Імпічмент Трампа. Шоу сезону 2019-2020 почалося - Міжнародна політика - dt.ua

Імпічмент Трампа. Шоу сезону 2019-2020 почалося

14 листопада, 18:47 Роздрукувати Випуск №43-44, 16 листопада-22 листопада

На відміну від Ніксона і Клінтона, "об'єкт" нинішнього політичного процесу ігнорує безпосередню участь у ньому, називаючи його змовою демократів, цирком, ганьбою та полюванням на відьом.

© whitehouse.gov

Після п'ятдесяти днів розслідування за зачиненими дверима, дозованих витоків свідчень, що спричиняли медійні хвилі, 13 листопада Америка та світ мали можливість на власні очі п'ять з половиною годин спостерігати за слуханнями у Палаті представників щодо імпічменту 45-го президента США. Безперечно, кілька днів ця подія домінуватиме в інформаційному просторі, але чи стане 13 число фатальним для Дональда Трампа, казати передчасно. Шанси усунути екстраординарного політика за процедурою імпічменту навряд чи збільшились, а до виборів прийдешнього року ще чимало часу.

Слухання транслювалися усіма найбільшими ефірними та кабельними мережами. Втім, охоплення аудиторії точно не сягне рекордних 70% американців, як це було з імпічментом Річарду Ніксону та, скоріш за все, й навіть у 12 разів меншої аудиторії, що спостерігала за справою Біла Клінтона двадцять років тому. На відміну від тих випадків, "об'єкт" нинішнього політичного процесу ігнорує безпосередню участь у ньому, називаючи його змовою демократів, цирком, ганьбою та полюванням на відьом. Якщо ви не завзятий прихильник тієї чи іншої партії, американіст, журналіст чи популярний блогер, вас навряд чи привабить шоу, де відсутні епатажні "зірки" або політичні важковики. У цьому сенсі, як на мене, правий виявився президентський син Ерік, що оцінив слухання як "жахливо нудні".

Разом з тим, мало віриться у слова Трампа, що він був "дуже зайнятий" та бодай одним оком не глянув частини слухань, адже його графік не містив будь-яких заходів, допоки по обіді  на нього очікувала зустріч з президентом Туреччини. Упродовж дня "реальний Дональд Трамп" (на це ім'я зареєстрована офіційна сторінка у Твіттері) оприлюднив дюжину власних дописів та кілька коментарів і відеороликів своїх прихильників. Відсутній двадцять років тому фактор соціальних мереж є ще однією причиною суттєвого зменшення телеаудиторії. Очевидно, що як і під час виборів 2016 року, саме від активності у соціальних мережах (52% американців використовують Фейсбук, а 17% Твіттер у якості ключового джерела) залежатиме перемога у битві за мізки та серця розділеної Америки (56% опитаних CBS вважають, що Трамп погано порається з імпічментом, а 52%  те ж саме думають про  демократів).

Схоже, "віслюки" тактично помилилися, відразу не розпочавши імпічмент у публічній площині. Це не лише давало підстави республіканцям критикувати супротивників за упередженість, відсутність справедливих правил та бодай найменшої можливості опонувати. Перші слухання фактично стали своєрідною екранізацією вже оприлюдненої до того саги, яка,власне, і містила усі сенсації та ключові епізоди. Втім, не обійшлось від нових цікавинок, про які йтиметься згодом.

Республіканці отримали час, аби сформувати стратегію торпедування імпічменту та розподілити між собою ролі. Переддень заходу конгресмени-республіканці отримали своєрідний "темник" із викладом їх прочитання подій, а також висновків, якими вони керуватимуться у процесі роботи комісії та переконання американців. Зокрема, у документі йдеться про "глибокий, щирий та розумний скепсис щодо України", чітку позицію щодо необхідності "Європі збільшити внесок у регіональну безпеку", відсутність тиску на президента Зеленського та згадки воєнної допомоги у розмові з ним. Відновлення цієї допомоги без поновлення українською владою розслідування щодо Байденів трактується як відсутність підстав для звинувачень демократів, отже браку доказів, необхідних для імпічменту.

Щойно слухання було відкрито, як кілька республіканських конгресменів, використовуючи процедурні питання, спробували піддати обструкції процес опитування свідків. Втім, головуючий на слуханнях Адам Шіфф локалізував ці намагання, адже встановлені демократами правила дають йому повний контроль над процесом та не дозволяють опозиції, зокрема, викликати свідків, серед яких республіканці хотіли б побачити сина Джозефа Байдена, а також, власне, інформатора, заява якого стала тригером імпічменту. Один з демократів, реагуючи на наполегливі вимоги опонентів почути того, хто "все це почав", висловив бажання побачити в залі Дональда Трампа, що викликало сміх присутніх.

Ключовий спікер республіканців, співголова комітету з питань розвідки Палати Девін Ньюнес назвав слухання кампанією проти Трампа, що базується на вибіркових фактах та зрежисованій медійній кампанії. Він звинуватив демократів у тому, що вони приписують республіканцям, зокрема, зв'язки з росіянами, адже досьє Крістофера Стілі, яке стало підставою для розслідування спецпрокурора Роберта Мюллера, базується на отриманих від росіян документах. Натомість, на його думку, "віслюки" оминають факти "втручання" українських політиків та посадовців, включаючи посла у Вашингтоні. Так, дійсно Валерій Чалий публічно відреагував на ідеї Трампа щодо належності Криму Росії, але навряд чи це можна вважати втручанням у вибори. Не тягнуть на це і деякі критичні оцінки українців особистості екстраординарного кандидата в президенти, зокрема, дописи у соціальних мережах Арсенія Яценюка та Арсена Авакова. На додаток до вже відомого аргументу про скоординоване з демократами оприлюднення Сергієм Лещенком даних "комірної книги" Партії Регіонів, Девін Ньюнес згадав ім'я американської громадянки Олександри Халупи. Напевно її українське походження, помножене на її розслідування оборудок Пола Манафорта та взаємодію з Національним демократичним комітетом, на думку конгресмена, є вагомим доказом "втручання" саме України.

Отже, Девін Ньюнес закликав спрямувати розслідування на такі три аспекти: "координацію дій" "упередженого щодо Трампа" інформатора з конгресменами-демократами напередодні подання ним заяви про порушення з боку глави держави; глибину "втручання" України у президентські вибори 2016 року; а також  роль Байденів в усій історії з Україною. Не здійснюючи персональних нападів проти перших двох свідків відкритих слухань – заступника помічника держсекретаря Джорджа Кента та тимчасового повіреного у справах США в Україні Вільяма Тейлора, конгресмен заявив, що державні службовці мають виконувати визначену обраними народом особами політику, а не формувати її, що президент має право на будь-яких підставах та будь-коли звільняти послів. "Мінюст та ФБР, а зараз і Державний департамент втратили довіру мільйонів американців", підсумував пан Ньюнес.

Виступи діючих дипломатів фактично повторювали факти, вже відомі з оприлюднених нещодавно записів з попередніх закритих слухань. Втім, Вільям Тейлор поінформував, що вже після його свідчень один із співробітників посольства повідомив, що випадково став свідком розмови між послом США в ЄС Гордоном Сондлендом і американським президентом . На запитання до пана Сондланда про ставлення Трампа до України, посол відповів, що того більш хвилює розслідування щодо Байденів.

Республіканці піддали критиці усі матеріали розслідування, заявляючи, що жоден з опитаних у його рамках посадовців не мав безпосереднього контакту з главою держави, а свідчення з "других чи навіть третіх рук" з правової точки зору не є вагомими для будь-якого суду. Втім, імпічмент має радше політичне значення, ніж юридичне. До того ж, президент не лише ігнорує розслідування, а й блокує участь у ньому державних службовців. Тож не дивно, що поки що на Капітолійському пагорбі не з'явилися безпосередні учасники подій. Судовою справою проти Палати представників намагається унеможливити свої свідчення виконуючий обов'язки голови адміністрації Білого дому Мік Малвіні, який необачливо заявив на прес-конференції про зв'язок вимог щодо розслідування проти Байденів і надання допомоги Києву: "послуга за послугу це те, що в дипломатії роблять повсякчасно". Схоже, що він у разі загострення кризи може розділити з Руді Джуліані, якого республіканці не надто захищали, титул "цапа відбувайла", оскільки саме він організував призупинення воєнної допомоги Україні без будь-яких пояснень і в обхід встановленої процедури прийняття такого типу рішень.

Попри висловлений Джорджем Кентом "поміркований оптимізм", що нове українське керівництво серйозно відноситься до боротьби з корупцією, а сформоване у Трампа негативне відношення до України не має фактологічної основи, республіканці головну увагу приділили "суцільній корупції" в Україні. Начебто саме це стало причиною призупинення допомоги, але коли з'явилося розуміння, що з Зеленським можна мати справу, допомога була відновлена. До речі, це сталося 11 вересня після того, як переддень демократи почали вимагати оприлюднення заяви інформатора та два дні потому, як розпочалося розслідування дій Трампа-Джуліані щодо України.

Використовуючи пряму мову президента Зеленського, що на нього не здійснювалося тиску, а також стверджуючи, що ніхто не ставив відновлення допомоги у залежність до розслідування, республіканці звинуватили опонентів в тому, що ті можуть припустити, що Володимир Зеленський міг говорити неправду. Міркування американських дипломатів, що підтримка США є критично важливою  для України у війні з Росією, а також, що голова нашої держави надзвичайно чутливий до настроїв українців, не справили особливого враження на республіканців. Вони також "пропустили" поза увагою слова Вільяма Тейлора про стурбованість українців призупиненням допомоги і  намаганнями втягнути Україну у внутрішньополітичні американські розборки, а також пряму мову Гордона Сондланда, що і обіцяний Трампом візит Зеленського до Вашингтону, і відновлення допомоги залежать від його публічної заяви щодо відновлення розслідування стосовно "Бурісми" (Байденів) та "втручання" України в американські вибори.

Слухання стали кульмінацією тижня, втім напередодні відбулося декілька подій вартих окремої уваги. Як і попередній генпрокурор, який попри роздратування Трампа самоусунувся від нагляду за розслідуванням спецпрокурора Роберта Мюллера, Вільям Барр не захотів привселюдно заявити про невинуватість Трампа в "українській справі". Але нездатність нинішнього генпрокурора чітко та переконливо відповісти на питання конгресмена-демократа, чи не розпочинав він будь-яких розслідувань на прохання чи за порадою президента, може зіграти з ними злий жарт. Така "чутливість" до побажань голови держави у Сполучених Штатах кваліфікується як злочин, адже є втручанням у правосуддя.

Попри гучний хор республіканських голосів про начебто втручання України у президентські вибори, Мінфін США запроваджує додаткові санкції проти путінського кухара Євгена Пригожина, причетного до хакерських атак на Американську демократію. Хоча, хіба це може переконати Трампа у хибності теорії про "втручання" України на підставі того, що Віктор Пінчук фінансує американський аналітичний центр Атлантична Рада, до складу експертів якого входить американець російського походження Дмитро Алперович, чия компанія здійснювала розслідування та дійшла висновку про причетність російських спецслужб до взламу серверу демократів?

Матеріали судової справи проти Роджера Стоуна - одного з колишніх політичних стратегів Трампа, які до речі були отримані у ході розслідування спецпрокурора Роберта Мюллера, свідчать про те, що майбутній президент та його оточення знали про взлам серверів демократів і плани WikiLeaks їх оприлюднити набагато раніше, ніж публічно заявляли. Більше того, вони обговорювали, як найкраще скористатися цим компроматом у своїй виборчій кампанії.

Найбільш неприємним і небезпечним  для України у цих слуханнях стало те, що лейтмотивом захисту Трампа є думка про "всепоглинаючу корупцію", яка "забезпечує" нашій державі лідерство у світовому антирейтингу та ставить питання, чи варто таку державу підтримувати? Так, нам ще далеко до вільних від цієї хвороби країн (у рейтингу сприйняття корупції Transparency International ми посідаємо 120 з 180 місць), але ця очевидна гіпербола викарбовується у свідомості не лише американської громадськості. Цей "аргумент" радо використовуватимуть і  росіяни, попри те, що знаходяться на 18 сходинок нижче.

Скандал вже також опосередковано наніс іншу шкоду, адже були вимушені піти зі своїх посад професіонали із позитивним відношенням до України, зокрема, спецпредставник Курт Волкер, старший радник держсекретаря Майк Маккінлі, директор офісу Росії та Євразії РНБ Тім Моррісон, а також його колега Ерл Меттівс. Міністр енергетики Рік Перрі, який власне і переконав Трампа у доцільності телефонної розмови з Зеленським, також оголосив про свою відставку наприкінці року. Необхідність правдиво і публічно свідчити під присягою може стати причиною нових кар'єрних зламів. Чи принесуть свій результат особисті жертви чесних службовців заради пошуку істини, покажуть лише листопадові вибори 2020 року.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №48, 14 грудня-20 грудня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво