Біографія замміністра оборони України залишається таємною

Олександр Черпицький, котрий обійняв пост заступника міністра оборони України і директора Державного департаменту надмірного майна і земель, а також фігурував у численних міліцейських хроніках під прізвиськом «Чепчик», в біографії під час вступу на посаду не вказав, чим займався протягом близько п'яти років.

Зокрема, за даними «Дзеркала тижня», у своїй біографії Олександр Черпицький не вказав, чим займався в період 1988-1992 років, 1996-1997 років, ще біля півроку упущено в період 2002-2003 років, також не охоплений 2009 і два місяці 2010 року.

При цьому Черпицький пише, що службу він проходив у Житомирському військовому окрузі, якого насправді не існувало.

Нинішній заступник міністра оборони, за даними «ДТ», на попередній роботі в керівництві Держкомзему допуску від СБУ до роботи із секретними документами не отримав.

За інформацією «ДТ», прізвище Олександра Черпицького впродовж тривалого часу фігурувало в міліцейських хроніках.

Перша згадка про об'єкт на прізвисько «Чепчик» відноситься до 1991 року, коли в розробці правоохоронців знаходилося ОРС «Купонщики», яке завершилося притягненням фігурантів по статті 144 КК УРСР «Здирництво» і статті 215 «Порушення ПДД». У 1992 році Чепчик знаходився в розшуку за здійснення кримінально караного діяння по статті 206 КК УРСР «Хуліганство».

Історія Чепчика продовжилася у 1993 році по ОРС із гучною назвою «Академіки». Підставою для уваги правоохоронців знову послужили матеріали про здирство групою осіб. Частину «Академіків» було притягнено до кримінальної відповідальності за злочини на території Житомирської області, а стосовно братів Чепчиків проводилися розшукові заходи, оскільки, за оперативною інформацією, один із них перебував у той період в Чехії або Словаччині.

У 1997 році Чепчик був оголошений в міждержавний розшук за скоєння злочину по статті 296 частина 3 УК України «Хуліганство». Затриманий він був у лютому 1999 року.

Згадка про Чепчика є і в 2001 році в матеріалах ОРС «Восьминоги» — про злочинне угрупування, що займалося здійсненням розбійних нападів, грабежів і крадіжок особистого майна громадян.

Докладніше читайте в статті Дмитра Менделєєва «Історія одного призначення-2» у свіжому номері «ДТ».