На корм худобі

Поділитися
У Європі молоко другого сорту згодовують тваринам. У нас - п'ють…

Якщо нічого в себе не змінювати, то в Європі нам робити нічого. Цю аксіому підтверджують і недавні події на молочному ринку країни. Вони демонструють нам бездіяльність із боку чиновників, які (замість засукати рукави й нарешті почати працювати над якістю молока в країні) просто переносять терміни набрання чинності молочними стандартами (ДСТУ), а одночасно - і європейськими стандартами. Адже, підписуючи Угоду про асоціацію з ЄС, Україна взяла на себе зобов'язання дотримуватися європейських стандартів якості харчової продукції, у тому числі й молочної, що допускають роздрібну реалізацію молочних продуктів виключно екстра-класу, вищого й першого класу.

Решта - на корм худобі. Якщо м'якше - виключно для виробництва кормів для тварин.

А в нас, між іншим, 70-80% (і з цим ніхто не сперечається) молока відповідає лише другому класу…

Норми харчові чи все ж таки європейські?

Напередодні святкування Маланки і Василя (Новий рік за старим календарем) інтернет облетіла карколомна новина від прес-служби Мінагрополітики. Основний меседж тексту був звернений до учасників молочного ринку, його завдання - заспокоїти галузь, всерйоз стурбовану тим, що з 1 січня 2018 р. мало нарешті набрати чинності "довгоочікуване" ДСТУ 3662:2015 "Молоко-сировина коров'яче".

Одне слово, чітко дали зрозуміти, що "ніякі нові санітарні обмеження на прийом молока в населення з 1 січня 2018 р. не запроваджувалися". А до дій нових норм ДСТУ "у Мінагрополітики є істотні претензії, оскільки за багатьма параметрами стандарт не відповідає європейським нормам". Понад те, запевнили, що нинішній контроль якості молока вже два роки як погоджений із європейськими нормами. Ну й, нарешті, коментар першого заступника міністра аграрної політики і продовольства Максима Мартинюка, який запевнив, що реально проблем у цій сфері немає, оскільки понад 90% вітчизняного молока, що виробляється сільськими господарствами, відповідає нормам харчової продукції.

Певна річ, ДСТУ не скасували, а вкотре перенесли набрання ним чинності. Цього разу - на 1 червня 2018 р.

У кожному разі, приємна поінформованість міністерства, - левова частка молока в Україні виробляється саме в домашніх сільських обійстях. За словами Максима Мартинюка, "80% українського молока збирається в господарствах населення". Але тоді постає питання: яким чином це молоко може відповідати європейським вимогам, що строго передбачають використання в їжу людини молока не нижче першого класу? Тобто як можна якісне молоко отримати без елементарно доїльного апарата і швидкого охолодження? Чи багато ви, читачу, бачили в селах доїльних апаратів? Я бачив усього лише один раз. Але тоді доїла корову киянка, що отримала її у спадок. Самі розумієте, доїла вона її недовго.

Більшість експертів упевнені, що самим підмиванням коров'ячого вимені тут не обійтися. Без підтримки загальної гігієни у хліві, навіть купання корови у ванні перед її доїнням, навряд чи забезпечити достойну якість молока. І навіть у якісному молоці почнуть розвиватися бактерії, якщо його впродовж двох годин не охолодити до чотирьох градусів за Цельсієм.

А тепер оцініть різницю. Тоді як молокозавод приймає літр молока, у кращому разі, за 4-4,5 грн, відпускна ціна доїльного апарата стартує з 5 тис. грн. Відповідно, купівля такого необхідного агрегату селянином з однієї корівкою в господарстві, м'яко кажучи, недоцільна.

Ножиці цін

Запровадження обмеження на прийом молока в населення є однією з умов Угоди про асоціацію з ЄС. Україна зобов'язана дотримуватися європейських стандартів якості. Згідно з цими стандартами молоко та молочна продукція мають отримати класифікацію, перш ніж потраплять на полиці магазинів. Допускається у продажу молочна продукція тільки трьох видів: екстра-класу, вищого й першого класу. Таким чином, молоко, що поставляється населенням, автоматично стає другосортною сировиною, оскільки збирається не безконтактно, а дідівським методом вручну. Тому його можуть приймати виключно для виробництва кормів для тварин. Технологічних фермерських господарств не так багато.

Слід чітко розуміти, що понад 70% усього молока в країні припадає не на фермерські господарства з технологічним обладнанням для збору сировини, а на малі домашні господарства в селах, де всі санітарні норми зводяться, у кращому разі, до протирання вимені корови і залишаються на совісті власників малих господарств. Тож як мають жителі сіл підвищити якість отримуваної сировини? Саме якісного молока вочевидь потребують молочні виробництва країни. А молоко в селян є тепер уже другосортним, і використовувати його у виробництві не можна (скоро так і буде. - В.С.). Зараз молокозаводи купують цю сировину через її низьку вартість і дефіцит пропозицій із боку фермерських господарств. Домашні господарства змушені здавати сировину по 4-4,5 грн за літр.

Між іншим, те ж саме домашнє молоко селяни продають на базарах по 12-17 грн за літр. Відчуваєте різницю між базарною і приймальною ціною молочних підприємств? І тому, мабуть, державним чиновникам не варто бити себе в груди, стверджуючи, що, відтермінуванням ще на півроку ДСТУ вони обстоюють інтереси малих селянських господарств. Ці господарства могли б продати своє молоко прямо своїм міським співвітчизникам. Якби їм організували доставку цього молока в міста. Тут більше йдеться про захист інтересів переробників молока. Ось вони вже точно (без можливості на даний момент використовувати молоко другого сорту) просто зупинять свою виробничу діяльність. А їм так хочеться, купуючи дешеву сировину, продати кінцевий продукт якомога дорожче. Так, за літр молока у звичайному маркеті Києва вже доводиться викладати 26-29 грн…

Якщо щиро переживати за інтереси селян-молочарів, то треба допомогти їм налагодити виробництво молока високої якості. Тим більше що для цього не так уже й багато потрібно.

Рецепт банальний

Тому дуже важливо, як у нинішній ситуації аграрні чиновники скористаються взятою на півроку відстрочкою ДСТУ. Чи буде розроблено чіткий механізм переходу на нові стандарти, чи знову все пустять на самоплив, за яким настане традиційне відтермінування.

А вихід із цієї ситуації є, і він порівняно простий. Більше того, вирішення цього питання вже підтверджене практикою: без створення обслуговуючих кооперативів тут не обійтися. Як не обійтися без надання приватникам апаратів для доїння корів, холодильних камер. Ось тільки для реалізації всього цього знадобиться фінансова підтримка як держави, так і підприємств переробників.

Адже необхідність купівлі за власний кошт навіть одного доїльного апарата сьогодні лякає не тільки селян-пенсіонерів. Вартість вітчизняних моделей відносно невисока й становить 5-10 тис. грн. Тому сподіваємося, що за піврічний тайм-аут чиновники доведуть, як вони справді "обстоюють саме інтереси малих селянських господарств", і не допустять, щоб їхня продукція залишалася низькосортною і, відповідно, незатребуваною в харчовій промисловості.

За даними Держстату, виробництво рідкого обробленого молока в Україні (без урахування окупованого Криму та частини Донбасу) у січні-грудні 2017 р. становило 950 тис. т, що на 2% більше, ніж у 2016 р. (У грудні 2017-го молокозаводи виробили 77,5 тис. т молока, що на 0,7% менше, ніж місяцем раніше, і на 8,7% більше, ніж у грудні 2016-го.) Виробництво вершкового масла у звітному періоді зросло на 6,2%, порівняно з січнем-груднем 2016 р., до 108 тис. т. Свіжого неферментованого сиру було вироблено 67,2 тис. т, що на 3,8% більше, ніж показник 2016 р.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі