Податки в Україні - реформа оподаткування - Володимир Дубровський - Фінанси - dt.ua

Чи побачимо ми справжню податкову реформу?

31 березня, 19:05 Роздрукувати Випуск №1288, 28 березня-3 квітня

Частина 1: Що таке справжня податкова реформа і чому її досі немає.

Державна влада знову в кризі — як і шість років тому, в березні 2014-го, коли з моєю участю утворилася група "Податкова реформа" РПР (тепер — однойменна група Економічної експертної платформи). А це означає, що, з одного боку, Україну знову, на жаль, мусять рятувати волонтери; з іншого — відкриваються або дуже скоро відкриються вікна можливостей для змін, у тому числі й у податковій сфері. Тим більше що голова профільного комітету ВР і колишній прем'єр-міністр у далекі вже відносно спокійні часи навіть планували таку собі реформу саме на весну.

Та чи буде ця реформа справжньою?

На жаль, тут є суперечливі тенденції, і поки що важко сказати, яка з них візьме гору. Наприклад, фінансований ЄС радник прем'єр-міністра Іван Міклош і через шість років роботи в Україні все ще вважає, що справжня податкова реформа має полягати у скасуванні "спрощенки", наче це головне лихо нашої податкової системи. На щастя, є й інші думки, — чимало може залежати й від позиції стейкхолдерів: бізнесу, експертного громадянського суспільства та простих громадян, із якими нинішня команда радиться (шляхом опитувань), як ніколи раніше виправдовуючи свою назву "слуга народу".

Тому настав час згадати, у чому, власне, проблема; як її вирішувати; чому вона досі не вирішується; ну й запропонувати виходи. У першій частині статті аналізуються цілі реформи; у другій — поточна диспозиція; а в третій будуть докладніше розглянуті розклад сил у бізнес-середовищі та системні висновки.

Насамперед, у чому, власне, має полягати справжня реформа, і чим вона відрізняється від простої, наприклад, зміни ставок? За визначенням, реформа — це те, що змінює відносини й поведінку сторін процесу, у нашому випадку бізнесу та держави в особі податкової. Наприклад, до впровадження цієї ж спрощеної системи для малого бізнесу підприємці масово показували мінімальний дохід і відкуповувалися від інспекторів, а ті були, відповідно, дуже охочі перевіряти, точніше — ходити базаром і збирати данину. Впровадили єдиний податок, коли платити треба незалежно від виручки, а перевіряти — нічого, — зразу змінилася поведінка і тих, і інших, отже реформа вдалася. Принаймні в цьому сегменті відносини стали більш "цивілізованими": розперезаність і корупція зменшилися радикально, надходження так само радикально зросли, і підприємці відчули себе повноцінними законослухняними громадянами. Саме в такій якості вони наробили чимало шелесту на трьох Майданах, але це вже інша історія. До речі, комусь, вочевидь, дуже неприємна, і це — одна з причин небезуспішних спроб повернути реформу назад.

Зв'язок податкової реформи і Революції Гідності зовсім не випадковий, оскільки головна вада нинішньої податкової системи, з погляду (говорячи високим стилем) цінностей — її несумісність зі Свободою та Гідністю. Відносини податкової і платників за загальною системою в нас побудовані на суто "євразійській" концепції тотального порушення закону і тотального ж страху покарання. Крім платників єдиного податку, ніхто більше не може "заплатити всі податки і спати спокійно", бо загальна система залишає, практично, необмежені можливості прийти з перевіркою та донарахувати, ще й обкласти штрафом, хоч би як ретельно намагався платник дотримуватися закону. Таку поведінку дозволяє зашита в законі так звана дискреція, тобто, простими словами, можливість для свавілля: інспектор на власний розсуд може вирішити, наприклад, що ті або інші витрати неправильно віднесені на собівартість. А далі — або вичікувально подивитися на платника із загальнозрозумілим у наших краях натяком; або виписати штраф та донарахування, заарештувати рахунки; або, наприклад, у трохи інших випадках, заблокувати прийом податкових накладних, — тоді платникові доведеться йти в суд, де на нього так само вичікувально подивляться, не кажучи вже про витрати на адвокатів…

Причому інспектор може зробити це з власної ініціативи (погодивши з начальством) — якщо його двоє дітей не можуть чекати, доки платник порушить; може за розпорядженням згори, тому що "горить план" "мобілізації податкових надходжень" (термін з офіційного лексикону азаровської податкової), а може — на замовлення конкурентів або можновладців. Відповідно, проти реформи, покликаної покласти край цим вадам, як і проти спрощенки, що позбавила свавілля хоча б мікробізнес, в одних лавах із корумпованими податківцями раціонально виступають потенційні замовники "наїздів" (наприклад, великий роздріб, який мріє руками податкової знищити дрібних торговців); частина бухгалтерів-аудиторів та податкових консультантів, зацікавлених у клієнтах; політичні керівники, чия влада, в євразійських традиціях, тримається на вибірковому застосуванні законів, яких не можна виконати; і… Міністерство фінансів вкупі з МВФ, яких нинішня ситуація більш ніж влаштовує: пофіг, як саме збираються податки, тільки б виконувався бюджет.

Але, на жаль, у наших умовах основний інституційний розробник податкової політики має в цьому питанні конфлікт інтересів. Адже головне, за що відповідає Мінфін, — планування та виконання державного бюджету. Завдання це, як засвідчив минулий рік, досить непросте: прогноз завжди спирається на припущення, які можуть і не справдитися, і тоді бюджет може бути перевиконаний, — а може, його доведеться різати по живому. Інша річ, коли в податкової є чіткий план, і його невиконання каране, а вже як вона його виконає — її справа. Але, щоб легше було виконувати план, треба дати податківцям до рук знаряддя для вибивання грошей із бізнесу — описану вище дискрецію. В ідеалі, що понад двадцять років тому в часи батька-засновника цієї системи Миколи Азарова, що в часи його духовного сина Олександра Клименка в не дуже далекому минулому, підприємствам просто за ієрархією доводили "рознарядку": стільки-то — у бюджет, стільки-то — на "майданчики" (тобто "Сім'ї"), стільки-то — готівкою зверху, а то гірше буде... Бо невразливий і всевладний податковий інспектор озброєний азаровським же Податковим кодексом, який увібрав у себе всі попередні ідеї Пинзеника, Терьохіна та інших творців податкового законодавства. Саме через цей конфлікт інтересів розробляти справжню податкову реформу довелося експертам-активістам, причому на волонтерських засадах, оскільки донори звикли, що цим займається Мінфін, і ніхто більше.

Однак, дозвольте, скаже поінформований читач, адже Пинзеник і Терьохін пишалися саме тим, що втілили в Україні "європейські" податкові закони! Так, тільки покійний уже батько-засновник нової інституційної економіки Дуглас Норт отримав заслужену Нобелівську премію за доведення простої тези: одні й ті самі формальні інституції (норми та організації, покликані стежити за їх дотриманням) працюють абсолютно по-різному, залежно від неформальних, властивих тій або іншій країні. І українська податкова система — чудова цього ілюстрація: за фасадом європейських законів приховується цілком середньовічне свавілля, а за фасадом податкової служби — колишня азаровська опричнина, підпорядкована особисто президентові Кучмі, з бонусами у відсотках від донарахувань та штрафів; яка, втім, за роки, що минули відтоді, поступово переродилася на "піратів Її Величності", рекетирів з ліцензією від держави. Умови цієї ліцензії збереглися від часів Азарова: по-перше — виконувати план, тобто платити за ліцензію, по-друге — бути готовими "розірвати" будь-який бізнес, котрий наважиться, наприклад, фінансувати опозицію без вищого на те благословення.

"Не може бути!" — скажуть малопоінформовані обивателі або іноземні радники, які ще гірше розбираються в темі. На жаль, підприємці підтвердять кожне слово з написаних. Приблизно так само за фасадами поліції та інших силовиків у нас приховуються "перевертні", за фасадом суду — хабарники — виконавці "телефонного права" тощо, а всі разом формують "систему".

Ось проти такої системи народ повстав понад шість років тому, наївно вважаючи, що "європейський вибір" її зруйнує, — адже "в Європі" не так! Авжеж, тепер — не так, але ще кілька сотень років тому було приблизно так само. Зокрема, Англійська революція була саме проти "конфіскаційного" принципу оподаткування, згідно з яким король вирішував, скільки з кого він хоче здерти податку. Барони зрештою перемогли, відстояли своє право платити за законом і ні на пенс більше, а закон — встановлювати в парламенті. Однак королю так цього не хотілося, що країну трясло сорок років, поки революція не завершилася перемогою. Ось і в Україні не легше… І, на жаль, просте копіювання "європейських норм", як свідчить, серед іншого, описана вище сумна історія щедро профінансованої донорами пинзениківсько-терьохінської "податкової реформи" більш ніж двадцятилітньої давності, частіше заважає, ніж допомагає переходити на "європейські принципи", в їх кращому (і частково — ідеалізованому) сенсі. 

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Останній Перший Популярні Усього коментарів: 1
  • Віктор Совщак Віктор Совщак 31 березня, 22:29 Що таке справжня податкова реформа і чому її досі немає. Я бувший працівник податкових органів в т.ч . і багато читав наукової літератури щодо оподакування. Податки в сучасному світі це спосіб наповнення суспільного фонду (бюджету) і регулювання (фінасового і економічного)... Для того шоб НАПОВНЮВАТИ треба знати - на скільки (видатки).. Для того, щоб РЕГУЛЮВАТИ, треба що (субєктів). Сьогодні Україна, як держава, ще прийшла до твердих норм (державна система. Наприклад, примітивно, скільки потрібно міністерств), то не можна визначити і видатки суспільних фондів (бюджету) Оскільки як капілістична держава. кажуть ринок, Україна ще не сформувалася - чи то бандити чи то бізнес - ще не ясно, то і визначити і регулювати ненмає "грунту".. Висновок. реформувати те, чого немає неможливо.. Треба ставити питання так - Становлення податкової і бюджетних систем в Україні на сучаному її розвитку. згоден 0 не згоден 1 Відповісти Цитувати ДякуємоПоскаржитись
Випуск №1288, 28 березня-3 квітня Архів номерів | Останні статті < >
Вам також буде цікаво