Бачити Людину — відчувати Країну - Внутрішня політика - dt.ua

Бачити Людину — відчувати Країну

18 жовтня, 18:59 Роздрукувати Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня

Відсутність Людини у спробах подати ті чи інші політичні, соціальні або культурні конструкції віртуалізує ці конструкції, перетворюючи їх на основу для маніпуляцій.

Відсутність реальної людини та її інтересів у діях політиків або реальної людини та її почуттів у мистецтві формує вакуум усвідомленого сприйняття.

Адже реальність формується через персоніфікацію і особисте усвідомлення.

Спроба представити самих себе світові приводить до свого власного усвідомлення. Так робить кожна окрема людина. Так роблять народи й країни.

Ми як країна шукаємо шлях глобального самовираження, як найбільш вигідним і цікавим чином представити себе світу. 

Ми зобов'язані замислюватися над тим, якими ми виростемо як нація. Ми інтуїтивно прагнемо сформувати правильний цільовий образ для нашого зростання, намагаємося вдивлятися в себе, аналізувати, в чому полягають наші привабливі сторони, де містяться наші точки росту: чому й чим ми можемо цікавити інших.

Але поки що наші спроби презентувати себе перебувають на рівні прадавніх вірувань, у яких людина, зіштовхуючись із силами природи й не маючи змоги їх осягти, цілком віддавалася на їхню волю, наділяла їм персоніфікованими характеристиками, а себе вважала безпорадним об'єктом їхніх дій. Людина не була суб'єктом, вона не впливала на процеси. Максимум, що вона намагалася зробити, — це зрозуміти навіть не їх логіку, а бодай їхні закономірності, щоб використовувати їх для виживання. У цей історичний період людина перебувала на периферії власної ж картини світу.

Хоч як це парадоксально, але свого роду світоглядний інфантилізм властивий і зараз спробам побудувати образ своєї країни, представляючи Україну переважно гарною територією, позбавленою або майже позбавленою людської присутності. Мільйони сердець заходяться в захваті… 

На мене не справляють враження спроби представити Україну, реалізовані в кліповому форматі на основі почергово поданих краєвидів різних куточків країни. 

Чому? Що мене не влаштовує? 

Мене у завірусненому в Ютубі представленні не влаштовує відсутність самих українців. Нашими лайками підтримується подача території, а не країни. Мене не влаштовує, коли європейська країна подається як красивий і порожній простір. 

У XXI столітті людина не може хвалитися тільки природою своєї країни, окремими її гарними краєвидами, причому з очевидними алюзіями на тему популярних краєвидів інших країн.

Це те ж саме що хизуватися виключно приналежністю до своєї нації, нічого не зробивши, щоб ця нації була кращою.

Наша природа прекрасна, але так само, по-своєму, прекрасна природа будь-якої іншої країни. Наша планета прекрасна. Особливо якщо її берегти, а не загиджувати.

Я хотів би, щоб наша країна була представлена змістовно. Хотів би бачити чисті вулиці й двори наших міст, сучасні виробництва і нову техніку. Хотів би бачити природу своєї країни і її стан як результат свідомого ставлення до неї наших людей, а не окремі недоторканні острівці. Хотів би бачити вдумливі, веселі, суворі й доброзичливі очі наших співвітчизників. Я бачу нашу країну інакше.

Я надзвичайно спраглий людської породи. Дуже хочеться мати змогу дотикатися до тих людських якостей, котрі, як джерело, дають можливість утамувати цю спрагу. Дуже хотілося б, щоб ми могли формувати й демонструвати портрет українця й портрет України, з якою хотілося б мати справу.

З якою хотілося б щось започаткувати і зрадіти загальному результатові.

З якою хотілося б помріяти й послухати її, країни, бачення.

З якою хотілося б помовчати або послухати її мудру історію. 

З якою хотілося б порадіти.

Країну з непростим, але цікавим і привабливим людським характером.

Ми мусимо перестати бути територією і стати країною.

Не вперше висувається теза про те, що ми маємо суб'єктивуватися. 

Ми маємо зрозуміти, що наша країна — це насамперед наш інтегральний національний характер. 

Рівень привабливості наших міст і сіл, збереженість наших історичних пам'яток і нашої природи є результатом вияву цього інтегрального національного характеру. 

Зовнішній світ повинен бачити й відчувати цей інтегральний національний характер. Зовнішній світ повинен побачити інтегральну особистість країни. Тоді Україна стане суб'єктом.

У такому разі ми зможемо запропонувати світові більше й цікавіше, ніж просто красиві незайняті ніким території.

Крім того, формування нашої суб'єктності в зовнішніх відносинах має супроводжуватися й демонстрацією нашого стилю в державному будівництві та державному управлінні. Ми вже не дике поле. Ми — народ з усталеними демократичними традиціями, який уміє змінювати президентів і формувати представницьку демократію. Це наш стиль державного життя. 

Можливо, дуже цікавим рішенням презентувати нашу країну в художньому форматі була б спроба описати живими словами й прикладними історіями нашу Конституцію, її основні і ключові положення.

Така суб'єктивація відбувається через формування з нашого боку глобальної пропозиції світові.

Що ми як країна пропонуємо людству? Що ми готові покласти зі свого боку на "загальнолюдський стіл"? Чого ми хочемо від нашого безпосереднього й глобального оточення, і якими засобами ми плануємо цього досягти? Чому з нами, такими, які ми є, і такими, якими хочемо стати, людство буде сильнішим, ефективнішим, яскравішим, продуктивнішим? Чому з нами вигідно дружити, захищати, робити бізнес? Ми повинні мати свою стратегію розвитку, яка відгукується, відповідає, стимулює й доповнює стратегії наших потенційних партнерів, і яка не містить внутрішніх суперечностей, що зупиняють або гальмують наш розвиток.

Відвідуючи країни, які тривалий час не знали воєн або інших соціальних потрясінь, я помітив одну характерну рису їхнього ландшафту.

Там багато старих дерев. Ці дерева не були свідками людських катастроф і людських злиднів, які б потребували негайного забезпечення елементарним, і цих дерев не зрубали, щоб дати хоч трохи тепла знедоленим громадянам. Ці дерева стоять свідками стабільності й добробуту народу і держави, їхнього життя, а не виживання. Вони ж є свідками того, що люди, які живуть на цій території, ставляться до довкілля як до своєї власної екологічної системи, а не як до площі, де можна побудувати більше квадратних метрів або засіяти більше гектарів.

Дуже хочеться, щоб ми стали країною старих дерев і молодих ідей.

Країною з дуже ясним і розумним людським обличчям. Яке світові, та й нам самим, важливіше за пейзаж.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №43-44, 16 листопада-22 листопада Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво