Протистояння в ім'я стабільності

Хоча пандемія й відсунула в тінь багато питань міжнародної безпеки, проте для Європейського Союзу і Сполучених Штатів, як і раніше, відновлення діалогу між Косовом і Сербією залишається стратегічним завданням. І ми стаємо свідками не тільки суперництва спецпредставників ЄС і США за врегулювання косово-сербських відносин, а й, можливо, битви за лідерство на Західних Балканах.

У квітні спецпредставником ЄС із питань діалогу Косова і Сербії став Мирослав Лайчак. Колишній голова МЗС Словаччини має чималий досвід вирішення проблем на Західних Балканах - у Боснії і Герцеговині, Чорногорії. На мій погляд, навіть із урахуванням балканського минулого Лайчака, вибір цієї кандидатури досить дивний, оскільки він представляє одну з п'яти країн - членів ЄС, які так і не визнали незалежності Республіки Косово. І ще недавно він як голова словацької дипломатії заперечував незалежність цієї країни та досить успішно блокував вступ Косова до ряду міжнародних організацій. Тому важко уявити, як Лайчак зможе підготувати мирову угоду між двома незалежними державами - Косово і Сербією.

Не дивно, що в Приштині поставилися до цього призначення з побоюванням, а президент Косова Хашим Тачі не дуже дипломатично заявив із цього приводу: "Неправильний вибір".

Цілі мандата Лайчака сформульовані ясно: досягнення всеосяжної нормалізації відносин між Косовом і Сербією та відновлення діалогу між двома країнами. Але у виконанні цієї місії йому доведеться конкурувати з американськими дипломатами - спецпредставником із питань Західних Балкан Метью Палмером та спецпредставником із питань діалогу Косова і Сербії Річардом Гренеллом (він також посол у ФРН). Останні змогли в останні місяці посадити за стіл переговорів представників Белграда і Приштини. Це не тільки дозволило домогтися головного - косовари і серби знову почали говорити одні з одними, - а й створило поки що крихту основу для майбутніх переговорів.

Так, у січні в посольстві США у Берліні було підписано угоду про поновлення перерваного 21 рік тому авіасполучення між Белградом та Приштиною, що стало кроком до нормалізації відносин між Косовим і Сербією. При цьому американці свідомо проігнорували ЄС і ФРН, представників яких не було запрошено на церемонію.

Через місяць президенти Сербії і Косова Александар Вучич і Хашим Тачі підписали протокол про наміри відновити залізничне сполучення. І знову з участю лише американців. При цьому косовари, і словом не обмовившись про ЄС, заявили про особливу роль США в нормалізації відносин із сусідкою.

На початку березня у Вашингтоні Тачі та Вучич з участю високопоставлених чиновників США провели переговори. Після їх завершення не пролунало сенсаційних заяв, лише розпливчасті оцінки учасниками їх підсумків. Що, своєю чергою, стало поштовхом до розмов експертної спільноти про ймовірне досягнення таємної домовленості, яка, можливо, вела до відновлення переговорів.

Після цього Гренелл посилив тиск на офіційну Приштину з метою скасування впроваджених Косовом 2018 року 100% мит на товари з Сербії, Боснії і Герцеговини, які залишаються головною перепоною на шляху до переговорів. Косово, в принципі, не проти їх скасувати, але з попередніми умовами: Сербія має зняти всі обмеження для косовських товарів, припинити кампанію з відкликання деякими країнами визнання незалежності Косова.

Щоб досягти поступок від косоварів, американці навіть пригрозили, що у разі відмови скасувати мита без попередніх умов виведуть своїх військових із бази в Бондстіл неподалік Приштини і припинять фінансову та військову допомогу. У результаті, 1 квітня мита було тимчасово скасовано.

Підкреслимо, що цього прогресу досягнуто без будь-якої участі дипломатії Євросоюзу. І ось на такому тлі досягнень спецпредставників США спецпредставник ЄС розпочинає свою діяльність. Зіткнення американських і євросоюзівських дипломатів, які прагнуть різними методами до однієї мети, неминуче.

США націлені на швидке досягнення результатів - відновити переговори та вирішити проблему відносин Косова і Сербії в цілому, оскільки Дональду Трампу дуже потрібні зовнішньополітичні перемоги напередодні президентських виборів. І вирішення косово-сербського, на тлі багатолітніх невдач Євросоюзу, буде для нинішнього господаря Білого дому чудесним подарунком. При цьому Гренелл послідовно обстоює варіант обміну сербськими та албанськими територіями Косова, якого поки що не приймає Євросоюз і який критично оцінюють у Белграді та Приштині.

Своєю чергою, ЄС ставить за мету поступову підготовку відновлення стабільного діалогу з наступним вирішенням проблеми взаємного визнання. При цьому всередині Євросоюзу немає консенсусу щодо остаточного розв'язання питання майбутнього відносин Приштини і Белграда.

Сьогодні перед Лайчаком на столі лежать, як мінімум, три сценарії. Перший - розширена автономія сербських громад Косова. Другий - варіант "дві Німеччини", коли, не визнаючи одне одного, Косово і Сербія стають рівноправними членами міжнародної спільноти. Третій - незначна, за словами Тачі і Вучича, зміна кордонів, або, як модно говорити, - корекція (такий варіант, ставши міжнародно визнаним прецедентом, буде вигідний Росії для закріплення окупації частини територій України, Грузії та Молдови). Останній варіант досить близький до згаданого американського, і їх об'єднання може стати прийнятним для всіх гравців.

Перед Лайчаком стоять серйозні виклики. Йому необхідно, по-перше, запропонувати єдиний варіант вирішення проблеми, який влаштовуватиме всіх. По-друге, виправити помилки попередників і повернути довіру до ЄС у Косово, де не можуть забути відмову Брюсселя лібералізувати візовий режим із Приштиною.

По-третє, для відновлення довіри до Євросоюзу Лайчак просто зобов'язаний вступити в гру з остаточного врегулювання питання мит. На двох останніх самітах ЄС-Західні Балкани не досягли згоди з цього питання, що породило сумніви у здатності Євросоюзу допомогти Косово і Сербії нормалізувати відносини. І, по-четверте, Лайчак зіштовхнувся з браком часу, оскільки за решту свого річного терміну він має не тільки виправити колишні помилки Брюсселя, а й припинити багатолітнє протистояння Приштини і Белграда. Завдання, виконати яке важко.

На битву за встановлення остаточної стабільності на Західних Балканах та вплив у регіоні діятимуть три критичних чинники, що ускладнюють досягнення позитивного рішення.

Перший - пандемія, яка закрила кордони і сполучення між країнами, що, практично, унеможливило проведення повноцінних переговорів. Їх потенційні учасники втрачають можливість довірчо обговорити гострі питання у форматі тет-а-тет, а повністю довіряти електронним дискусійним платформам у повному обсязі навряд чи хтось сьогодні наважиться.

Другий - можлива політична невизначеність у Косово і Сербії. Минув майже місяць, як недавно обраний уряд Косова пішов у відставку, перетворившись на "виконувача обов'язків". Президент Тачі чекає прізвища нового прем'єра, але, схоже, і він буде в.о., оскільки урядова коаліція розпалася й потрібні позачергові вибори. У Сербії відкладено парламентські вибори (раніше призначені на квітень), і уряд після завершення мандата теж може стати в.о. Тож із ким говорити спецпредставникам?

Третій - активація російської військово-політичної присутності в останніх союзницьких їй анклавах у регіоні - Сербії та Республіці Сербській у БіГ, куди разом із засобами індивідуального захисту від COVID-19 прибули й військові медики-бактеріологи. Уже не тільки у США, а й у регіоні дедалі гучніше говорять про розширення російської гібридної війни на Західних Балканах.

Спецпредставники США і ЄС усвідомлюють: попри різні тактичні цілі, їх об'єднує одна стратегічна місія - примирити Косово і Сербію. Це зміцнить архітектуру безпеки регіону та створить умови для взаємного прощення і остаточного примирення народів Західних Балкан.

Усі статті Володимира Цибульника читайте тут.