Про ризики глобальні та окремі - Макрорівень - dt.ua

Про ризики глобальні та окремі

26 жовтня, 09:42 Роздрукувати Випуск №40, 26 жовтня-1 листопада

Темпи економічної активності у світі продовжують знижуватися.

© imf.org

У своєму свіжому Глобальному звіті про фінансову стабільність МВФ каже про зростання корпоративного боргу, збільшення частки більш ризикованих і неліквідних активів, а також про зростання залежності від зовнішніх запозичень у країнах, що розвиваються. 

По суті, глобальна криза вже настала, просто, на відміну від попередніх стресів, це характеризується не різким падінням, а повільним сповзанням світової економіки та фінансових ринків. Україні, яка ледь зміцніла після останньої кризи, слід уважно поставитися до попереджень експертів Фонду та тверезо оцінити можливі ризики, пов'язані з глобальною рецесією.

Темпи економічної активності у світі продовжують знижуватися, МВФ укотре зменшив свій прогноз зростання світової економіки до 3% — найнижчого показника від часу останньої глобальної фінансової кризи. Причини залишаються колишніми: зростання бар'єрів у міжнародній торгівлі, геополітична невизначеність, зниження темпів і обсягів виробництва через порушення виробничих ланцюжків і географії поставок. На жаль, останні новини зі світу глобальної політики не дають будь-яких підстав вважати, що в найближчому майбутньому ситуація покращиться: вихід Великої Британії з ЄС знову відкладається, а прогрес у торговельній війні США та Китаю, що ледь намітився, суттєво затьмарений політичними проблемами в самих США. У підсумку, за прогнозами МВФ, економіка ЄС у 2019 р. збільшиться лише на 1,2%, а у 2020-му — на 1,4. Економіка США наступного року, за оцінками МВФ, зросте на 2,1%. Зростання економіки Китаю сповільниться до 5,8%, причому, за оцінками Фонду, виробничий сектор КНР через протистояння зі США вже перебуває в глибокій рецесії.

Найуразливіші сектори світових економік — виробництво та небанківські фінансові організації. Що у свою чергу призводить до конфлікту інтересів для фінансових регуляторів країн. З одного боку, вони повинні стимулювати зростання виробництва та, відповідно, пом'якшувати свої політики. Приклад Європейського центробанку та ФРС США вже наслідували більшість країн, переходячи до більш м'якої грошово-кредитної політики. Але, з іншого боку, зайве пом'якшення регуляцій лише збільшує інші ризики. Довгострокова дохідність різко знижується, обсяг державних і корпоративних облігацій з від'ємною дохідністю у світі вже збільшився до 15 трлн дол. Борг компаній, не спроможних покрити відсоткові витрати за рахунок своїх доходів, може зрости до 19 трлн дол. Це майже 40% загального боргу підприємств у США, Китаї, Німеччині, Японії, Франції, Іспанії, Італії та Великій Британії. Але ж країни ЄС і Китай — це наші основні торговельні партнери, і їхні проблеми так чи інакше стануть нашими проблемами також.

Зростає й фінансова уразливість світових економік, особливо в небанківському фінансовому секторі. Для інституціональних інвесторів, таких як страхові компанії, пенсійні фонди та компанії, що управляють активами, дуже низькі відсоткові ставки служать стимулом підвищення дохідності та операцій із більш ризикованими та менш ліквідними цінними паперами. Наприклад, пенсійні фонди суттєво збільшили свої вкладення в приватні інвестиційні фонди або нерухомість. І тут МВФ радить регуляторам розробляти та впроваджувати нові макропруденційні інструменти, щоб мати можливість гнучко й оперативно реагувати на зміни в економіці, а особливо у фінансовому секторі. Зокрема, підсилити контроль банків цільовими стрес-тестами, а компаній з високим рівнем запозичень — пруденційними інструментами, підвищити нагляд за інституціональними інвесторами, у тому числі активізувати їхні зусилля із зниження частки позикових коштів та інших невідповідностей у балансах, а країнам, що розвиваються, — удосконалити системи управління їхніми суверенними боргами.

Однак єдиного рецепту для всіх у МВФ немає, — у кожної економіки свої уразливі місця та сильні сторони. Зате є універсальне правило: у періоди глобальних потрясінь найсильніше лихоманить економіки, що розвиваються, а не розвинені економіки, просто тому, що в розвинених економік набагато більше можливостей для того, щоб нівелювати наслідки кризи.

Не випадково у звіті МВФ особливу увагу приділяють проблемі доларизації економік. Саме нестача долара під час останньої фінансової кризи 2007–2008 рр. і підкосила глобальну фінансову систему. Україні поняття доларизації відоме не з чуток. Попри те, що українські комерційні банки суттєво знизили свої "доларові" апетити, висока доларизація банківських балансів зберігається та залишається джерелом системних ризиків. Частка валютних кредитів і депозитів, за даними НБУ, хоча й скоротилася з пікових значень 2015 р. на більш як 10 п.п., але все одно на сьогодні трохи перевищує 40% загальних обсягів. Дотепер серед клієнтів банків багато компаній із кредитами в іноземній валюті, але з доходами майже виключно в гривні. І регулятор радить банкам консервативно оцінювати кредитні ризики таких позичальників. НБУ очікує, що дедоларизація балансів сектору триватиме, допоки зберігатиметься фінансова стабільність, а темпи інфляції знижуватимуться. Але цей процес не буде швидким. За оцінками НБУ, природний рівень доларизації становить близько 20% для подібних до української фінансових систем, тобто нашому банківському сектору потрібно зменшити поточний рівень доларових активів і пасивів удвічі.

Рівень доларизації державного боргу, який на сьогодні перевищує дві третини, — це також джерело макроекономічних ризиків. Більша частина українських зовнішніх боргів має погашатися саме в доларі. Якщо світова економіка остаточно порине в стагнацію, причина якої буде не в зниженні попиту, а в зниженні пропозиції, а усталені торговельні зв'язки країн буде порушено, Україні буде дуже складно отримати необхідні обсяги валюти, тому що їхнє основне джерело сьогодні — експорт, обсяги якого, так само, як і валютної виручки, можуть суттєво скоротитися. Чи зможемо ми протистояти цьому?

Попри дуже амбіційні плани нового українського уряду, МВФ у своєму Огляді глобальної економіки не зазначає будь-яких передумов для істотного поліпшення основних показників нашої економіки.Темпи зростання реального ВВП у наступні три роки будуть у межах 3% на рік, інфляція 2020-го сповільниться до 5,6% річних, а 2021-го — до 5%, рівень безробіття несуттєво знизиться з 8,7 до 8,2%. Дефіцит платіжного балансу, навпаки, зросте з 2,8% від ВВП 2019-го до 3,5% від ВВП 2020-го і 3,3% від ВВП 2021-го, тобто обсяги імпорту, ввезеного до країни, зростатимуть, а обсяги експортованої Україною продукції — знижуватимуться.

Стимулювання виробництва — рецепт від МВФ. Щоправда, в України з цим не складається. У програмі нового уряду розвиток виробництва взагалі не згадується, про стимулювання зростання переробної промисловості, яка дала б нам можливість продавати товари з більшою доданою вартістю, немає жодного рядка. Уряд не думає про зростання виробництва ні на рівні своєї стратегії, ні з погляду тактичних рішень. Наприклад, не хоче хоча б вирішити проблеми з існуючою монополією на ринку електроенергії, що призводить до зростання її вартості, змусивши українських виробників або працювати на межі рентабельності, або зазнавати збитків.

Україна так і залишиться експортною країною, що поставляє на інші ринки дешеву сировину, якщо не усвідомить термінової необхідності реформування самої структури своєї економіки. На жаль, сировинним придаткам у кризу доводиться найгірше, бо глобальне скорочення попиту неминуче призводить до зниження цін на сировинні товари. Зате витрати сировинних економік на імпорт готової продукції (яку ми могли б виробляти, але не виробляємо) зростають у рази, адже імпорт треба купувати за валюту.

МВФ не даремно у своєму огляді глобальної економіки попереджає країни з ринками, які розвиваються, про те, що саме вони найбільш уразливі в періоди стагнації світової економіки, і ризики для них посилюються, тому що починаючи з 2000-х років структурні реформи в цих країнах суттєво сповільнилися. Реформи в таких галузях, як управління, фінанси та торгівля, можуть, на думку МВФ, забезпечити значний приріст виробництва в цих країнах, але лише в середньостроковій перспективі, адже на реформування цих напрямів, як правило, іде кілька років, а самі вони потребують значних інвестицій.

Водночас, на думку МВФ, Україна не повинна згаяти черговий шанс провести реформи, адже більшість ефективних трансформацій здійснюються на початку виборчого мандата влади. Але для збільшення продуктивності слід розпочати з підвищення ефективності управління та забезпечення доступу реального сектору до кредитних ресурсів — із двох основних бар'єрів, що обмежують економічне зростання. Не варто забувати країнам, що розвиваються, також про лібералізацію внутрішніх фінансів і стимулювання ринку праці. Здійснення масштабних реформ дасть змогу у середньостроковій перспективі подвоїти швидкість зближення рівня життя в країнах, що розвиваються, та розвинених економіках, а щорічний темп приросту ВВП — підвищити, щоправда, несуттєво, приблизно на один процентний пункт.

У своїх рекомендаціях МВФ зазначає, що заходів грошово-кредитної політики для протидії глобальній стагнації, що насувається, не вистачить. Країни повинні змінювати фіскальну політику, щоб підтримувати темпи виробництва, тобто або знижувати податкове навантаження, залишаючи реальному сектору більше ресурсів, або збільшувати обсяги державних інвестицій, що стимулюють розвиток реального сектору (по суті, знову-таки, перерозподіляючи податки на користь бізнесу). Але поки що ми не зможемо повною мірою скористатися порадою МВФ через своє боргове навантаження, яке постійно потребує від держави додаткових ресурсів.

Україна проходить період пікових виплат за зовнішнім боргом, що вимагає не просто значних коштів, а валюти. За даними НБУ, із середини 2019-го до кінця 2021-го уряд і НБУ повинні виплатити за боргами понад 20 млрд дол. Якщо не буде достатніх нових зовнішніх запозичень, міжнародні резерви країни почнуть знижуватися. Тому на найближчі роки погашення та обслуговування валютного державного боргу — це і наше головне джерело потенційних ризиків для фінансової стабільності, і основне гальмо нашого розвитку. З 1993 р. частка держборгу, номінована в іноземній валюті, не опускалася нижче за 59%. Торік завдяки зміцненню гривні держборг уперше з 2010 р. почав скорочуватися, але для зменшення валютного ризику у майбутньому частка валютного боргу має знизитися суттєво. Згідно з базовим сценарієм НБУ, державний і гарантований державою борг зменшуватиметься до 57% ВВП на кінець 2019-го і до 54% — на кінець 2021-го, назвати це зниження значним складно. При цьому такий сценарій передбачає продовження реформ, співробітництва з МВФ і відсутність економічних стресів. І поки що ризики зберігаються по кожному з цих пунктів.

Виходить, глобальна криза наближається набагато швидше, ніж Україна встигає до неї підготуватися, що не залишає сумнівів у тому, що її наслідки будуть для нас відчутними та болісними. Що ще гірше, після різких падінь, як правило, відновлення економік відбувається досить швидко, а от відновлення після розтягнутої в часі стагнації, яку ми спостерігаємо нині, теж затягується на роки, якщо не на десятиліття.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Останній Перший Популярні Усього коментарів: 1
Випуск №47, 7 грудня-13 грудня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво