Енергоміст: нюанси діркобудування - Енергоринок - dt.ua

"Енергоміст": нюанси діркобудування

16 серпня, 17:50 Роздрукувати Випуск №30, 17 серпня-23 серпня

Зараз "в оренду" хочуть узяти шматок енергокордону. 

Уніан

Колись був популярним анекдот про "хочу в оренду метр кордону, щоб баул проліз". В Україні анекдоти мають властивість збуватися і зазвичай у несмішному вигляді.

Зараз "в оренду" хочуть узяти шматок енергокордону. Причому аж на 23 роки. Мета цілком зрозуміла — заробити грошей на ексклюзивному підключенні. Питання тільки, хто заробить.

Проєкт енергомосту від Хмельницької АЕС до Польщі, по лінії електропередачі, яка нині простоює, буксує вже п'ятий рік. З'ясувалося, що ні в Польщі, ні в Угорщині ентузіазму він не викликав. Варшава одразу порадила будувати вставку постійного струму (ВПС). Загалом, за весь час із сусідами не вдалося навіть підписати меморандум про наміри.

Однак тушка "містка" не зникла. Її періодично витягували й розповідали, який він гарний і як його чекають у Євросоюзі. При цьому в проєкт успішно запхали Калуську ТЕЦ. До "Енергоатому" ТЕЦ жодного стосунку не має, зате була рідною для того ж міністра енергетики.

Ключового претендента на конкурс, польську Polenergia International, фактично довго вмовляли, обіцяючи купу пільгових умов. Сам конкурс провели по-партизанськи, без щонайменшої реклами. При цьому дату його проведення кілька разів довелося подовжувати.

Власне, інтрига була тільки одна: чи погодиться Polenergia брати участь? Чисто для меблів у проєкті з'явилися й Westinghouse (США), і французька держкомпанія EDF. Westinghouse брати участь в експорті не рвалася, але готова зосередитися на модернізації українських станцій. Благо, пропонувався дуже жирний (14,7%) річний відсоток на інвестиції. Хоча виникає запитання: а навіщо так багато? Хто заважав за п'ять років спробувати залучити ці ж гроші дешевше? У нас низька вибірка коштів від міжнародних фінансових організацій. І не всі вони "антиатомні".

Наскільки було необхідно прив'язувати потрібні програми з модернізації до від самого початку напівдохлого енергомосту? І кому, пардон за українські реалії, піде дельта між заявленою і ринковою вартістю кредиту?

При цьому потрібні були зовсім нефантастичні суми: на підвищення ефективності АЕС — близько 109 млн євро плюс ще 88 млн — на підвищення потужності енергоблоків. Сумарно трохи менше 200 млн євро, і це на шість атомних блоків Запорізької та Южно-Української АЕС. Взагалі-то такої суми навіть на один-два блоки небагато. Іншими словами, заздалегідь передбачаються маловитратні заходи, на додачу розтягнуті на сім років. Запитання: навіщо й кому там потрібні спецумови?

Очікують, що програми оптимізації та підвищення потужності дадуть приріст до 3,2 млрд кВт∙год виробництва, що замінить половину потужності виведеного з енергосистеми блоку. Про ще половину… та переб'ємося якось. Про розмір зростання тарифу для споживачів теж не говорять.

Сам сумнозвісний "міст" недорогий. За фактом потрібно купити новий трансформатор для ХАЕС, почистити законсервовану ЛЕП і ще дрібниці. Тут пообіцяли укластися в 47,2 млн євро. Як неважко побачити, три чверті оголошених видатків ані найменшого стосунку до експорту не мають. Їх можна (і треба) проводити незалежно. До проєкту їх просто пришили "паровозиком".

Ой, мало не забув, туди ж постановою Кабміну забито ще й Калуську ТЕЦ. Але тоді відсоток витрат власне на лінію в Польщу вийде взагалі мізерним.

На всі узгодження й початок реалізації проєкту відвели три роки. І правильно. Поляки, приміром, за попередні чотири роки не дали жодного узгодження. І всі витрати Україна вже люб'язно погодилася оплатити, — адже у нас гроші складати нікуди.

Під енергоміст створили товариство "Юкрейн Пауер Бридж Компані Лімітед". До засновників увійшла польська Polenergia International, під яку власне проєкт і створювався. Плюс Westinghouse (США), французька EDF і новачок — угорська MVM (100% держвласності). Раніше взагалі передбачалося, що якщо виграє "неправильний" покупець, то він має… відшкодувати витрати на конкурс ініціаторам. Це не анекдот, такий проєкт реально "ходив". Але минулося.

Хоча спробувала було пробитися зовсім ліва компанія "Крестон Джі Сі Джі—Консалтингові Послуги", маскуючись під майже однойменну велику фірму. "Шаровиків" рішуче відрізали, халява виключно для своїх.

Інший анекдот трапився вже під завісу. На фінальному засіданні Кабміну міністр енергетики відповідав прем'єрові, що був у відпустці й не в курсі засідання конкурсної комісії. Яке сам же й проводив (провал у пам'яті?). Хоча енергочиновники і раніше відверто побоювалися торкатися цієї теми. А зараз узагалі основні пункти інвестицій стали різко конфіденційними.

Проте зовсім тихо проштовхнути схему не вдалося. У справу втрутилася НЕК "Укренерго". Оператор магістральних мереж і раніше скептично висловлювався про проєкт, але в бійку привселюдно не ліз. Вистачало і більших приводів, щоб погиркатися з Міненерго.

Окрім того, байдужість до проєкту поляків і його тодішнє ігнорування угорцями, плюс відверта ворожість Євросоюзу до монопольних контактів давали надію, що проєкт тихо сконає сам по собі.

На нинішню позицію вплинув не лише вихід "Укренерго" з-під крила Міненерго, а й поява власного проєкту — будівництва вставки постійного струму на 600 МВт. Іронія в тому, що "Укренерго" опинилася у схожій ситуації, як і "мостобудівники" на старті, 2015-го. Тоді однією з основних ідей було "швидше, швидше, поки не почалося!". Інакше росіяни побудують Білоруську АЕС, а через неї зайдуть зі своєю енергією в Польщу. Розповіді про випередження одразу здавалися фантастичними, але їх довго озвучували.

Нині ж "Укренерго" доведеться пояснювати, навіщо потрібна вставка, якщо за ідеєю вже з 2023 р. уся енергосистема України й так об'єднається з європейською. А вставка запрацює лише на рік раніше. Щоправда, їм легше — ВПС зараз у тренді. На сьогодні поляки будують вставки по всьому кордону і, як ми вже зазначали, вимагають таку саму і на цій лінії. Євросоюз будує таку на кордоні Молдови.

Навпроти потужний блок на виділеній лінії, і перспектива його раптової зупинки польських енергетиків не тішить. А подібне періодично траплятиметься. Однак саме питання ВПС реально непросте і потребує обґрунтувань.

З позитиву — на наш інвестиційний імідж історія "мостобудування" точно не вплине. Зайвий раз підтвердили, що "без даху" тут не можна? То навряд чи це новина.

І для розрядки. Під час полеміки НАЕК "Енергоатом" образилася на заяву НЕК "Укренерго", що з боку Європи за проєктом стоїть "одна приватна компанія"". В атомників сказали, що це свідома маніпуляція, а проєкт підтримують Європа загалом і США й Атлантична рада, зокрема. Ну… в принципі європейський і американський учасники У ТОВ є. А от згадувати про Атлантичну раду… Вона й справді підготувала великий матеріал, у якому автори дорікали Польщі за байдужість до проєкту. І доводили, що той їм потрібен, бо посилює незалежність від російських енергоресурсів.

Про нюанс, що цей блок до 2034 р. працюватиме на "твелівському" паливі, вони точно не знали. Але кумедним було інше. За їхньою версією, отримані гроші підуть і… "Нафтогазу України", допомагаючи йому знизити втрати від зменшення або зниження транзиту. Судячи із заяви "Енергоатома", зі змістом статей там згодні. Цікаво, Андрій Коболєв у курсі, що йому від проєкту обіцяють гроші?

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №35, 21 вересня-27 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво