Тетяна Силіна - Те, як Україна евакуювала та прийняла своїх громадян з Уханя, особисто для мене — національна ганьба - Внутрішня політика - dt.ua

Український сором

20 лютого, 18:53 Роздрукувати Випуск №1282, 15 лютого-21 лютого

Про те, як Україна зустрічала співвітчизників з Уханя.

© ввс

Мені дуже соромно. Навіть після стількох прожитих років і при такій професії, яка, здавалося б, давно вже мала розвіяти всі ілюзії та виробити стійкий імунітет до різних проявів не найкращих людських якостей. Але останніми днями мене мучить пекучий сором — і за свою державу, і за своїх співвітчизників. Те, як Україна евакуювала та прийняла своїх громадян з Уханя, особисто для мене — національна ганьба.

Мене зовсім не здивували чергові прояви безпорадності та імпотенції влади, її неспроможність швидко прийняти чіткі рішення та провести негайну евакуацію своїх громадян із охопленого епідемією китайського регіону, — як це давно зробили інші держави. Черговий провал комунікації з суспільством, відсутність чітких повідомлень про конкретні заходи щодо запобігання та боротьби з можливою епідемією китайського коронавірусу в Україні мене теж абсолютно не здивували.

Мене жахливо обурювало, як уряд у цілому та Мінздоров'я зокрема, організовували евакуацію та підготовку до прийняття на карантин українців з Уханя, до останнього не знаючи, де та як їх розмістити. Мені було неймовірно шкода цих людей, які застрягли в чужій країні за умов надзвичайної ситуації, сидять на валізах та з дня у день чують лише обіцянки, що й за ними теж ось-ось прилетить літак і забере їх на Батьківщину. Мене до сліз зворушив вчинок юної українки Анастасії Зінченко, яка відмовилася летіти додому без друга, хоча цей друг був "всього лиш" собакою.

Евакуація українців з Китаю
Анастасія Зінченко/Instagram

Тому мене реально вразило, як мої співгромадяни в різних регіонах країни — і на Заході, і на Сході, і поруч, під Києвом, приготувалися зустрічати співвітчизників, які потрапили в лихо. Дивлячись на цей шабаш мракобісся та печерних інстинктів, хочеться просто крикнути на всю країну: "Люди, ви ж є лю-дь-ми!".

Влаштовувати бурхливі мітинги, перекривати траси, чергувати ночами, рити траншеї, — щоб не впустити людей, які вже й так настраждалися? Причому не до себе додому, не до власної хати, а до установи, що охороняється Нацгвардією та поліцією. І не на лікування, а лише на карантин. Не чумних, холерних або прокажених, а людей, котрі пройшли кілька медичних кордонів, які не виявили у них найменших ознак будь-яких інфекційних захворювань. Вам не соромно, що цих людей від натовпу, який збожеволів, змушені охороняти БТРи?

Ви зносите шини? Серйозно? Зараз, коли ми згадуємо найтрагічніші дні Майдану, коли шануємо Небесну сотню? Ну, як, скажіть, як в одному суспільстві можуть народжуватися такі різні люди? Ті, хто шість років тому з дерев'яними щитами йшов під кулі снайперів, назустріч реальній небезпеці, відстоюючи право на свободу та гідність для всієї нації; і ті, хто сьогодні цілими селами, не переймаючись роздумами на тему гуманізму та загальнолюдських цінностей, блокують дороги та вимагають оселити одноплемінників, що повернулися з Китаю, у чорнобильській зоні або на острові Зміїний?

Де та нація, якою я так захоплювалася шість років тому? Адже тоді багато хто з нас, реально ризикуючи життям і свободою, проводили дні та ночі на майданах країни; вивозили та ховали у себе вдома поранених; давали прихисток іногороднім протестувальникам, пускаючи до власного дому незнайомих людей; доправляли на Майдан продукти, ліки, дрова й навіть складові "коктейлю Молотова". А сьогодні ні в чому не повинних співвітчизників, які повернулися з Уханя, змушені охороняти Нацгвардія та спецназ, щоб (як уже побоюються в Мережі) не спалили санаторію, де їх розмістили...

Це дуже сороміцька історія. І для влади, безпорадної в захисті своїх громадян; і для нас, журналістів, багато з яких, прагнучи "хайпанути на темі", роздули в суспільстві істерію навколо коронавірусу; і для народу, численні представники якого яскраво продемонстрували відсутність не тільки критичного мислення, а й гуманізму та милосердя.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Останній Перший Популярні Усього коментарів: 3
  • prepod prepod 20 лютого, 21:03 Пані авторка теж вирішила "хайпануть на темі". Звинуватила всіх українців. Всіх без виключення. Після написаного про владу та журналістів звинувачувати людей, то зайве, бо схоже на фобію. Українці добре знають, що в Україні науки нема, медицини, належного обладнання нема і якщо щось трапиться, то ми ніяк не захищені. МИ ВСІ НЕ ЗАХИЩЕНІ. Запобіжні міри в Китаї прийняті до території з кількістю населення в півтора рази більшої за України. В Китаї є ресурси, є сучасна передова наука і навіть там цей спалах захворювання потребує значних зусиль. Що ж тоді повинен думати пересічний українець, який добре розуміє про жалюгідність стану медицини в Україні? Кожна людина має право на захист і самозахист себе і своїх дітей, навіть в такий спосіб. Звинувачувати за це людей аморально. Держава має вирішувати такі питання у цивілізований спосіб, а не шляхом силового тиску. Має бути соромно за державу, але здається, що їх це не турбує, вони своє теж "хайпануть". згоден 18 не згоден 10 Відповісти Цитувати ДякуємоПоскаржитись anatolii anatolii 23 лютого, 20:55 Найбільший український сором- це нинішня українська влада! згоден 1 не згоден 0 Цитувати ДякуємоПоскаржитись
Випуск №1287, 21 березня-27 березня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво