Як наблизити до України такий далекий Близький Схід? Криза змушує українських підприємців шукати шляхи в нові для їхнього бізнесу регіони

Макро…

Опубліковані минулого тижня Нацбанком попередні оцінки платіжного балансу за вересень викликають різні почуття. Не можна не відзначити того факту, що за підсумками минулого місяця наше сальдо поточного рахунку нарешті стало додатним, становлячи 97 млн. дол. Зростання експорту товарів (на 16,2% порівняно із серпнем) зафіксовано за всіма його основними статтями. Однак досі переважають сировинні товари і напівфабрикати: металургійна продукція (30,3%), мінеральні продукти (10,2%), продукція хімічної промисловості (8,0%).

Коли врахувати, що в усіх цих товарних групах домінує продукція з низьким ступенем обробки, то невтішний висновок про якісні показники українського експорту напрошується сам по собі. Конкурувати ми можемо тільки за рахунок нижчих цін.

Крім неефективної товарної, звертає на себе увагу і вкрай слабо диверсифікована регіональна структура української зовнішньої торгівлі.

Із початку року майже половина українського експорту, або 43,7%, припала всього на сім країн. Це Росія (20,3%), Туреччина (5,4%), Китай і Казахстан (по 4,4%), Білорусь (3,2%), Італія та Індія (по 3%).

Конкуренція на світових ринках у період кризи значно зросла. Тому успіхи наших експортерів ризикують знову швидко звестися нанівець, щойно, наприклад, якесь чергове загороджувальне мито запровадять європейці чи росіяни. Або Китай, котрий збільшив імпорт із України з початку цього року в 2,5 разу за рахунок поставок усе тих же чорних металів, а також руд, шлаків і золи, знову почне покривати свої потреби в такій продукції за рахунок швидкого зростання внутрішнього виробництва.

У зв’язку з цим особливо актуальними для наших виробників стають пошук і освоєння нових ринків. А ще — активне залучення прямих зовнішніх інвестицій, географія котрих теж, до речі, не вирізняється особливим розмаїттям. Рік у рік лідерами за обсягами інвестицій в Україну залишаються офшорний Кіпр (зрозуміло, чиї гроші) плюс п’ять європейських країн і Росія зі США.

Про реальні зусилля й успіхи в цьому напрямі дуже наочно свідчить і така статистика. Смішно сказати, але в усі країни Західної півкулі, де, як відомо, розташовані такі величезні ринки, як Сполучені Штати, Канада, Бразилія і Мексика, українські експортери за вісім місяців із початку року поставили продукції всього на 603 млн. дол.

Частка Північного і Південного американських континентів у вітчизняному експорті зараз настільки мізерна (2,5%), що поступається навіть показнику Африки (6,7%).

Або, наприклад, які асоціації в українських підприємців можуть викликати казково багаті арабські шейхи, окрім спогадів про побачені по телевізору або під час туристичних поїздок довгі білі сорочки-гандур чи хустки-гутру?

А либонь допомагати підприємцям покликана величезна державно-бюрократична машина. Завдання щодо сприяння зовнішньоекономічній діяльності покладені на силу-силенну міністерств і відомств, у числі котрих такі «монстри», як Мінекономіки, Міністерство закордонних справ, Мінпромполітики, а також заснована ще 1997 року Торгово-промислова палата. І що? А те, що реальних успіхів на зовнішніх ринках домагаються в основному ті установи, в яких необхідні канали і зв’язки «пробиті» ще з часів СРСР.

…і мікрорівень

Як відомо, святе місце порожнім не буває. Тому там, де держава вже стільки років ніяк не заповнить ніші, що пустує, логічною є поява приватної ініціативи. Так, у квітні цього року з ініціативи українських підприємців у Дубаї було проведено перший форум «Інвестиції в Україну», про що вже писало «ДТ» (№17 від 16 травня 2009 р.).

Наскільки відтоді розширився досвід співробітництва з арабськими інвесторами і чи не дублюються в такий спосіб функції Торгово-промислової палати, ми вирішили поцікавитися у директора Ділового центру «Україна — Близкий Схід» Миколи УСАЧОВА.

За його словами, на тлі значного погіршення інвестиційної привабливості України після початку кризи досить складно пояснити той факт, що в ОАЕ зростає інтерес до України. Та це справді так, і найбільшою мірою стосується нових технологій, сільського господарства та металургії.

«У цілому арабський бізнес досить молодий, грошовитий і агресивний — як на міжнародних, так і на внутрішніх ринках. Основна ж специфіка — бізнес на довірі. Саме тому не потрібно впадати в песимістичні настрої із серії «політична нестабільність не дозволить укласти експортний контракт». Наші потенційні партнери вивчають власників компанії і якщо вже довіряють, то найчастіше це не залежить від ситуації в країні, — пояснює директор Ділового центру «Україна — Близький Схід».

«Механізм дій у нас простий. Перший крок — потрібно перевірити, наскільки ваш продукт чи проект зацікавить інвесторів або учасників ринку, покупців. Другий крок: арабські інвестори або партнери обов’язково захочуть приїхати в Україну і подивитися, як ви живете, як ведете бізнес. Може, навіть подивляться на вашу сім’ю. Але це не означає, що ваш проект не повинен буде проходити стандартної процедури due diligence. Тож до першого траншу або до підписання підсумкового контракту — працювати і працювати», — зазначає він.

Для імпортерів із країн Близького Сходу цікаві такі наші продукти, як зернові, олійні культури. Адже цієї продукції там не вирощують через кліматичні умови.

«Ми прогнозуємо, що актуальність продажу сільськогосподарської продукції до країн Близького Сходу зростатиме в геометричній прогресії. Нещодавно проводили моніторинг на предмет експорту меду. Результати позитивні. Араби — дуже відкритий і простий народ, і в бізнесі вони готові розглядати різні можливості, навіть непрофільні», — додає пан Усачов.

Що стосується відкриття арабського бізнесу в Україні, то й тут зроблено перші спільні кроки: «Ми організовували візит до нашої країни однієї державної нафтової компанії з Еміратів. У них був інтерес до відкриття мережі заправок під своїм брендом. Зараз перебуваємо на етапі пошуку керуючої компанії в Україні».

При цьому функцій Торгово-промислової палати центр «Україна — Близький Схід», як вважає його директор, не дублює. «Із ТПП нас об’єднує спільний рух у бік поліпшення іміджу України на території Близького Сходу. Але рухаємося ми різними шляхами, ми працюємо мобільно і прагматично.

Представницький офіс нашого центру працює в ОАЕ вже чотири роки, але тільки цього року було прийнято рішення спрямувати його діяльність на допомогу українському бізнесу, зайнятися цією діяльністю професійно. Вже підписані і підготовлені до підписання за нашої участі контракти — найкраще підтвердження перспективності цієї діяльності», — резюмує пан Усачов.