Здригнемося - Внутрішня політика - dt.ua

Здригнемося

31 травня, 19:56 Роздрукувати Випуск №20, 1 червня-7 червня

Вони думають про місце в новій системі влади, — хтось хоче його відстояти, а хтось — захопити.

© прес-служба Володимира Зеленського

— Цей сухий, перевірений?

— Так, уж як  рвоне — то рвоне! 

к/ф "Той самий Мюнхгаузен"

— Не розумію, — зізнався король Матіуш. — Скільки треба часу, щоб зрозуміти все це? 

— Мабуть, років п'ятдесят, — відповів міністр. 

Матіуш зітхнув. Корона завжди здавалася йому важкою, але зараз вона його так обтяжувала, наче була артилерійським снарядом.

 Януш Корчак. "Король Матіуш Перший"   

 

Їм не дуже раді в ресторанах. Вони сидять годинами, розмовляють неголосно, часто переходять на шепіт і нічого не їдять. Час від часу вони замовкають, задумливо вдивляються в порожнечу й з острахом косують на відвідувачів за сусідніми столиками. 

Ці люди, які стали останніми тижнями атрибутом київських ресторанів у районі Печерська, стурбовані. В їхніх очах — тривога  про себе, дітей, дружин. Вони думають про місце в новій системі влади, — хтось хоче його відстояти, а хтось — захопити. Вони шукають виходи на адміністраторів і шоферів " 95-го кварталу", які б допомогли  отримати місце на кастингу. 

Там, на переглядах, підшукують (користуючись знайомою засновникам "Кварталу" термінологією) акторів, помічників режисерів та асистентів продюсерів. Вони  заробили славу, гроші й успіх ідеями та їх втіленням на екрані,  мають право вважати себе креативними одиницями й не розуміють необхідності змінювати  кухню. Звісно, вони із вдячністю приймуть й ідеї, але тільки як подарунок і без юридичного оформлення. У шоу-бізнесі романтикам не місце. 

Головний виклик — у розмірі "знімального майданчика". Можна знайти три десятки акторів, яких, раптом  що, можна виписати з сусідньої країни. Проблема загострюється на етапі пошуку тисяч професіоналів без досвіду  грабування держави. У принципі, нічого нового, те саме завдання стояло перед попереднім керівництвом, але в певний  момент його  вирішення було перерване, критерії добору кадрів — послаблені, що й зробило перспективними майбутні кримінальні переслідування. 

Схожа на матову кулю закрита корпорація непростих криворізьких хлопців установила базовим критерієм пошуку кадрів — "не злодій". Дуже жорстка, слід сказати, умова й (безумовно) дуже бажана, але абсолютно  недостатня. Адже під цей критерій підпадають і нездари, і аферисти, і просто міські (й загальнонаціональні) божевільні. Та й результат аналізу на клептоманію залежить, як відомо, від лабораторії, в якій  його брали. Передвиборна кампанія — теж досвід... 

Вони шукають, остерігаються "підстав", гуглять в Інтернеті (там, як відомо, неправди не напишуть), опитують знайомих і друзів, приймають рішення, — і ніщо перелічене вище не гарантує від помилок. Не страшні самі помилки, — небезпечною може бути їх кількість. До того ж усі розуміють, що нинішній набір людей — тільки перша ітерація. Друга настане, коли настане  час формувати уряд і керівництво держкомпаній — реальну владу. Ось тоді за помилки доведеться платити і успіхом, і славою. А всім нам — грішми. 

Щире бажання деяких членів команди, та й самого президента, як кажуть, якісно змінити зміст держсектора  може зайти в суперечність  із прагненням бізнес-партнерів (і насамперед — недавнього резидента Герцлії) змінити не схеми, а їх елементи. Проблема в тому, що досвідчені партнери знають, де дроти лежать, а команда — не знає. 

І тоді на просте, здавалося б, прохання її представника в СБУ показати дані щодо розслідування корупційних злочинів надходить  відповідь у формі  питання про наявність допуску до держтаємниці та  інструкція із   заповнення необхідних документів. 

Тому таким цінним здається голова адміністрації, який  час від часу мав справу з державою у всіх її проявах і навчився ці прояви використовувати. А як адвокат він чудово  знає, що головне в цій роботі — задоволення клієнта, який повинен сприйняти будь-який вирок як перемогу. 

Роботу він знає, — керівник, кажуть, глибоко впевнений в ефективності призначення. Правда, адвокатура й конституційне право — трохи різні дисципліни. Тож коли зашкалює бажання задовольнити шефа негайно або дається взнаки  незнання нюансів, то необхідними представленнями  при призначеннях вирішують не заморочуватися. 

Звісно, досвідчені люди розуміють, що встановлений одноканальний зв'язок президента із зовнішнім світом через голову адміністрації — справа тимчасова й небезпечна як для президента, так і для каналу. Звісно, історія знала всілякі випадки, але єдиним  тривалим прецедентом був Віктор Балога, та й то тільки тому, що тодішній його начальник любив подумати на самоті й надто багато часу приділяв стратегічним питанням розвитку бджільництва. 

До того ж досвід підказує: реальний голова адміністрації (якщо він працює, а не мріє) — сам президент. Саме він задає стиль і порядок роботи підлеглих, саме під нього підлаштовуються робочий графік та порядок роботи з документами. 

Звісно, можна постаратися переконати президента, що новий парламент і виконавча влада в майбутньому — це не менш, а значно більш важливий фронт. І ця битва потребуватиме  зусиль досвідченого й професійного гравця, в результаті чого Андрій Богдан виявиться у списку партії "Слуга народу". 

Але час спливає, а поки що в будівлі на Банковій, кажуть, хтось уже відчуває дух кризових менеджерів 15-річної давності. Менеджмент того типу насамперед  встановлює в кабінеті президента ванну і бойлер для постійної подачі в купіль теплої води. 

Раніше занурення президента в теплу рідину на роботі чергувалося із сауною та полюванням. Для людей сучасних  є соціальна мережа. Там сидів годинами, як відомо, попередник, і це йому мало що дало. І якщо там само зависне новообраний президент, доведеться    приймати закон про заборону використання Фейсбуку очільником держави (Інстаграм не небезпечний, його можна залишити). Правда, заклики відключити Трампу Твіттер нічого не дали, але в того ж криза самовираження, а Володимир Олександрович, як мені здається, цієї вади позбавлений. 

Перехід від заяв до дій вимагає  від президента серйозної і швидкої роботи над собою. Якщо скликання РНБО після загибелі двох шахтарів є демонстрацією бажання діяти, — це чудово. Але слід  мати на увазі, що такі трагедії, на превеликий жаль, —  невід'ємна частина нашого життя. З таким підходом не довелося б  робити  засідання РНБО     постійно діючим… 

Формування адміністрації і влади загалом — проблема глибинна й стратегічна, але не найболючіша. Насамперед треба вжити заходів із запобігання переділу власності, що вже стартував,  — навіть не на вищому, а на середньому рівні. На найближчі три місяці єдиною суспільно легітимною владою,  крім президента, залишаються тільки мери, — решта  зв'язків руйнується, стрімко протікають  старі "дахи", і це — чудовий час для захоплення майна зі стріляниною, тітушками та  іншою нечистю. 

Першими під каток потраплять бізнеси, пов'язані з попередньою владою, причому не так  центральною, як регіональною. І в цьому процесі візьмуть участь не десяток юристів, а десятки тисяч людей. Награбоване (якщо воно є) треба повертати законно. Хоча, самі розумієте, звучить ця фраза сьогодні як заклинання, особливо коли  пам'ятати про тисячі суддів, які заковтнули п'янкого повітря свободи. 

Треба сформувати список "Слуги народу", враховуючи, що перша сотня його буде ретельно аналізована, оскільки  саме вона дасть усім кількісне уявлення про вплив Коломойського або когось іншого на прийняття рішень. 

На виборах доведеться захищати позиції на південному сході від Опоплатформи й Опоблоку, разом чи окремо — не має значення. Ресурси для атаки там є, тема відома — "мир несе Медведчук", інтенсивність — 112 повідомлень на день. 

На північному заході матеріалізувався нарешті  несистемний брат, який цілком може стати виходом для тих, хто терпіти не може владу як таку, але не готовий змиритися, наприклад, із демонстративною двомовністю Зеленського. Чи  кому взагалі не подобається вираз його обличчя. "Блокчейн, реформи, мова, віра" під легкий рок-н-рол від особи, не зіпсутої крадійством, має непогану перспективу. 

І на тлі цього свята представницької демократії навпіл із бандитизмом президентові конче потрібно вибудувати свої стосунки з навколишнім світом, тим більше що в наших умовах світи внутрішній і зовнішній тісно переплетені і взаємозалежні. 

Про неодноразові застереження міжнародних партнерів з приводу призначення А.Богдана головою адміністрації вже сказано багато. Це не зупинило президента, у тому числі тому, що, як кажуть, він украй болісно ставиться до зазіхань на свободу власного вибору. З іншого боку, стверджують західні аналітики, команда нового президента не завжди може перекласти сигнали з дипломатичної мови на звичайну. Ну, наприклад, фразу "Ми були б дуже вдячні, якби ви…" вони розуміють буквально, хоча насправді вона означає "Ми дуже  хочемо саме цього!"  

Може дійти  до того, що   представники США і Західної Європи (крім послів)    повністю виключать   контакти з головою адміністрації, включно з  листуванням. 

Зрозуміло, що таким чином президент хоче розширити своє суверенне поле. Але ще одне настійне побажання наших партнерів його начебто не звужує. Йдеться, як стверджують західні дипломатичні джерела, про публічну заяву про відсутність будь-яких зв'язків із Коломойським та  схильність зберегти  Приватбанк  у державній власності. Поки що — тиша.

Все це може створити труднощі спілкування з багаторівневим американським істеблішментом. Пошуки новою командою "чарівної кнопки" успіхом не увінчалися просто тому, що її там немає. Звісно, не можна втрачати контакти з демократами, хоча б тому, що вони контролюють Палату представників, та й взагалі — друзі. Але вкрай  необхідно  зміцнити зв'язки з deep state — спільнотою  у сфері оборони та безпеки, і, звісно, адміністрацією Трампа, тим більше що у відносинах між ними запанувало   крихке, проте  перемир'я. Першим і головним індикатором цих відносин стануть будь-які (навіть телефонні) контакти з Майклом Помпео, якого багато американців називають фактичним віце-президентом  і який манерою спілкування відрізняється від Рекса Тіллерсона, як бультер'єр від мальтійської болонки. 

І, нарешті, зараз нам як ніколи необхідний тісний діалог із Німеччиною та Францією. Як і очікувалося, там виникло відчуття, що для новообраного президента немає нічого неможливого, а "червоні лінії" зникають, як акварель під літнім дощем. 

"Вони підкреслили, що настав час зробити вибір на користь припинення конфлікту на Сході України", — йдеться  в повідомленні прес-служби Єлисейського палацу за підсумками розмови з Володимиром  Путіним та Ангелою Меркель. Ні, це ще не перетворення "Нормандської четвірки" у формат "3+1", де "1" —   Україна, але сигнал до негайного формування нової команди переговірників, готових до тонкої гри. 

100 днів нового президента закінчаться з першим шкільним дзвінком. У нас попереду спекотне, важке, бурхливе й цікаве літо, коли щодня точковими й не дуже вибухами буде руйнуватися прошарок, який  править країною. 

Дуже хочеться, щоб 1 вересня ми всі, трохи оглушені канонадою, пішли в нову школу. Нам усім доведеться  багато  вчитися.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Останній Перший Популярні Усього коментарів: 1
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво