік живе в режимі тривожного очікування: на початку вересня Іршанський ГЗК мав або перейти під повний контроль уряду України, або зберегти статус підприємства, яке орендує в держави ЗАТ "Кримський титан", підконтрольне українському олігарху Дмитру Фірташу, або...

Нагадаю читачам, що Іршанський ГЗК - це одне з найбільших у Європі підприємств з видобутку ільменітового концентрату з ільменітових пісків. Ільменіт - це титанистий залізняк, який служить сировиною для виробництва білого пігменту - діоксиду титану, а також металевого титану, з якого, загалом кажучи, виробляють літаки, ракети, атомні підводні човни. Ільменітові піски видобувають тут же, у радіусі від 6 до 20 км від Іршанська. Тому тамтешня місцевість нагадує місячний пейзаж, який пожвавлюється стрілами крокуючих екскаваторів і помаранчевими самоскидами, які возять руду на ГЗК.

І от добігає кінця чергова п'ятирічка оренди. Найближчої осені Іршанський ГЗК разом із Вільногірським ГМК мали стати повноправною власністю Д.Фірташа. За даними "Комітету з протидії корупції в органах влади", олігарх мав намір купити ці комбінати за ціною, вдесятеро меншою від ринкової. Але... тепер Дмитро Фірташ перебуває в статусі підозрюваного, і не в кого-небудь, а у ФБР, і нудиться під домашнім арештом у Відні. А головне підприємство ЗАТ "Кримський титан", яке контролює 5% світового виробництва титанової сировини, перебуває на окупованій території. Хмари нависли над титановою галуззю України...

Автор відвідав Іршанськ, де практично кожна родина залежить від ГЗК. Симпатичне селище, свого роду острів благополуччя в морі злиднів. Саме злиднів. Володарськ-Волинський район, у якому розташований Іршанськ, - мабуть, найбідніший у "депресивній" Житомирській області. Колись у цьому районі видобували стратегічний п'єзокварц, але шахти давно вже залиті водою. Сільське господарство тут малопродуктивне через низьку родючість ґрунтів. Повним ходом ідуть лише видобуток граніту та титанової руди - ільменіту, а також вирубка лісів. Ландшафт району, поритий кар'єрами, дедалі більше нагадує місячний, але ні титано-, ні гранітодолари не поповнюють бюджету. І навіть газифікацію району неможливо профінансувати (з газом лише Іршанськ) через відсутність коштів на це.

Стан справ майже ідентичний політико-економічній ситуації в деяких країнах Африки, де фантастичне багатство надр сусідить із неймовірною бідністю більшості населення аж до голодних смертей на тлі всеосяжної корупції, абсолютної деградації соціальних інституцій і цинічно-демонстративної розкоші еліти. Це й дало змогу автору в одній зі своїх публікацій вжити термін "африканізація" стосовно жахливих тенденцій у розвитку не тільки зазначеного регіону, а й України в цілому.

Саме ж селище поки що благоденствує. Хороша соціальна інфраструктура: профілакторій, поліклініка, лікарня, стадіон, басейн, школа та ін. Нещодавно було здано в експлуатацію два нові п'ятиповерхові будинки на 45 та 60 квартир. Середня зарплата на ГЗК перевищує 4 тис. грн. Для даного регіону це майже фантастика.

Як розповів на умовах анонімності управлінець Іршанського ГЗК, катаклізми в Україні поки що ніяк не позначилися на роботі комбінату. Ільменітовий концентрат виробляється в планових обсягах і справно відвантажується на головне підприємство.

Однак тривога, зрозуміло, є : і політична ситуація в країні не сприяє райдужним перспективам на майбутнє, і на початку вересня поточного року минає чергова п'ятирічка оренди ГЗК у держави.

Відповідно до розпорядження Кабінету міністрів №846р від 9 жовтня 2013 р. Іршанський ГЗК і Вільногірський ГМК мають бути приватизовані. На думку співрозмовника журналіста, за будь-яких розкладів у власність держави ГЗК повернутися вже не зможе. Якщо ж він, не приведи Господи, зупиниться, це стане крахом для 2500 сімей, для яких підприємство - єдиний і безальтернативний годувальник.

За словами керівника, торік Іршанський ГЗК сплатив 170 млн грн до бюджетів усіх рівнів і соціальних фондів. З них 100 млн - до держбюджету, 20 млн - до місцевих і ще 50 млн грн - до Пенсійного та інших фондів.

Що ж до обсягів виробництва ільменітового концентрату, то з 2008 р. і донині вони становлять щорічно близько 500 тис. т з урахуванням обсягів, вироблених Межиріченським ГЗК і СП ТОВ "Валки-ільменіт" - по суті, цехами Іршанського ГЗК зі статусом юридичних осіб.

Найближче майбутнє Іршанського ГЗК та благополучного робітничого селища - у дуже щільному тумані. Маленьке селище, острівець благополуччя в депресивному регіоні, оточене лісами й териконами, стало заручником великого бізнесу та великої політики. Але саме тут, в Іршанську, великі проблеми й політики, і бізнесу заміщаються проблемами маленьких людей, які за 4 тис. грн на місяць виробляють понад 2% світового ільменітового концентрату та які стурбовані насамперед проблемами свого виживання, а не глобальним зсувом планетарних політичних розкладів. Тут, у квартирах іршанських п'ятиповерхівок, закінчується велика політика та макроекономіка й починається просто життя. Поки що воно протікає у своєму звичному руслі, але саме "поки що". І саме ця невизначеність зависла дамоклевим мечем над кожним із шести тисяч жителів затишного робітничого селища.