Перемога права над силою - Міжнародна політика - dt.ua

Перемога права над силою

11 листопада, 20:16 Роздрукувати Випуск №43-44, 16 листопада-22 листопада

Суд у Гаазі підтримав Україну в позові проти Росії.

© International Court of Justice

Минулої п'ятниці в Гаазі відкорковували шампанське.

Українська делегація мала всі підстави для торжества, після того як Міжнародний суд ООН оголосив про своє проміжне рішення за позовом України проти Росії про порушення останньою двох Конвенцій ООН — про боротьбу з фінансуванням тероризму та ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Суд відхилив усі заперечення Росії й оголосив, що має юрисдикцію розглядати міждержавний спір щодо застосування й тлумачення двох міжнародних конвенцій.

"Це — перемога основоположних норм і принципів міжнародного права, перемога права над силою", — тріумфально написала на своїй сторінці в Facebook заступниця міністра закордонних справ України з питань євроінтеграції, агентка України в цій судовій справі Олена Зеркаль.

Озвучене рішення для Києва дуже важливе. І з психологічного погляду, і з політичного, і з юридичного. Тепер МС ООН зможе перейти до розгляду справи по суті, і росіянам доведеться виправдовуватися, пояснюючи суду в Гаазі, як опинилася російська зброя в Україні, у тому числі й "Бук", яким збили літак рейсу МН17. А наша країна ще на один крок наблизилася до того, щоб не тільки домогтися визнання провини Росії в порушенні конвенцій і отримати фінансову компенсацію, а й через інструменти міжнародного права змусити Кремль припинити підтримку бойовиків і переслідування українців і кримських татар.

Нагадаємо, що серед обвинувачень, висунутих Києвом на адресу Москви щодо порушення останньою Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму, — надання зброї та інших видів допомоги незаконним збройним формуванням (зокрема, ідеться про трагедію MH17), обстріл Маріуполя, Краматорська, Авдіївки й Волновахи, а також терористичні акти в Харкові, Одесі й Києві. Що ж до Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, то йдеться про обмеження прав кримських татар і українців російською окупаційною владою — заборона діяльності Меджлісу, нав'язування російського громадянства, обмеження освіти українською мовою.

Рішення Міжнародного суду щодо своєї юрисдикції стосовно двох конвенцій перевершило найсміливіші очікування Києва. Росія у своїй юридичній стратегії робила ставку на те, що суд відмовиться визнавати свою юрисдикцію за двома конвенціями. Або, що було для російської делегації значно менш прийнятним, визнає юрисдикцію або тільки щодо конвенції про расову дискримінацію, або за деякими епізодами двох конвенцій. І Москва була впевнена в успіху: на реалізацію цієї стратегії працювала вся російська державна система.

Ось основні елементи російської позиції. По-перше, Росія подавала справу як політично мотивовану й штучну. На що українська делегація постійно повторювала: "Це не політичний спір, а правовий".

 По-друге, обстоюючи свою позицію перед МС ООН, російська делегація наголошувала на тому, що Україна нібито недобросовісно виконувала вимоги Конвенцій і не намагалася в досудовому порядку врегулювати виниклий з Росією спір. Це досить важливе питання в павутині юридичної казуїстики. На підставі того, що Грузія не дотрималася формальних досудових процедур, суд відхилив 2011 року позов Тбілісі до Москви про порушення Росією цієї ж Конвенції, заявивши, що не має юрисдикції.

 По-третє, Москва запевняла суд у Гаазі, що в Донбасі відбуваються воєнні дії і, відповідно, у цьому випадку не можна застосовувати Конвенцію про боротьбу з фінансуванням тероризму. Крім того, вона також переконувала суд, що Київ намагається під виглядом спору про расову дискримінацію довести незаконність анексії Криму, а під виглядом фінансування тероризму — що саме Росія окупувала Донбас.

Насправді українська сторона не ставила перед Міжнародним судом ООН питання про агресію Росії та окупацію нею Криму. Причина — вони не підпадають під дію конвенцій, про які йдеться, і тому не є компетенцією суду.

 По-четверте, у Кремлі розраховували, що суддів зупинить страх відкрити "скриньку Пандори", адже Конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму ще жодного разу не розглядалася в міжнародній судовій практиці. Застосування ж її створює дискомфорт для багатьох країн, які поставляють зброю в зони конфлікту. Зокрема для Сполучених Штатів, Франції й Китаю. Цей факт, так само як і те, що в порушенні Конвенції звинувачується Росія, міг стати для суду серйозним стримуючим фактором в ухваленні рішення про свою юрисдикцію. 

Підстави для надій у росіян були ще й тому, що, коли навесні 2017 р. суд у Гаазі ухвалив рішення задовольнити клопотання України й запровадити тимчасові заходи для захисту національних меншин у Криму, він відмовив їх запроваджувати в рамках Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму. Тоді суд вирішив, що Україна не довела, що факт постачання зброї Росією й атаки на цивільних осіб та об'єкти об'єднані єдиним наміром і, відповідно, підпадають під визначення тероризму, дане в Конвенції.

Росія як постійний член РБ ООН сподівалася на безкарність, вважаючи себе недоторканною. Однак результат неприємно здивував Кремль. Незважаючи на позицію росіянина Лєоніда Скотнікова, словака Петера Томка й китаянки Сюе Ханьцинь, які пристали на російську позицію щодо Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму, Міжнародний суд ООН подолав обережність, характерну для людей цієї професії, і продемонстрував готовність  широко трактувати положення двох конвенцій.

Нотки погано прихованого розчарування росіян звучали в коментарі МЗС РФ, у якому було сказано, що "таку позицію суду складно пояснити", оскільки 2017 року суд відмовив Україні в тимчасових заходах за цією Конвенцією, оскільки українські твердження "не є обґрунтованими". Уїдливо зауваживши, що "Україні вдалося подолати попередню стадію", у Москві висловили надію, що при розгляді справи по суті МС ООН "повною мірою врахує позицію Росії і в підсумку залишить без задоволення всі українські претензії".

Загалом коментар російського зовнішньополітичного відомства становить собою чудовий зразок маніпуляцій кремлівських пропагандистів, які створюють фейкову, альтернативну реальність навколо процесу в Гаазі. Немов у перевернутому світі орвеллівської Океанії, де "правда — це неправда", МЗС РФ заявляє: щодо Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму МС ООН відхилив одну з ключових вимог Києва, яка полягала в тому, що "Росія нібито має нести міжнародно-правову відповідальність як держава — спонсор тероризму в Україні".

Але це — не так. Зовсім не так. Насправді Міжнародний суд відхилив російську інтерпретацію української позиції! Натомість підхід України полягає в іншому. А саме: хоча ця Конвенція і не регулює питань, пов'язаних із фінансуванням тероризму з боку держави, проте під її дії підпадають офіційні, посадові особи — військові, депутати та інші. При цьому Україна не просила суд визнати Росію державою-спонсором тероризму. Вона лише просила визнати, що РФ порушує положення Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму.

І МС ООН прийняв позицію Києва.

Висловимо припущення, що крім доказів і юридичних аргументів української делегації чималий вплив на формування позиції МС ООН мала і зарозуміла поведінка росіян у суді в Гаазі, і невиконання Росією тимчасових заходів щодо захисту національних меншин у Криму. Нагадаємо, що РФ, по-перше, мала утриматися від обмежень стосовно кримських татар на представництво власних інтересів. По-друге, забезпечити навчання українською мовою. Нічого з цього зроблено не було: Меджліс і надалі лишається під забороною, а в окупованому Криму не залишилося жодної школи з українською мовою навчання.

Але в чому росіяни мають рацію, то це в тому, що рішення суду про наявність у нього юрисдикції не визначає результату справи. І остаточне рішення МС ООН може бути дуже несподіваним. Наразі ж російська делегація повинна до 8 грудня 2020 року надати свої контраргументи по суті спору. Очікується, що остаточний вердикт за нашим позовом ухвалять не раніше 2022 року. При цьому не можна виключити й подачі зустрічного позову з боку Москви проти Києва.

Однак подальший успіх чи неуспіх України залежатиме не так від того, наскільки талановитими є юристи, котрі виступають на боці Росії, наскільки вміло вони користуватимуться юридичними тонкощами положень Конвенцій і жонглюватимуть фактами, як від того, наскільки переконливими є докази, надані українською делегацією. Не менше значення має й консолідована позиція української влади, готовність Києва йти до кінця в судовому процесі, а не домовлятися про мирову з Москвою.

Тим тривожнішим є мовчання Банкової після рішення Міжнародного суду ООН: ні офіс президента, ні сам керівник держави ніяк не відреагували на цю знаменну подію. Ні в Twitter, ні в Facebook, ні в Instagram немає ні ролика, ні повідомлення. Від української влади пролунав лише коментар у Twitter міністра закордонних справ Вадима Пристайка: "Це справжня перемога України, верховенства права і прав людини. Спасибі нашій чудовій команді!"

Головна причина мовчання ОП — бажання Зе!команди не нагнітати ситуації в умовах, коли відбувається розведення військ і йдуть переговори про зустріч у нормандському форматі. На наш погляд, побоювання, що привітання з перемогою в проміжному раунді справи "Україна проти Російської Федерації" може зашкодити деескалації на лінії розмежування, є необґрунтованими. Натомість мовчання Банкової — сигнал Москві, що адміністрація Зеленського не підтримує позову проти Росії. І на цей сигнал у Кремлі обов'язково звернуть увагу і постараються максимально ефективно використати ситуацію на свою користь.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №48, 14 грудня-20 грудня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво