Чи варто Україні чекати інвестицій у газовидобуток? - Енергоринок - dt.ua

Чи варто Україні чекати інвестицій у газовидобуток?

29 жовтня, 17:03 Роздрукувати Випуск №40, 26 жовтня-1 листопада

Ціна питання — 450–1500 мільйонів доларів. 

© Pixabay

Саме стільки компанії-переможці зобов'язалися інвестувати у вивчення і розробку "виграних" ними нафтогазоносних площ за перші п'ять років.

Плани Кабінету міністрів Олексія Гончарука збільшити ВВП країни на 40% за п'ять років можуть залишитися лише планами, якщо не буде зроблено дієвих кроків для залучення інвестицій. Одним із ключових секторів економіки, куди швидко можуть прийти значні обсяги інвестицій, є газовидобувна галузь.

Це розуміли і в уряді Володимира Гройсмана, тому ще в березні—липні 2019-го було здійснено унікальний для України експеримент — проведено конкурс на укладання угод з розподілу продукції (УРП) на дев'ять сухопутних ділянок (хоча спочатку йшлося про 12). До цього УРП застосовували лише для залучення інвесторів на великі морські ділянки або для пошуку і розробки нетрадиційних покладів природного газу.

Щоправда, жодна з чотирьох попередніх УРП не дійшла навіть до стадії предметного вивчення покладів. Обопільні претензії сторін УРП — урядів і передусім американських компаній, які неофіційно нарікали на корупцію, — призвели до того, що з проєктів по УРП вийшли "Венко", "Шелл", "Шеврон", "Ексон/Мобіл". Хоча заради справедливості варто зазначити, що деякі з вищеназваних компаній вели досить агресивну політику. Проте оцінити її переваги і недоліки немає можливості, адже угоди розірвано.

Порівняно з попередніми УРП у нинішніх є принципова відмінність. Якщо раніше УРП з потенційними інвесторами укладали для залучення великих міжнародних компаній, то тепер більшість інвесторів — це українські компанії або їх створені саме для таких проєктів "дочки".

У липні урядова Міжвідомча комісія з укладання УРП встигла визначити переможців по всіх дев'яти ділянках, відповідне рішення було проголосоване на засіданні Кабміну. Проте угоди з переможцями підписати не встигли — Кабмін Гройсмана пішов у відставку. І тепер угоди має розглядати і погоджувати вже новий уряд Олексія Гончарука.

Спадщина

Новий Кабмін прийняв естафету попередників і взяв на себе зобов'язання не зволікаючи погодити УРП по дев'яти ділянках на суходолі. Більш того, на початку вересня президент України Володимир Зеленський доручив прем'єр-міністру Олексію Гончаруку, міністру фінансів Оксані Маркаровій і міністру енергетики та захисту довкілля Олексію Оржелю підписати до 1 грудня угоди по дев'яти зазначених ділянках. Проте "турборежим" прийняття рішень Кабміном цього разу не спрацював, і зараз не зрозуміло, коли ці угоди можуть бути підписані.

Усі компанії — переможці конкурсів на підписання УРП вчасно подали до Кабміну свої проєкти угод, тепер уряд (міжвідомча комісія, якої поки що немає) повинен розглянути ці угоди, провести переговори і узгодити всі проблемні моменти з компаніями. Це доволі складна процедура, наприклад, погодження і підписання УРП з Shell по Юзівській площі зайняло більше року. А враховуючи сучасні права місцевих громад, термін може значно збільшитися. Допоки громади не дадуть згоди, а інвестори не погодяться на фінансування суттєвих соціальних проєктів.

Про неготовність і неспроможність Міністерства енергетики та захисту довкілля опрацювати угоди розказав минулого тижня на засіданні круглого столу у Верховній Раді заступник міністра Костянтин Чижик. Відповідаючи на запитання народного депутата Ольги Бєлькової, чи встигне міністерство і Кабмін підписати УРП у стислі терміни — до кінця року, К.Чижик сказав: "Упродовж останніх восьми років УРП в Україні не підписували, відповідно, нема інституційної спроможності в достатній кількості і якості відповідні угоди розглядати. Немає достатньої кількості людей… Чи є це проблема? Так. Чи можна з нею впоратися? Так. Чи плануємо ми до кінця року впоратися із цим завданням? Будемо робити для цього все можливе". "Наразі в міністерстві лише дві людини, які займаються цим питанням (УРП. — Ред.)", — додав заступник міністра. Як вихід, у міністерстві планують додатково залучити висококваліфікованих фахівців, це робиться не тільки для підписання угод по дев'яти проведених конкурсах, а й для залучення інвестицій на нові ділянки, конкурси на які буде оголошено і проведено до кінця 2020 р.

Враховуючи, що до грудня залишився місяць, можна з упевненістю сказати, що завдання президента Зеленського підписати УРП до 1 грудня не буде виконане. Принаймні якісно. Але сьогодні це не найбільша проблема УРП.

Суд, який може обнулити навіть неукладені УРП

Слід зазначити, що відбір переможців конкурсів по дев'яти УРП пройшов винятково дипломатично. Міжвідомча комісія з відбору переможців УРП вирішила роздати "всім сестрам по сережках". З дев'яти конкурсів державна компанія "Укргазвидобування" отримала найбільше ділянок — дві самостійно та дві у партнерстві з канадською Vеrmilion Energy, ще по одній ділянці отримали "Гео Альянс Партнерство" (підконтрольна Віктору Пінчуку), "Ойл Енд Гез Оверсіз Трейдинг"/ТОВ "Нафтогазексплуатація" (структури ДТЕК Ріната Ахметова), Ukrainіan Energy LLC (Sigma Blayzer/Aspect Energy), ТОВ "ВЕЛЛ-КО" (структура "Західнадрасервіс" Зиновія Козицького) та "Укрнафтобуріння" (власники — Ігор Коломойський і Віталій Хомутиннік).

Представники української влади, учасники ринку, експерти та різноманітні асоціації вітали рішення Кабміну. Сам конкурс називали конкурентним і прозорим, особливо наголошуючи, що серед переможців — іноземні компанії Vеrmilion Energy та Aspect Energy. Проте радість від результатів конкурсів щодо укладання УРП була передчасною.

Уже 19 липня "Укрнафтобуріння" звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом проти Кабінету міністрів, Міністерства енергетики та вугільної промисловості і Міжвідомчої комісії з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції вуглеводнів, видобутих на Зінківській ділянці. Переможцем конкурсу УРП по Зінківській ділянці визнано "Ойл Енд Гез Оверсіз Трейдинг"/ТОВ "Нафтогазексплуатація", обидві компанії підконтрольні ДТЕК. "Укрнафтобуріння" також подавала свою заявку на Зінківську ділянку, але програла.

"Укрнафтобуріння" вимагала через суд визнати протиправним і скасувати розпорядження Кабміну від 5 липня 2019 р. №507-р, яким визнано переможцем компанії з орбіти ДТЕК. Також вона вимагала зобов'язати Міненерго повторно розглянути заявки учасників конкурсу по Зінківській ділянці.

Головною претензією "Укрнафтобуріння" став той факт, що заявку переможців на Зінківську ділянку було подано від афілійованих структур компанії ДТЕК, які не мають належного досвіду, а надана інформація про технічні та фінансові можливості має стосуватися самих компаній — учасників конкурсу, а не їх засновників.

3 жовтня Окружний адміністративний суд Києва задовольнив позов компанії Коломойського—Хомутинніка "Укрнафтобуріння". Навіть якщо результати конкурсу по Зінківській ділянці буде скасовано, незрозуміло, як суд може зобов'язати Міжвідомчу комісію, якої вже по факту не існує, приймати ті чи інші рішення.

Такий перебіг подій викликав справжню паніку не тільки у ДТЕК, але й у інших учасників конкурсу щодо УРП. Справа в тому, що у шести з дев'яти УРП перемогу здобули саме компанії, створені для участі в конкретному проєкті. З семи компаній-переможців лише "Укргазвидобування" та "Укрнафтобуріння" брали участь материнськими компаніями.

Якщо через суд можна оскаржити перемогу в конкурсі на Зінківську ділянку, то такий механізм оскарження можна застосувати й до інших ділянок. Для інших компаній — переможців конкурсу така ситуація стала неприємним сюрпризом. Поки що компанії утримуються від офіційних коментарів, проте в кулуарах активно обговорюють судове рішення та не приховують, що воно може вплинути на інвестиційні плани в рамках УРП (див. табл.).

Непотрібна "модельна" угода для УРП

Ще одним незрозумілим нововведенням при реалізації УРП в Україні стала ідея впровадити єдину "модельну" угоду для всіх проєктів УРП. Це начебто має спростити уряду процес погодження угод з інвесторами. Допомагати Україні зголосилися USAID. 18 жовтня, на засіданні круглого столу, присвяченого проблемам УРП, представник Tetra Tech (проєкт фінансується USAID) Алі Аукаті намагався переконати присутніх у перевагах стандартизації угод з розподілу продукції.

Проте всі без винятку учасники конкурсу відкидають ідею "модельної" угоди. Головним аргументом проти є унікальність кожної ділянки надр (площа, обсяг запасів, геологічні умови тощо) і кожної УРП, тож про будь-які узагальнення йтися не може.

Також упровадження "модельної" УРП потребує внесення змін у діюче законодавство, а зробити це буде досить складно. Тому довго слухати іноземних експертів-радників не стали.

Директор з питань інформації U.S.-Ukraine Business Council Михайло Даценко, який виступав від імені інвесторів, розкритикував ідею впровадження "модельної" УРП як недоречну, оскільки це лише затягне процес підписання угод.

Не знайшовши підтримки у газовидобувних компаній, тепер слід очікувати, що іноземні консультанти агітуватимуть уряд скористатися їх допомогою.

До слова, Даценко щодо потенційних американських інвесторів у нафтогазовидобуток зазначив, що хоча хтось і може, ймовірно, сказати, що для США енергетика України завжди була ласим шматочком, Сполучені Штати ладні допомогти Україні у нарощуванні видобутку.

УРП vs аукціони

Експеримент із проведенням конкурсу УРП на сухопутних ділянках загострив дискусію щодо доцільності таких конкурсів. З одного боку, існують незаперечні переваги УРП як стабільної тривалої угоди з окремо визначеним податковим режимом, що зацементовано угодою на рівні закону. З іншого — існує упереджене ставлення, що УРП — це модель взаємовідносин, яка використовувалася міжнародними компаніями для безжальної експлуатації ресурсів і надр країн третього світу.

У розвинених країнах зі стабільним законодавством і податковим режимом більш прийнятним є проведення аукціонів з продажу нафтогазових ділянок. Україна, на жаль, не може похвалитися ні тим, ні іншим.

На думку експерта Центру Разумкова Віктора Логацького, такий інструмент залучення інвестицій у видобуток вуглеводнів, як УРП, використовується не тільки для відсталих країн. "УРП — це зручний інструмент для залучення інвестицій і технологій для розробки важковидобувних ресурсів. Це саме те, що потрібно для України зараз", — підсумував експерт.

Якщо аналізувати результати проведених УРП і аукціонів з продажу спецдозволів в Україні, можна констатувати, що іноземним інвесторам цікаві лише УРП. Натомість аукціони з продажу спецдозволів — це справа виключно українських компаній.

Окремо слід згадати про конкурс на підписання УРП по морській ділянці "Дельфін". На відміну від сухопутних ділянок, конкурс на морську площу так і не відбувся. 12 вересня уряд прийняв рішення визнати конкурс таким, що не відбувся. Розчарування в Кабміні можна зрозуміти: цікава з геологічного погляду і величезна ділянка площею 9,5 тис. кв. км привернула увагу лише чотирьох компаній, при цьому найбільш досвідчена компанія Caspian Drilling Company (дочірня SOCAR) відкликала свою заявку.

Прем'єр-міністр Гончарук готовий спробувати залучити інвестиції на шельф ще раз. Для цього, на його думку, треба відмовитися від УРП на користь аукціону, а саму ділянку "Дельфін" розділити щонайменше на чотири окремі площі. Новий конкурс хочуть оголосити на початку 2020-го.

Також у Кабміні вирішили не поспішати з проведенням трьох конкурсів УРП, оголошених ще у серпні урядом Гройсмана. Йдеться про Грунівську (Сумська і Полтавська обл.), Ічнянську (Чернігівська обл.) та Охтирську (Сумська, Полтавська і Харківська обл.) ділянки загальною площею 3,8 тис. кв. км.

22 жовтня на засіданні уряд подовжив термін подання заявок для участі у цих конкурсах на три місяці, тобто до 4 лютого 2020 р. Своє рішення в Кабміні пояснили необхідністю якісної підготовки та проведення конкурсів на вивчення і розробку нафтогазових ділянок.

Схоже, зараз не найкращий час для експериментів у газовидобувній сфері України. Останні кілька років нафтогазовидобувна галузь у світі перебуває в глибокій кризі. Низькі ціни на нафту і газ на світових ринках значно обмежують можливості й апетити видобувників. Великі компанії скорочують видатки і інвестиції, особливо в нові ризиковані проєкти, до яких слід віднести і українські. Тому намагання України за будь-яку ціну і на будь-яких умовах залучити іноземних інвесторів навряд чи виправдане і, швидше за все, не дасть очікуваних результатів, попри старання уряду.

Також важливо реально оцінювати можливості українського газовидобутку, щоб не стати жертвою завищених очікувань і не повторити долі славнозвісної програми збільшення видобутку газу "Укргазвидобуванням" 20/20. Так само, як важливо збалансувати інтереси потенційних інвесторів і їхнє природне бажання заробити на видобутку в Україні та інтереси держави, яка прагне за рахунок збільшення видобутку вуглеводнів зміцнити свою енергонезалежність і економіку загалом.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №47, 7 грудня-13 грудня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво