Трамп, Мюллер, Луценко і всі, всі, всі… - Міжнародна політика - dt.ua

Трамп, Мюллер, Луценко і всі, всі, всі…

30 березня, 13:02 Роздрукувати Випуск №12, 30 березня-5 квітня

Доказів змови немає. Чи було перешкоджання правосуддю?

Передавши до Міністерства юстиції Звіт про розслідування втручання Росії у президентські вибори 2016 року, спеціальний прокурор Роберт Мюллер поставив крапку в розслідуванні, що тривало без двох місяців два роки

Весь цей час воно відігравало роль дамоклового меча над президентською головою. Генеральний прокурор Вільям Барр вирішив, що в інтересах суспільства він має лаконічно підсумувати результати вражаючої своїми масштабами роботи 20 юристів, які ініціювали майже півтисячі ордерів на обшуки та опитали стільки ж свідків, надіслали понад 2,8 тисячі повісток до суду і сформували досьє на більш як 300 сторінках. 

Хоча питання передачі цього конфіденційного досьє до Конгресу, а також перспективи оприлюднення його в цілому або частково продовжують спричиняти запеклі дебати, ми вже можемо підбити перші підсумки. Причому це може бути цікаво не лише з погляду спостереження за роботою славнозвісної американської системи стримувань і противаг, якої так бракує Україні, а й можливих наслідків розслідування та пов'язаних із ним останніх подій для окремих політиків та української держави в цілому.

Першу частину звіту присвячено двом елементам беззаперечного втручання Кремля у президентську кампанію 2016 року: діяльності Агентства інтернет-досліджень — фабрики ольгинських тролів, що належить "кухареві Путіна" Євгену Пригожину, і спецоперації російських хакерів. Пов'язані з російською військовою розвідкою комп'ютерні злочинці зламали, зокрема, сервери Національного демократичного комітету, а також дісталися електронного листування членів команди і кандидата в президенти від демократів Гілларі Клінтон, "зливши" ці документи напередодні дня голосування серед інших і через сайт WikiLeaks. Торік до суду було передано обвинувальні висновки щодо 13 громадян Росії та трьох юридичних осіб. Утім, як зазначив генпрокурор Вільям Барр, спецпрокурор Роберт Мюллер "не знайшов (доказів. — О.Х.), що члени передвиборної кампанії Трампа або пов'язані з нею особи увійшли у змову або координували свої дії з російським урядом, попри численні спроби пов'язаних з Росією осіб допомогти кампанії Трампа".

Таке формулювання не могло не бути сприйняте Дональдом Трампом з великим полегшенням, бо цілком суголосне з його твердженням, що розслідування спецпрокурора і демократів у Конгресі є "полюванням на відьом", оскільки, як він постійно повторював, "змови не було". Розвиваючи цю думку, він поспішив зробити висновок, що з нього знято й інші звинувачення. Втім, передчасно, бо Роберт Мюллер щодо другої частини звіту — про ймовірне перешкоджання правосуддю, зазначив, що хоча в цій доповіді й немає висновку, що президент вчинив злочин, вона водночас і не виправдовує його. Відмовившись давати юридичну кваліфікацію діям Трампа, спецпрокурор натомість виклав усі вагомі аргументи pro et contra, залишивши на розсуд генерального прокурора розв'язання "складних питань права" та винесення рішення щодо наявності складу злочину. 

Такий відступ від існуючої практики став, за словами Вільяма Барра, результатом численних консультацій офісу спецпрокурора з офіційними чинниками міністерства юстиції щодо відповідності дій слідчих наявним принципам та рекомендаціям, якими керуються при висуванні звинувачень. Отже, генеральний прокурор Вільям Барр і його заступник Род Розенстайн дійшли висновку, що "отриманих під час розслідування спецпрокурора доказів недостатньо, аби довести, що президент вчинив злочин у частині перешкоджання правосуддю". При цьому окремо наголошено, що цей висновок не враховує і не виходить з міркувань, пов'язаних із трактуванням Конституції стосовно можливості висунення звинувачень та притягнення до кримінальної відповідальності чинного президента. До цього Вільям Барр неодноразово однозначно висловлювався, що є прихильником саме такого трактування з огляду на імунітет глави держави. 

До речі, ухвалюючи під тиском суспільства та міжнародних партнерів законодавчі акти щодо створення антикорупційної системи, парламентська більшість у Верховній Раді унеможливила не те що притягнення до відповідальності, а й навіть підслідність найвищого посадовця в країні створеним із помпою антикорупційним органам. За таких умов може лише жевріти надія, що політичні скандали, на кшталт спричиненого журналістським розслідуванням Дениса Бігуса і Лесі Іванової, матимуть юридичні наслідки бодай після залишення посади фігурантом, що створює ґрунт для наймасштабнішої корупції. 

Ще під час затвердження на посаду генпрокурора в лютому цього року Вільям Барр заявив, що, оскільки доповідь має конфіденційний характер, широкий загал побачить лише підготовлені генеральним прокурором матеріали. Вони не міститимуть негативних даних щодо Трампа, адже "якщо ви не збираєтеся комусь висувати звинувачення, то й не маєте поширювати негативну інформацію про людину".

У спільній заяві спікера Палати представників Ненсі Пелозі та лідера сенатської меншості Чака Шумера міститься не лише вимога до генерального прокурора оприлюднити повний звіт розслідування та надати релевантні конфіденційні документи Конгресу, а й попередження щодо неприпустимості надання президенту та його юристам можливості попередньо ознайомитися з результатами розслідування і права вирішувати, які його частини можна розголошувати. Ненсі Пелозі ще до завершення розслідування Мюллера утримувала однопартійців від педалювання теми імпічменту. Втім, очевидно, що демократи не полишають намірів використовувати звіт як знаряддя в політичній боротьбі. 

Голова комітету розвідки Палати представників Адам Шифф, який поновив закрите торік республіканцями комітетське розслідування зв'язків Трампа з росіянами, продовжує говорити про наявність фактів змови. Це спричинило нервову реакцію його республіканських колег, які почали вимагати його відставки, а Дональд Трамп навіть закликав узагалі позбавити його мандата представника. 

Контрнаступ "Великої старої партії" відбувається й на інших напрямках. Зокрема, голова сенатського юридичного комітету республіканець Ліндсі Грем планує прискіпливо дослідити діяльність ФБР та Мін'юсту на предмет порушень та упередженості. Під прицілом опинився і спеціалізований суд, що дає дозвіл на проведення оперативних заходів у рамках контррозвідувальних справ, зокрема, й щодо американських громадян. Симптоматичним є те, що засуджений за неправдиві свідчення Джордж Пападопулос видав книжку "Ціль глибинного уряду", яка розвиває улюблену тему Трампа про існування проти нього змови істеблішменту з числа представників спецслужб та інших органів виконавчої влади.

Результатом розслідування стали вироки 34 особам, включаючи сімох громадян США. Одним з перших свою провину визнав радник з питань національної безпеки Майкл Флінн, який, зокрема, не обіймаючи офіційної посади, проводив перемовини з російським послом щодо можливого зняття санкцій у разі приходу Трампа до Білого дому. Цим він порушив Закон Логана від 1799 року, який забороняє неуповноваженим особам проводити перемовини з іноземними урядами з метою врегулювання проблемних питань. Якби подібний закон існував в Україні, окрім моральної неприйнятності нещодавньої подорожі двох відомих громадян до столиці країни-агресора задля вирішення проблеми "торговельної війни", що турбує "наших українців", була б і юридична відповідальність за те, що, очевидно, мало би кваліфікуватись як державна зрада.

Попри несправджені очікування демократів у зв'язку з розслідуванням Роберта Мюллера щодо цілі номер один, вони ще можуть сподіватися на прокурора Нью-Йорка, розслідування якого не обмежується питанням зв'язків Трампа з росіянами і включає бізнес усієї сім'ї. До того ж голова комітету з фінансових послуг Палати представників Максін Вотерс повідомила, що Deutche Bank вже почав співпрацювати у питанні надання інформації стосовно позик Дональду Трампу. За інформацією бізнес-видань, два роки тому керівництво банку було занепокоєне перспективами втратити позичені компаніям Трампа 340 млн доларів. Схоже, що демократи за принципом "прямуй за грошима" все ж таки шукають зв'язки нинішнього президента з росіянами, тим більше що назва німецького банку не лише фігурувала у скандалах з відмиванням брудних російських грошей. 2017 року фінустанова сплатила Федеральній резервній системі США штраф у розмірі 630 млн дол. за підозрілі оборудки з Росією.

Фінальний акт драми авторства Мюллера ще не відіграно, але лідери партії "віслюків" доволі різко змінили свою риторику, зосередившись на гостріших питаннях для своїх виборців, зокрема на протидії рішенням Білого дому, спрямованим на демонтаж програми медичного забезпечення — т.зв. Obamacare. Один з відомих республіканських політичних стратегів Карл Роув також радить однопартійцям зосередитися на нагальніших проблемах, аби напередодні виборів 2020 року перетягнути на свій бік виборців, що вагаються. Він оперує даними опитування глядачів республіканського телеканалу Fox News, які вважають, що наразі Трамп програє навіть лівому Берні Сандерсу (44% проти 41%), не кажучи вже про колишнього віце-президента Джо Байдена (47% проти 40%).

І отут несподівано в гру вступає Україна, точніше її генеральний прокурор. Чи то бажаючи "зістригти" вашингтонські політичні купони, чи то не розуміючи, що американська політична машина не працює як у серіалі "Картковий будинок", Юрій Луценко своїми викриттями американського посла в Києві та заявою про розслідування витоку інформації щодо "чорної бухгалтерії" Партії регіонів випустив з пляшки джина, який довго руйнуватиме репутацію України як держави, не кажучи вже про рештки довіри до українського політичного класу. 

Трамп негайно скористався таким подарунком, зазначивши у Твіттері: що "змова з Росією відпадає, з'являється українська змова з метою допомогти Клінтон". В ефірі улюбленого телеканалу американського президента колишній федеральний прокурор Джо ДіГенова звинуватив Марі Йованович у тому, що вона начебто запевняла українських посадовців, що не варто зважати на Трампа, оскільки його незабаром усунуть унаслідок імпічменту, а також, що буцімто вона "згенерувала неправдиву інформацію стосовно Пола Манафорта", яку використав спецпрокурор Мюллер. 

Представник Інституту підзвітності уряду Пітер Швайцер розвинув тему України, закликавши провести детальне розслідування корупції сім'ї Байденів, адже син колишнього віце-президента був пов'язаний із Burisma Holdings (власником якої є колишній міністр екології Микола Злочевський) й отримав від цієї компанії 3,1 млн доларів. Це прізвище знов дивним чином спливло цього тижня у США, де маловідомий російськомовний ресурс повідомив про начебто готові в Генпрокуратурі справи проти українських високопосадових корупціонерів. Отже, Україна знов опинилася в центрі уваги як фішка незрозуміло чиєї гри.

Попри те що 58% зареєстрованих виборців вважають розслідування Мюллера незаангажованим (згідно з опитуванням Hill.TV/American Barometer), його завершення та попередні висновки не наблизили позиції глибоко розділеного партійними та особистими уподобаннями американського суспільства. Оприлюднення всього звіту чи його частини знов піділлє олії у вогонь. Очевидно, що ще лунатимуть прізвища й нові факти, пов'язані з Україною, і сьогодні ще складно оцінити масштаб шкоди — і для україно-американських відносин, і для України, — що завдана другою спробою "печерських мудреців" влізти у внутрішньо американську політичну боротьбу й відкрито зробити ставку на одну зі сторін. 

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Останній Перший Популярні Усього коментарів: 1
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво