Тест на психологічне здоров'я - Сімейне коло - dt.ua

Тест на психологічне здоров'я

26 червня, 15:03 Роздрукувати Випуск №25, 27 червня-5 липня

Цю історію я згадую щоразу, коли починаю говорити про психологічне й психічне здоров'я.

Колись, у далекі 1990-ті, я розпочинала своє професійне становлення, працюючи практичним психологом в одній із Тернопільських шкіл. На перших же зборах батьки були просто обурені: "Психолог? Навіщо нам психолог? Наші діти що, хворі?" Така історія повторювалася не раз. Нині, 25 років по тому, гадаю, ситуація змінилася, хоча в системі асоціятивних зв'язків у багатьох людей слово "психічне" пов'язане саме зі словами "відхилення" або "хвороба". 

Поступово, насамперед зусиллями психологів, науковців і практиків, відбувається закріплення словосполучень "психологічне здоров'я", "психічне здоров'я" і переворот у ментальності українців. Відмінності в цих поняттях імпліцитно розуміють, але не завжди означують. У найширшому розумінні "психічне здоров'я" стосується насамперед окремих психічних процесів та механізмів і розглядається в аспекті відповідности цих процесів, станів і властивостей певній середній нормі адекватности психічного реагування. Термін "психологічне здоров'я" відноситься до особистости в цілому, розглядається в аспекті загального здоров'я людини як необхідний складник загального здоров'я. 

Слід зазначити, що в останні десятиріччя спостерігається концептуальна зміна наукового розуміння поняття "здоров'я" загалом. Здоров'я тепер розглядається не як відсутність хвороб чи фізичних дефектів, а як рівновага між людиною і середовищем, як стан повного фізичного, психічного і соціяльного благополуччя, тобто як повноцінне комфортне життя. За такого підходу здоров'я перестає бути проблемою хворих людей. Воно стає перспективою здорових людей стати щасливими. Психологи вивчають психологічне здоров'я в найбільш загальному вигляді як wellbeing, як відносно стійкий стан балансу між різними аспектами особистости людини, між потребами індивіда і суспільства, в якому особистість добре адаптована, зберігає інтерес до життя і досягає самореалізації. Тож психологічне здоров'я — це неодмінний атрибут будь-якої здорової людини. 

У ментальності людей такий поворот відбувається повільніше. Проте вже й нині чуємо не "подолати хворобу", а "відновити здоров'я", не "хочу не хворіти" а "хочу бути здоровим". Тобто акцент переноситься не на способи лікування, а на підтримання й відновлення здоров'я. Здоров'я розглядають як цінність! 

Як це працює у випадку із психологічним здоров'ям? Психологи не говорять про "лікування проблем", про нагальні заходи для їх усунення. Ми говоримо про планомірну уважність і чутливість до власних психологічних станів, процесів, властивостей. Ми говоримо про засоби саморозуміння, самоприйняття і саморозвитку в контексті взаємодії з оточуючими людьми і в умовах культурних, соціяльних, економічних та екологічних реалій навколишнього світу. 

Про те, що треба дбати про своє фізичне здоров'я, ми знаємо з дитинства: нас привчають до гігієни, дають настанови не пити холодної води, мити руки, не стояти на протязі. Але чи дбаємо ми про психологічне здоров'я? Чи маємо навички адекватного емоційного реагування (замість тупати ногами, розповісти, чому гніваємося), вміння встановлювати власні кордони, усвідомлювати свої потреби, адекватно реагувати на критику, чітко формулювати бажання? Чи часто ми робимо висновок "Я невдаха" або "Мене ніхто не любить" замість того, щоб визнати: "Я засмучений через те, що не досяг успіху" або "Мені дуже прикро, що ви не запросили мене на прогулянку"? Саме така уважність до своїх емоційних станів ("мій нормальний емоційний стан — спокійно-задумливий"), до особливостей когнітивних процесів ("я знаю, що думаю повільно, мені потрібен час"), до своїх соціяльних чи комунікативних навичок/звичок ("вибачте, мені важко запам'ятати ім'я людини відразу при знайомстві") створює той комфортний стан — wellbeing, який підтримує психологічне здоров'я і убезпечує від дистресу, депресії, апатії, емоційної нестабільности чи розфокусованости.

І точно так само, як, дбаючи про здоров'я свого організму, ми вживаємо достатню кількість води, овочів і фруктів, збалансовуємо білки, жири й вуглеводи, чистимо зуби, робимо гімнастику тощо, для підтримання психологічного здоров'я теж потрібно докладати зусиль. Збалансовувати негативні й позитивні емоції, вживати достатню кількість інформації (і фільтрувати її, як ми це робимо з водою), чистити думки й стосунки, регулярно впорядковувати думки, займатися "гімнастикою" з адекватного реагування на критику й багато іншого. Складно? Можливо. Але це шлях до влаштування вашого справді благополучного і здорового психологічного життя! 

Ми не можемо сказати, що психологічно здорова людина зовсім позбавлена психологічних проблем. Вона так само робить вибір, переживає боротьбу мотивів, вирішує життєві завдання, встановлює баланс між соціяльним та індивідуальним життям тощо. Але психологічно здорова людина усвідомлює ці проблеми й переживання, цілеспрямовано докладає зусиль для їх розв'язання, а не закривається в марних сподіваннях, що "все якось владнається", уникаючи негативних емоцій, зміни соціяльного оточення чи відвертої розмови. Тож виходить, що дбати про своє психологічне здоров'я — це вести постійний діялог із самим собою, бути уважним до себе і своїх потреб, активно змінювати себе. 

Якщо розглядати людину, особистість як систему, то будь-яка система характеризується повноцінністю функціонування, виконанням усіх закладених у неї функцій. У такому аспекті психологічно здорова людина — це людина, яка функціонує повноцінно. Така особистість повністю використовує свої здібності й таланти, реалізує свій потенціял і рухається до повного пізнання себе і сфери своїх переживань. У такому трактуванні оптимальне функціонування особистости є передумовою її загального здоров'я і гармонійного життя. У цьому зв'язку нагадаю теорію К.Роджерса про fully functioning person. Яка це людина і як нею стати? Дуже просто. Є п'ять основних орієнтирів становлення.

Перший — це відкритість переживанню. Не ховати свої емоції глибоко й далеко, не уникати їх, а мати сміливість переживати різноманітні емоції і почуття, чути себе, розуміти, допускати й керувати емоціями, усвідомлювати думки, бажання, мрії. Для людини, що повноцінно функціонує, немає внутрішнього переживання чи емоції, яка б загрожувала її власному відчуттю своєї повноцінности й адекватности. 

Другий — екзистенціальний спосіб життя, тобто тенденція жити "тут і зараз", повно й насичено в кожний момент свого існування, сприймати кожне переживання як свіже й унікальне. 

Третій — "організмічна довіра" (термін автора), тобто здатність брати до уваги свої внутрішні відчуття, "слухати своє тіло", використовувати досвід і на його основі будувати життя. Це внутрішнє відчуття на кшталт "я чиню правильно" є значущим і таким, що заслуговує на довіру, керівництвом до дії — позитивної і продуктивної поведінки. 

Четвертий — емпірична свобода. Це почуття власної сили й здатности робити вибір, керувати собою і своїм життям: "Єдиний, хто відповідає за мої дії і вчинки, — я сам!"

П'ятий — креативність. Психологічно благополучна людина не живе за шаблонами й зразками, у її житті обов'язково є місце для творчости у будь якому її прояві. 

Для мене особисто ці п'ять пунктів — як керівництво до повноцінного, оптимально сконструйованого життя. Здорового життя!

Отже, психологічно здорова людина — це людина, яка поєднує в собі, на перший погляд, непоєднувані речі: широку інтеграцію власного досвіду і свободу від стереотипів, що утворилися внаслідок попереднього досвіду; спонтанність і відповідальність; усвідомлення власної ідентичности й адекватну соціялізацію; глибоке слухання й розуміння власних потреб і максимальну віддачу життєвої енергії оточуючим. 

У теорії — усе гарно й зрозуміло. Та як це втілити у практику життя, де нам щодня загрожують стрес, дисбаланс, знецінювання, активна або пасивна агресія тощо? У цьому плані основними навичками психологічно здорової людини стають hardiness і resilience. Навмисне подаю ці терміни мовою оригіналу, бо перекладачі надають їм різного значення. У трактуванні S.Maddi, який запровадив поняття hardiness, — це інтегральна особистісна риса, що відповідає за подолання особистістю життєвих труднощів. Найбільш адекватний український відповідник — "життєстійкість", і, як зазначає український психолог Т.Титаренко, — це вміння ефективно існувати всупереч життєвим перешкодам та труднощам, зберігати баланс між пристосуванням до нових вимог і прагненням жити гармонійно й повноцінно. 

Життєстійкість людини пов'язана зі стійкістю у подоланні життєвих труднощів і перешкод, підтримкою високого рівня фізичного і психологічного здоров'я, а також з оптимізмом, самоефективністю, суб'єктивною задоволеністю власним життям, здатністю до неперервного особистісного саморозвитку. У ситуації стресу життєстійкість розглядається як здатність протидіяти стресу і позначається терміном resilience, який буквально перекладається як гнучкість, пружність, еластичність, стійкість (до зовнішніх впливів).

Запозичений з фізики, у психології він став позначати здатність швидко відновлювати здоровий фізичний і психічний стан після впливу стресогенних чинників. Ця властивість характеризує міру здатности особистости витримувати стресову ситуацію, зберігаючи внутрішню збалансованість і не знижуючи ефективности діяльности. Тобто сучасна психологія розглядає не просто здатність адаптуватися до стресу (стресостійкість), а здатність відновлювати рівновагу і внутрішній баланс, інтегрувати причини й наслідки стресу до особистісного досвіду, "зробити" стрес засобом самопізнання й саморозвитку. 

Пригадайте, як часто ми не зважаємо на свої відчуття, не слухаємо тіла, не прислухаємося до його потреб? Як часто ми терпимо психологічний дискомфорт, намагаємось адаптуватися до нього замість того, щоб швидко й рішуче розв'язати проблему. Як часто ми "заплющуємо очі", мовчимо у відповідь на образи, знецінювання, зневагу замість того, щоб раз і назавжди убезпечити себе від цього, позначивши межі або припинивши спілкування. Як часто ми "відкладаємо на потім" розв'язання проблеми, яка, опинившись у нашому "сховищі відкладених проблем", поєднується там з іншими проблемами, розростається, множиться, і врешті-решт вилазить боком (причому в буквальному розумінні — різними хворобами).

Тому психологічне здоров'я — це насамперед адекватна психологічна взаємодія із собою, власними потребами й бажаннями, мріями і цілями. Це турбота про себе! Натомість у нас турбота про себе часто пов'язується з новою зачіскою, манікюром-педикюром, вином-морозивом, гардеробом-машиною, відпочинком-курортом. Це все, звісно, потрібне. Але пам'ятайте, що ніякий відпочинок чи тістечко не залагодить ваших проблем, які ви намагаєтеся забути, не дасть відповідей на запитання. Турбуйтеся про свій психологічний стан так, як ви турбуєтеся про своє помешкання — прибирайте у своїй свідомості й самосвідомості, наводьте лад у думках, витирайте пилюку з дитячих спогадів, влаштовуйте час від часу генеральні прибирання особистісних характеристик і ревізії мотивів, ціннісних орієнтацій, мрій, бажань і цілей. 

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво