Остання ланка - Міжнародна політика - dt.ua

Остання ланка

31 травня, 19:34 Роздрукувати Випуск №20, 1 червня-7 червня

Асад за підтримки Москви і Тегерану проводить масштабну операцію в Ідлібі.

© syriahr.com

ООН б'є тривогу через критичне загострення ситуації в Сирії. Там урядові війська за підтримки союзних Росії та Ірану проводять масштабну операцію у провінціях Ідліб, Хама й Алеппо. 

Заступник генсека з політичних питань Розмарі Дікарло наголошує, що у разі продовження наступу є ризик виникнення "катастрофічних гуманітарних наслідків та загроз міжнародному миру і безпеці". Йдеться не тільки про безпосередньо загиблих і поранених серед цивільного населення, а й про сотні тисяч біженців, які ринули до кордону з Туреччиною і опинилися в непристосованих для проживання умовах.

У розмові зі мною знайомі мешканці Ідлібу кажуть, що не бачили такої інтенсивності артилерійських та авіаційних обстрілів з початку конфлікту. У повітрі постійно чергують російські безпілотні літальні апарати, які 24 години на добу відстежують ситуацію і передають координати цілей. Об'єктами атак часто стають школи та лікувальні заклади. Однак, за їхніми словами, найбільше лякає безвихідь. Сирійцям в Ідлібі більше нікуди тікати від бойових дій та авіаударів. Лінія фронту рухається, а Туреччина повністю перекрила кордон і стріляє на ураження по тих, хто намагається незаконно пробратися на її територію. Тому дедалі частіше доводиться чути слова сподівання, що загиблі опиняться в раю, і це стане найбільшою перемогою в цій війні. Ось такий укотре за останні роки видався священний для мусульман місяць Рамадан. 

Ескалація в Ідлібі була на порядку денному і мала статися ще у торік вересні. Проте тоді, за результатами переговорів у Сочі, Путін і Ердоган домовилися обмежитися створенням демілітаризованої зони завширшки 15—20 км в ідлібській зоні деескалації, яка теж сприймається Москвою як тимчасовий захід. Туреччина мала забезпечити реалізацію цього плану і не змогла. Підтримуваний турками Національний фронт визволення програв у боротьбі за контроль над провінцією Ідліб салафітській "Організації звільнення Леванту" ("Хайат Тахрір аш-Шам"), яку низка країн у світі визнають терористичною через зв'язки з "Аль-Каїдою". Ісламісти змогли не тільки встановити силовий контроль, а й організувати адміністративне управління на підвладних територіях, де економічна й соціальна діяльність регулюється політичним крилом бойовиків — так званим "урядом порятунку". Національний фронт визволення, фактично, припинив своє існування. 

Идлиб_2
syriahr.com

Домовитися з "Організацією звільнення Леванту" про відведення озброєння Анкарі також не вдалося. Хоча, можливо, турки навмисне не хотіли цього робити, концентруючись на більш пріоритетному для себе курдському питанні в контексті виведення з Сирії американського контингенту. Туреччина об'єктивно зацікавлена в контролі над Ідлібом і усвідомлює, що послаблення тамтешніх бойовиків лише створило б сприятливіші умови Путіну й Асаду для реалізації силового сценарію. Тому Ердоган зволікав час, але так не могло тривати вічно, й ескалація розпочалася. 

Наприкінці квітня сирійська армія за активної підтримки росіян розпочала масовані авіаційні та артилерійські удари по населених пунктах на півночі провінції Хама та півдні провінції Ідліб. Після цього сирійські підрозділи розширили зону свого контролю і в окремих місцях упритул наблизилися до кордонів провінції Ідліб. Однак це була не проста підготовка сухопутного наступу. Постійні обстріли і знищення інфраструктури примусили населення залишати свої домівки. Такі цілеспрямовані дії з витіснення мешканців, безумовно, жорстокі, але дозволяють ефективніше боротися з бойовиками і унеможливлюють їхні швидкі контратаки під прикриттям цивільних. Демілітаризована зона — добрий засіб контролю, а така ж зона без щільного людського щита — ще надійніша. Вона не дозволить збройним угрупованням повернутися і продовжувати вести бойові дії. Наприклад, бойовики "Організації звільнення Леванту" змогли відбити в сирійської армії зруйноване і знекровлене місто Кафр-Набуда, але утриматися там більше кілька днів не змогли. За прикладом операцій в Алеппо та Гуті, було організовано гуманітарні коридори для виходу населення. Проводиться інформаційна кампанія із закликом до населення виходити із зони деескалації Ідліб. Тим часом ісламісти чинять доволі потужний опір і щосили намагаються завдати шкоди російській військовій базі "Хмеймім", запускаючи в її напрямку ракети "Град" та легкі безпілотники з вибухівкою. 

За різними оцінками, кількість особового складу "Організації звільнення Леванту" становить до 30 тис. загартованих боями бойовиків. Кількість багнетів інших угруповань сягає 20 тис. При цьому населення провінції Ідліб перевищує три мільйони осіб. Половина їх — біженці з інших регіонів Сирії. Логічно припустити, що більшість їх точно не підтримує режим Асада. З іншого боку, сирійській армії наразі ніщо серйозно не загрожує, крім останнього оплоту опозиції на північному заході країни, тож вона може сконцентрувати на цьому напрямку свої резерви. Однак, навіть зважаючи на підтримку Росії та Ірану, урядові війська на сьогодні не мають удосталь військового потенціалу для взяття і утримання під контролем усієї території провінції Ідліб. Позиції опозиції на півночі Хами та півдні Ідлібу були ослаблені недавніми внутрішніми сутичками за домінуючу роль. Однак цей чинник і потужна вогнева й авіаційна підтримка не забезпечили сирійським військовим легкого наступу. А далі, в районі розміщення основних баз "Організації звільнення Леванту" та інших радикальних угруповань, опір стане ще запеклішим. 

Идлиб_4
syriahr.com

Яка ж мета ескалації? Найочевидніше, що росіяни насамперед прагнуть виконання досягнутих у Сочі з турками домовленостей — створення демілітаризованої зони між сирійською армією та опозицією, а також відкриття стратегічних шляхів М5 у частині Хама—Алеппо та М4 Латакія—Алеппо. Такі кроки дозволять убезпечити базу "Хмеймім" і сприятимуть відновленню економіки Сирії. Початок авіаударів та артилерійських обстрілів на заході провінції Алеппо підтверджує ці плани. Крім того, Путін ніколи особливо й не приховував, що домовленості в Сочі мають тимчасовий характер. У вересні минулого року йому було важливо показати свою підтримку Ердогану, на противагу Вашингтонові, який дуже дратував Анкару тісними відносинами з курдськими Загонами народної оборони (YPG). Туреччині важлива позиція Росії щодо дій проти курдських сил на півночі Сирії. Принаймні Туреччина руками підконтрольних сирійських угруповань уже спробувала вибити Загони народної оборони з Тель-Ріфата на півночі Алеппо. Москва не стала протестувати. Так відбувається обмін пріоритетами, а сирійські та курдські бойовики використовуються як високоліквідна валюта.

Тим часом абсолютно точно, що Росія спробує натиснути на Туреччину біженцями з Ідлібу в контексті підтримки контроверсійної купівлі Анкарою російських систем С-400. Цей контракт має стратегічне значення для Москви, і вона неодмінно задіє сирійську карту в цій грі проти Вашингтона. 

США поки що спостерігають за розвитком ситуації в Сирії і попереджають, що атака зони деескалації в Ідлібі може загрожувати стабільності в регіоні. Проте головним пріоритетом на Близькому Сході для Білого дому на цьому етапі є Іран, і, ймовірно, тільки використання хімічної зброї змусить Трампа звернути зараз увагу на сирійський напрямок. І такий сценарій не виключений. У заяві Державного департаменту від 21 травня наголошується, що є ознаки поновлення використання режимом Асада хімічної зброї на північному заході Сирії. Зокрема, американці вивчають подробиці інциденту, який стався вранці 19 травня, коли начебто сирійські війська використали хлор. Держдеп підкреслив, що у разі підтвердження застосування хімічної зброї відповідь США та союзників не забариться. В цьому можна не сумніватися, адже всі ще добре пам'ятають удар "томагавків" по сирійських базах ВПС у квітні 2017 р. після хімічної атаки в Хан-Шейхуні, що розміщується в тій самій провінції Ідліб. Розуміючи концентрацію американської адміністрації на Ірані, понад 400 конгресменів закликали президента не виключатися з сирійського треку і посилити тиск на Москву й Тегеран заради безпеки союзників. Поки що Трамп жодним словом не згадав Сирію у своєму твіттері. 

Идлиб_3
syriahr.com

За останні місяці режим припинення вогню вивів з-під міжнародної уваги ситуацію в Ідлібі. Тим часом там відбувалися приготування до ключової битви, яка має визначити шляхи завершення сирійського конфлікту. Слова Путіна про необхідність швидкого запуску Конституційного комітету, який займатиметься базовими аспектами майбутнього державного устрою Сирії, мають сенс тільки в контексті операції в Ідлібі. Передбачається, що цей орган розпочне роботу, коли ідлібська зона деескалації зникне. Така подвійна політика, що закликає до дипломатичного рішення з одночасним зеленим світлом силовій операції, загрожує зіткненням сирійських військ та турецьких військових, які продовжують триматися за створені в Сирії спостережні пункти. 

Весь сирійський конфлікт наразі сконцентрувався в боротьбі за Ідліб. У цій провінції можна знайти бойовиків з усіх частин Сирії і сліди всіх битв за всі роки сирійської війни. Провінція перетворилася на своєрідну точку сингулярності. До цього слід додати регіональний та міжнародний виміри конфлікту. Ідліб — це та ланка, яка може відновити баланс або ж стати точкою нової дестабілізації. 

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво