Сірі конячки Антикорупційного суду - Внутрішня політика - dt.ua

"Сірі конячки" Антикорупційного суду

12 січня, 10:31 Роздрукувати Випуск №1, 12 січня-18 січня

У політиків є план "захоплення" Антикорупційного суду. 

© Василь Артюшенко, DT.UA

У попередній серії саги про антикорупційний суд, яка більше скидалася на бойовик, ми раділи ухваленню закону та формуванню Громадської ради міжнародних експертів для участі у доборі суддів. 

Тепер на порядку денному — детектив із елементами екшну, в якому політики сподіваються протягнути в новий суд лояльних кандидатів, а міжнародні експерти рішуче намагаються ідентифікувати й заблокувати сумнівних претендентів. 

У політиків є план "захоплення" Антикорупційного суду. Першим завданням було позбутися сильних кандидатів, котрі довели свою незалежність. Так, стараннями Вищої ради правосуддя (ВРП), із конкурсу вибули судді Лариса Гольник та Віктор Фомін; вони отримали штучні дисциплінарні покарання, що забороняє їм претендувати на нові посади. ВРП може повторити це ж саме щодо будь-якого незручного кандидата. 

Тепер у конкурсі до Вищого антикорупційного суду політичні гравці ставитимуть не тільки на старих суддів, які давно довели готовність служити системі, а й на "сірих конячок", які ще можуть їм знадобитися.

Так, зі старих суддів у конкурсі до Антикорупційного суду — і судді Майдану, і ті, хто допомагав їм зберегти посади, і навіть суддя, який засудив так званих "васильківських терористів". 

Проте, хоч би як хотіла влада й далі користуватися послугами старих суддів, хоч би як вправно Вища кваліфікаційна комісія суддів призначала суддів Майдану у Верховний суд, — шанси протягнути цих кандидатів у конкурсі до Вищого антикорупційного суду під питанням. 

Адже в таких претендентів є надто очевидні проблеми з поясненням попередніх рішень чи майна. Тому відстояти їх перед поважними міжнародними експертами, які ветують сумнівних кандидатів у конкурсі, не завжди буде легко. 

Хоча деякі гравці можуть сподіватися, що міжнародним експертам, натомість, важко буде знайти юридичні докази проти суддів Майдану чи інших, причетних до політичних рішень. Такий розрахунок небезпідставний. 

З іншого боку, владі дуже корисна участь у конкурсі "старих" кандидатів, навіть якщо вони не стануть переможцями. Розрахунок на те, що саме до цих "зірок" українського кривосуддя буде прикута найбільша увага і саме проти них боротимуться вболівальники за чесний антикорупційний суд.

Тим часом політичним і суддівським кланам можуть знадобитися саме "сірі конячки" — кандидати, які не викликають у суспільства глибокого обурення або які зможуть розвіяти претензії до себе. 

Такі "сірі" кандидати є як серед адвокатів чи науковців, так і серед суддів. Це близькі соратники сумнівних суддів, радники високопосадовців, бізнесові партнери політиків або їхні родичі, родичі помічників народних депутатів, а також кандидати-адвокати із сумнівними доходами. 

Нам скажуть, що квартири й машини цих кандидатів придбані на гроші батьків, які з 1980-х, до появи податкових баз даних, складали копійчину до копійчини або спродали останнє для блага дітей. Це може бути правдою, проте чи не так само походження своїх елітних будинків пояснювали "старі" судді? 

Скажуть, що півкраїни не декларує доходів, бо такий у нас податковий клімат, — і це теж правда. 

Скажуть, що бути радником високопосадовця чи дружиною помічника депутата — не злочин. І це правда. 

Захисники "сірих" кандидатів cподіваються, що проти їхніх підопічних не знайдеться вдосталь доказів, а призначення до Антикорупційного суду адвокатів і науковців — завжди виглядатиме як перемога. 

Ось тільки як такі радники, родичі й партнери судитимуть? Згідно із законом — чи як свояків? І чи не стануть їхні "неоподатковані" доходи підставою для тримання їх на гачку в майбутньому? Видається, що ризик надто високий. 

Натомість Громадська рада міжнародних експертів (ГРМЕ) також має план фільтрування кандидатів до антикорупційного суду. 

Вони діють за міжнародно визнаним стандартом, — для них обґрунтованого сумніву в доброчесності, професійності чи незалежності кандидата достатньо, аби відмовити йому у призначенні. 

Обов'язок довести доброчесність "міжнародники" покладають на самих кандидатів. Про такий стандарт доказування раніше говорили й експерти проекту ЄС Право Justice. 

Адже в конкурсах на суддівські посади не діє презумпція невинуватості, а ГРМЕ не зобов'язана шукати вичерпні докази вини кандидатів, як для кримінального процесу. 

За власними критеріями, ГРМЕ може заветувати кандидата, який імовірно порушив антикорупційні норми, незалежно від того, чи був такий кандидат притягнутий до відповідальності державними органами. 

Ось як це працює. Наприклад, ГРМЕ хоче дізнатися, звідки у батька кандидата, який є звичайним українським пенсіонером, мільйон гривень на подарунок синові, і чи немає тут приховування доходів або ухиляння від оподаткування. 

Якщо кандидат не може надати належних доказів законного походження коштів або докази кандидата не переконують міжнародних експертів, — ГРМЕ ініціює його виключення з конкурсу. 

До речі, саме такий стандарт оцінювання кандидатів мала б застосовувати і Вища кваліфікаційна комісія суддів, зокрема в конкурсі до Верховного суду, — проте не зробила цього. 

Більше того, ВККС відхилила  негативних висновків Громадської ради доброчесності, оскільки вину чи проступок кандидата не було встановлено вироком суду чи рішеннями інших органів. Так потрапив до Верховного суду суддя Богдан Львов, щодо якого велося кримінальне провадження за втручання в автоматизовану систему документообігу суду. 

На час написання цього тексту ГРМЕ ініціювала вето щодо 32 зі 113 кандидатів до Антикорупційного суду і продовжує аналізувати претендентів. 

Тим часом Центр протидії корупції, Фундація DEJURE, Автомайдан і Трансперенсі Інтернешнл-Україна також проаналізували досьє на кандидатів до Антикорупційного суду і сформували власний список тих, до майна, рішень, зв'язків чи поведінки яких є питання. 

Крім того, ми застосували стандарт обґрунтованого сумніву, тобто вважаємо, що кандидати, чиї статки, рішення або зв'язки викличуть підозру в пересічних громадян, — не заслуговують честі стати антикорупційними суддями. 

Наразі майже половина — 55 із 113 — кандидатів до Вищого антикорупційного суду для нас сумнівні. 

Отже, які претензії до кандидатів? 

Сумнівне майно. У цій категорії — 41 кандидат, щодо яких є підозри у брехні в електронних деклараціях, незаконному збагаченні, у тому числі приховуванні майна через оформлення його у власність родичів, заниженні вартості майна, приховуванні доходів чи несплаті податків. 

Популярне в кандидатів оформлення коштовного майна на родичів, після чого самим кандидатам залишається тільки "скромне" право користування і зникає необхідність пояснювати походження грошей на придбання майна. 

Так, ГРМЕ уже поставила під сумнів доброчесність судді Валерії Чорної, яка користується квартирою матері-пенсіонерки. Хоча суддя не декларує вартість квартири, начебто не маючи такої інформації, орієнтовна вартість може становити 2,4 млн грн. 

Голова суду з Херсонщини Вячеслав Каневський декларує право користування Audi A6 2011 року випуску і вартістю 530 тис. грн, що належить його матері. Більше того, у 2017 році батько судді придбав Tesla Model S за 300 тис. грн, що перевищує задекларовані доходи батьків судді в тому році. 

А ось суддя з Києва Юрій Бурбела користується таунхаусом вартістю майже два млн грн, який належить його дочці. 

Кандидати-судді продовжують чиновницьку традицію декларування чималих сум готівки. 

Так, суддя зі Львова Роман Головатий разом із дружиною із 2015 року декларують 100 тис. дол. готівкою, хоча рівень доходів родини попередніх років примушує захоплюватися такою ощадливістю. 

Отримують кандидати і дорогі подарунки. НауковцюВолодимиру Цікало подарували будинок поблизу Львова вартістю 1,5 млн грн. Слід зазначити, що серед родичів кандидата немає бізнесменів, проте є суддя господарського суду і екс-голова ГУ МВС України у Львівській області.

Періодично кандидати забувають декларувати корпоративні права, власні чи родичів. Наприклад, суддя Дмитро Тішкозабув задекларувати корпоративні права своєї дружини щодо ТОВ, співзасновником якого був бізнес-партнер народного депутата групи "Відродження" Антона Кіссе, а колишнім співвласником — сам суддя.

Схоже, що окремі кандидати купували автівки у спеціальному салоні для чиновників "Усі авто по 150 тис грн". 

Річ у тому, що донедавна всі готівкові розрахунки між фізичними особами на суму понад 150 тис грн могли потрапити під фінансовий моніторинг, тому в деклараціях чиновників часто бачимо автомобілі вартістю 149 тис. грн.

Ось і екс-суддя Андрій Квятковський у 2017 році придбав KIA Sportage 2016 року за 150 тис. грн, тоді як ринкова вартість такого автомобіля становить, щонайменше, 550 тис. грн.

Сумнівні рішення. 26 кандидатів потрапили до нашого списку тому, що виносили рішення у справах Майдану, під політичним тиском, під час навчання або з іншими порушеннями.

З них четверо — судді Майдану. Щодо трьох із них ГРМЕ уже висловила свої сумніви. 

Найвідоміша в цьому списку — суддя Шевченківського районного суду Києва Оксана Голуб, яка позбавила учасника поїздки до Межигір'я права керування транспортним засобом. 

Київські судді Тарас Заєць і Олександр Сингаївський, а також тернопільська суддя Інна Білоус теж допомагали владі придушувати протести під час Майдану. 

Екс-судді Вищого адміністративного суду Анатолій Загороднійта Ігор Штульман не ухвалювали свавільних рішень проти учасників Революції Гідності, проте допомогли уникнути звільнення кільком суддям Майдану — Васильєвій, Царевич і Татуровій

Суддя Юрій Бурбела у січні 2014 року виніс обвинувальний вирок проти так званих "васильківських терористів", які згодом були реабілітовані Верховною Радою як політичні в'язні. 

Є серед кандидатів і судді, котрі вже продемонстрували співчутливе ставлення до чиновників-корупціонерів. 

Суддя з Вінниччини Роман Міліціанов у 2014 р., фактично, відпустив двох хабарників-податківців під випробувальний строк замість позбавлення волі.

Ще 9 кандидатів змогли одночасно і розглядати справи, і брати участь у навчаннях поза містом. Наприклад, Закарпатський суддя Іван Котубей ухвалив 353 рішення під час навчання в Києві. Можливо, він наділений суперздатністю перебувати у двох місцях одночасно? 

У неетичній поведінці помічено шістьох кандидатів до антикорсуду.

На одного з них, екс-суддю Руслана Хитрика, вже звернула увагу ГРМЕ. У 2015 р. Хитрик посеред робочого дня у стані алкогольного сп'яніння спричинив ДТП, в якій постраждали люди. Того ж дня суддя розглянув 12 справ і навіть притягнув іншого водія до відповідальності за нетверезе кермування.

Суддя з Києва Вікторія Жовноватюк (Кицюк) порушила правила дорожнього руху в неробочий час і стала відомою через грубе спілкування з патрульними. 

Крім того, чоловік судді Кицюк є помічником народного депутата від БПП Руслана Сольвара. 

І Кицюк — лише одна з шести кандидатів із сумнівними політичними зв'язками. 

Адвокат Дмитро Ягунов — колишній радник заступника голови адміністрації президента Олексія Філатова, який є фігурантом корупційної справи. 

Суддя у відставці Тетяна Черниш — рідна сестра Сергія Черниша, який працював старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах Головного управління контррозвідувального захисту економіки СБУ тоді, коли навколо цього підрозділу не вщухали корупційні скандали. 

Суддя Мар'ян Головчак із Рівного до призначення суддею працював помічником скандального голови Рівненського міського суду Петра Денисюка. 

Замикає список кандидатів із сумнівними зв'язками науковецьКирило Легких, чий батько має спільний бізнес із головою Полтавської ОДА й екс-депутатом від ВО "Батьківщина" Валерієм Головком.

Наявність політичних зв'язків не робить кандидатів автоматично недоброчесними (хоча до майна декого з них теж є питання) чи завідомо заангажованими (хоча виключати це було б наївно). Проте чи довірятиме суспільство новоствореному Антикорупційному суду, якщо туди потраплять партнери і друзі політиків або високопосадовців? 

У цьому випадку закон — на боці суспільства. Закон прямо передбачає, що кандидатові можуть відмовити у призначенні на посаду судді, якщо таке призначення здатне зашкодити суспільній довірі до судової влади. 

ГРМЕ може вирішити, що блокування таких кандидатів виходить за межі їхнього мандата, адже вони оцінюють лише професійність і доброчесність. Проте ВККС і ВРП мають повне право не допустити таких претендентів до Антикорупційного суду — було б бажання. 

Тим часом кандидати мають можливість спростувати наведену нами інформацію, надавши відповіді і документи по суті поставлених до них запитань, а не ліричні есе про свою доброчесність. 

Що відбуватиметься далі? До 26 січня ГРМЕ і ВККС мають спільно вирішити питання подальшої участі в конкурсі кандидатів, щодо яких ГРМЕ висловить сумніви. 

Кандидати, за доброчесність і професійність яких не проголосують, щонайменше, три міжнародних експерти і дев'ять членів ВККС, припинять участь у конкурсі. 

Варто очікувати, що винесені на спільні засідання кандидати бомбардуватимуть ВККС та ГРМЕ поясненнями про свої статки чи спробують оскаржити висновки щодо них у суді. 

Наприклад, у 2016 р. тодішня кандидатка, а тепер суддя Верховного суду Ольга Ступак, у минулому теж суддя, пояснила, що свекруха придбала для неї будинок під Києвом за 1 млн 800 тис. грн завдяки доходам від роздрібної торгівлі ягодами на ринку. І ВККС вдовольнилася цим поясненням. 

Кандидати можуть скористатися також прикладом судді Вільгушинського, який у конкурсі до Верховного суду пояснив появу в себе дорогого авто тим, що друг без його відома подарував і оформив на нього автомобіль. Він навіть надав записку від друга на підтвердження. ВККС не побачила у цьому нічого смішного й подолала негативний висновок ГРД щодо кандидата. 

Сподіваємося, що такі "пояснення" не примусять міжнародних експертів змінити позицію щодо кандидатів до антикорупційного суду. 

Після спільних засідань із ВККС мандат ГРМЕ буде вичерпано. ВККС на власний розсуд (або на прохання ззовні) визначить фіналістів конкурсу серед тих кандидатів, які пройдуть фільтр ГРМЕ. Попри численні заклики, ВККС відмовилася зробити свою систему оцінки кандидатів більш об'єктивною. 

Отже, на Вищій кваліфікаційній комісії суддів та персонально на її керівникові Сергію Козьякову лежить відповідальність за те, які кандидати опиняться у фінальному рейтингу конкурсу: найдостойніші — чи потенційно лояльні до політичних гравців "сірі" претенденти.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Останній Перший Популярні Усього коментарів: 3
  • Rostyslav Gerasymov Rostyslav Gerasymov 16 січня, 13:23 Кілька фактів про Дмитра, які ваші “інформаційні хаби” не повідомили читачам: - в Одесі Дмитро виконував основну роботу і був “локомотивом” розлідування масових вбивств самотніх пенсіонерів “чорними ріелторами”, за що зазнав тиску з боку прокуратури і тогочасної міліції; - як адвокат домігся виписки з психіатричної лікарні жінки, яку доправили туди родичі, підробивши документи - написав посібник з практики ЄСПЛ у сфері кримінального права і процесу, яким користується чимало суддів по всій Україні Не думаю, що це свідчить проти кандидатури Дмитра до Антикорупційного Суду. Думаю, що навпаки, це свідчить на її користь Вважаю, це мусять знати і читачі статті. згоден 5 не згоден 0 Відповісти Цитувати ДякуємоПоскаржитись
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво