Траєкторія проїдання

Україна продовжує бити рекорди. Навіть за радянських часів Верховна Рада республіки збиралася на півтора дня, щоб ухвалити бюджет і план соціально-економічного розвитку. 27 квітня 2010-го «бюджетний процес» у парламенті тривав менше десяти хвилин.

Для початку запитання до читачів — чим різниться Янукович від Тимошенко? От тільки не треба згадувати про харизму, порівнювати комплекцію або словниковий запас і тим більше вишукувати невловимі відтінки політичного спектра. Правильна відповідь — НІЧИМ.

Цього разу йтиметься не про однаково декларативну боротьбу з корупцією, однаково відстійну кадрову політику і не про прірву між словами та вчинками. Мова про дві головні біди останніх років — повну відсутність реформ і про магістральний курс держави не на творення, а на проїдання.

2009-го країну «годували» грошима МВФ. 2010-го, в обмін на «зданий» Севастополь, ми отримуватимемо «дешевший газ» і — буцімто — «збалансуємо бюджет». До 2011-го, мабуть, позбудемося вже збиткового «Укртелекому» чи втнемо якийсь масовий розпродаж земель. Але не віддамо ані п’яді таких «завоювань», як нереально низькі тарифи на газ, надприбутки багатіїв і пенсійний вік, що зберігся із 30-х років минулого століття. Руки геть! В Україні таких проблем нема, бо ми не хочемо їх бачити...

Ухвалений (а точніше сказати, проштампований 27 квітня ВР) Державний бюджет України на 2010 рік — ще одне підтвердження сумної закономірності: на наш «хутір» із кучмівських часів не ступала нога реформатора…

2009-го нарощували борги

Перш ніж братися до змалювання нових бюджетних реалій, якими навіть про людське око не поцікавилися парламентарії, звернемо увагу читачів на такий атрибут бюджетного процесу, як пояснювальна записка. У нинішньому, азаровському варіанті держбюджету-2010 цей документ особливо цікавий тим, що в ньому дано розгорнуту характеристику стану в 2009 році державних фінансів загалом і виконання бюджету зокрема.

Ми далекі від думки, що документ позбавлений тенденційності. Але в Україні коли щось і вміють, то аналізувати помилки попередників. А оскільки колишній уряд дуже довго брехав громадськості, видаючи бажане за дійсне, то будь-яка інша точка зору заслуговує, як мінімум, на увагу.

Отож... Дефіцит держбюджету 2009 року планувався в 33 млрд. грн., а вийшло 19,9 млрд. (звітні дані). Однак це не вся сума, адже, як ми пам’ятаємо, структуру бюджету цілеспрямовано розмивали, щоб легше було «пиляти» гроші і ніхто з невтаємничених не міг би оцінити масштаб реальних
проблем.

За даними уряду Азарова, фактично реальний дефіцит 2009 року становив 103,8 млрд. грн. Оскільки до 19,9 млрд. слід додати суми: а) рекапіталізації банків (19,6 млрд. грн.); б) капіталізації НАК «Нафтогаз України» (24,4 млрд. грн.); в) спеціальних прав запозичення МВФ (15,7 млрд. грн.) і
г) невідшкодованого ПДВ (24,2 млрд. грн.).

(Низький уклін пану Пинзенику, котрий, не маючи апарату Мінфіну, вже два місяці тому оцінив торішній дефіцит бюджету в 101 млрд. грн.!)

Окрім того, 2009-го широко — і з неочевидними поки що наслідками — використовували механізм держгарантій (їх видано на загальну суму 72,1 млрд. грн. замість дозволених бюджетним законом
37 млрд.).

Загальний обсяг держборгу України протягом 2009 року, як випливає з пояснювальної записки, зріс на 80,9 млрд. грн. і на 31 грудня 2009 року становив 211,6 млрд. грн., або 23,1% ВВП. У тому числі внутрішній борг зріс на 46,4 млрд. грн.

Запам’ятаймо ці цифри — вони нам знадобляться при аналізі бюджетної ситуації цього року.

2010-го знову нарощуватимемо борги

Травичка зеленіє, сонечко блищить...

Вітчизняна економіка потроху починає показувати зростання. Збільшуються ціни на металургійну продукцію — основну статтю експорту. Росіяни «із відразою», але погоджуються взяти у нас в оренду до 2042 року Севастополь в обмін на газ за «зниженими» (тобто на рівні торішніх) цінами.

Усе чудово? Так, але реальний дефіцит ухваленого 27 квітня держбюджету знову аж ніяк не вміщується в задекларовані рамки — 57,7 млрд. грн., або 5,3% ВВП. Близькі до Нацбанку експерти кажуть, що він буде як мінімум на рівні торішнього (100 із гаком мільярдів). Екс-міністр фінансів Пинзеник — що сягне 170 млрд. грн. У тому числі й через серйозне завищення дохідної частини — на 30 млрд. грн.

Отже, сукупний дефіцит держбюджету (доводиться впроваджувати отакий новий термін) прогнозовано сягне 100—170 млрд. грн. за видаткової частини в 323,5 млрд.

Грубо кажучи, мінімум НА ОДНУ ТРЕТИНУ держбюджет-2010 складається з повітря.

Природно, в уряді цю інформацію будуть усіляко спростовувати. Тому наведемо кілька доказів від зворотного.

Припустімо, дефіцит бюджету справді становитиме 57,7 млрд. і ні копійки більше. Тоді чому ст. 10 держбюджету підвищує граничний рівень держборгу на 31.12.2010 р. до 308,3 млрд., тобто за рік держборг зросте на 96,7 млрд. грн.? Зрештою, ОВДП, яких планується випустити на 66,1 млрд. грн., що відповідає 6,1% ВВП, — не огірки, щоб їх солити про запас. І обслуговування такої кількості держпаперів — для скарбниці справа недешева.

Якщо дефіцит лише 57,7 млрд., то з якого дива в додатку до держбюджету загальний обсяг запозичень на рік визначено у 100,2 млрд. грн.? Плюс, відповідно до ст. 23 документа, 10,3 млрд. грн. від приватизації (із чітким наміром попрощатися нарешті з «Укртелекомом»). Та за такого майже дворазового перевищення позиково-приватизаційних коштів над «скромними» 57,7 млрд. ми повинні, по ідеї, вийти на профіцит! Причому не менш як 5% ВВП.

Усі чудово розуміють, що цифра дефіциту — липова. Як і багато інших у бюджеті. Що, звісно ж, є грубим порушенням урядом Азарова не лише бюджетної техніки, а й закону.

Хтось сподівається, що цього не помітять у МВФ?

З іншого боку, зрозуміло також, що проблеми, частину яких зараз намагаються розв’язати в головному кошторисі країни (приміром, відшкодування ПДВ), а частину — навіть не намагаються розв’язати (фінансова збалансованість НАК «Нафтогаз України» — про неї в законі жодного рядка), отримані нинішньою владою в спадок від Тимошенко—Ющенка. А тими — здебільшого отримані «від кризи». Адже, за всієї поваги до можливостей і потенціалу Юлії Володимирівни і, меншою мірою, Віктора Андрійовича було б аж занадто обвинувачувати їх в організації обвалу світових фінансових ринків чи «підривній діяльності» щодо цін на сталь.

Якщо в чомусь наші керівники, нинішні і попередні, й завинили, то це в категоричному небажанні і невмінні здійснювати реформи, що поглиблює кризу держфінансів і затягує вихід з економічної скрути. Але статті «Ухиляння від реформ» у Кримінальному кодексі нема. Та якби й була... Хоч одного високопосадовця посадили за розтрату бюджетних коштів за всю історію України? Хоча відповідні закони є.

І даремно з МВФ нам посилають сигнали, що «потребують роз’яснення невирішені проблеми фіскальної консолідації, а також ті, що стосуються фінансового сектору та інших реформ». Там сподіваються, що «дискусії будуть продовжені в Києві впродовж кількох тижнів».

Дискусії, звісно, будуть. Для цього є навіть спеціальний віце-прем’єр С.Тігіпко. А от щодо проведення реформ — даруйте.

Поки що позиція України виглядає приблизно так: будемо щосили розмахувати бюджетом з офіційним дефіцитом у 57,7 млрд. і візьмемо МВФ змором, не поступившись ані п’яддю «соціальних завоювань». Зрештою, он Греція кепсько почувається. Навіщо ж МВФ доводити справу до виникнення ще одного осередку економічної кризи в Європі?

Будьте готові! До всього…

Саме на такий лад пропонуємо налаштуватися всім нашим співгромадянам.

Зовні бюджет-2010 — як бюджет. І навіть трохи стриманіший у частині «ініціатив», аніж вересневий проект від уряду Тимошенко.

Плани міжбюджетної реформи забуто. З одного боку, добре, що не буде волюнтаристських експериментів над тими ж районними бюджетами, з іншого — стає зрозуміло, що черговий, давно потрібний етап реформи міжбюджетних відносин засунуто в ду-у-же довгу шухляду.

Зате в 2010 році пропонується розв’язати проблему ПДВ. Не факт, звичайно, що це тема бюджетного закону (податки в Україні дозволяється змінювати тільки в рамках податкового законодавства), але ст. 25 головного кошторису наказує «здійснити відшкодування податку на додану вартість платникам, у яких суми податку задекларовані до відшкодування до 1 травня 2010 року, підтверджені перевірками... шляхом їхнього оформлення облігаціями внутрішньої державної позики... з терміном обігу п’ять років».

Інформація, як бачимо, куца і породжує багато сумнівів. Ясна річ, така «конвертація відшкодування» навряд чи буде добровільною, попри запевнення першого заступника голови президентської адміністрації І.Акімової. Тож треба очікувати чималих проблем навіть для великих підприємств, у яких на п’ять років заморожуються обігові кошти, не кажучи вже про середні та малі.

Обсягів запропонованої «облігатизації» уряд, звичайно, не повідомляє, залишаючи для себе безпрецедентну лазівку — право самостійно, без відома ВР, коригувати граничний обсяг держборгу, ну й, заразом, «рухати» туди-сюди показники доходів та фінансування бюджету. Воістину ноу-хау-2010 — законодавчі норми змінюватимуться постановою уряду чи, либонь, Мінфіну!

До речі, цей прийомчик автори застосовують у документі щонайменше п’ять разів. Справді, це ж яке для коаліції витрачання коштів та організаційного ресурсу — мобілізовувати депутатські маси на внесення змін до бюджету! 27 квітня ледь-ледь вдалося мобілізувати на ухвалення: до останньої хвилини не було впевненості у «литвинівцях» і комуністах. Значно простіше, а головне — дешевше, перекроювати бюджет самим, без якогось там парламенту...

Пункт 7 «Прикінцевих положень» узагалі шедевральний, тому ми наводимо його дослівно:

«З метою зменшення дефіциту бюджету у 2010 році надати право Кабінету Міністрів України приймати рішення щодо перегляду деяких розмірів виплат, визначених законодавством, та по інших законодавчих актах, які передбачають додаткові видатки з державного та місцевих бюджетів.

Установити, що норми діючих законодавчих актів застосовуються у разі, якщо вони не суперечать вищезазначеним рішенням Кабінету Міністрів України».

Тут не витримало навіть дуже лояльне науково-експертне управління ВР: «Наведені положення суперечать статті 95 Конституції України, відповідно до якої виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на суспільні потреби, розмір і цільове призначення цих видатків. Крім того, норми законів мають вищу юридичну чинність у системі нормативно-правових актів, тому вважаємо дану пропозицію некоректною».

Природно, Кабмін усіх мав на увазі. А матиме ще більше, отримавши після підписання закону президентом формальне право урізати БУДЬ-ЯКІ видатки, що йому не подобаються. Які саме? В адміністрації президента стверджують, що про соціальні в жодному разі не йдеться. Але щось змушує засумніватися в тому, що це правда.

Принаймні у дуже дивно виписаній ст. 45 чітко не визначено розміру рівня забезпечення прожиткового мінімуму для надання в 2010 році допомоги малозабезпеченим сім’ям. А що стосується допомоги при народженні дитини і догляду за нею до досягнення трирічного віку, то в поточному році її призначатимуть і виплачуватимуть у розмірах і порядку, визначених Кабміном (читай — поки що невідомо як).

Незважаючи на демонстративне повторення в держбюджетному законі гучних соціальних гарантій, ситуація теж не видається однозначною. Принаймні уряд постарався закріпити за собою можливість відступу (або, коли хочете, поступки). У п. 3 «Прикінцевих положень» Кабміну наказується «забезпечити в 2010 році підвищення розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника першого розряду Єдиної тарифної сітки». На скільки — на 5 коп. чи на 100 грн., не зазначено; в які строки — також. Тож за певної наполегливості МВФ можливі варіанти.

Звичайно, свою роль в «оптимізації» соціальних виплат може відіграти також усвідомлення надмірної переобтяженості ними бюджету — на шкоду тим самим видаткам на інфраструктуру і модернізацію. То не жарт, фактично кожна п’ята гривня держбюджету цього року, як і минулого, в тому чи іншому вигляді йтиме на пенсійне забезпечення. Загалом на ці цілі, судячи з пояснювальної записки, заплановано 67,8 млрд. грн. (плюс 18,6 млрд. до минулого року), хоча минулої середи міністр праці та соцполітики В.Надрага говорив про 62 млрд. Ну, і не будемо чіплятися до цифр — плюс-мінус кілька мільярдів...

У загальній сумі «сидять» і пряма дотація ПФ у 29,6 млрд. грн., яких Пенсійному фонду не вистачає для виплати трудових пенсій, і кошти на виплату всіляких «пільгових» пенсій, і списання заборгованості вугільних підприємств перед ПФ.

Проте в держбюджетному законі-2010 цілком обійшли проблему вже наданих Держказначейством 22,1 млрд. грн. кредитів Пенсійному фонду на покриття тимчасових касових розривів. 16 млрд. грн. із цієї суми сформувалися торік. Якщо з розумом, то годилося б навести лад і в цій бухгалтерії. Однак у бюджеті немає грошей, у Мінфіну — бажання...

Ми можемо із ностальгією згадувати 2005 рік, коли два з хвостиком десятки мільярдів гривень від продажу «Криворіжсталі» змогли створити для держскарбниці необхідну фінансову «подушку» більш як на два роки. Тепер таких грошей не вистачило б для підтримання державних «штанів» навіть на півроку.

Що робити — уже писано-переписано. На жаль, уряд надає перевагу безсистемним заходам замість системних. Наприклад, воліє ганяти імпортерів на митницях (хоча при цьому, за даними «ДТ», суми відкотів зростають швидше, ніж митна вартість товарів і надходження до держскарбниці).

Втім, серед безсистемних заходів є і досить непогані. Цього року держбюджет відмовляється нарешті від, здавалося, вічного, як піраміди, дотування виробництва птиці, а фактично — від підгодівлі «курячих баронів». Але збирається запровадити дотації на одну корову. У яких розмірах, із якого числа, для яких саме корів — незрозуміло. Чи не зведеться все замість допомоги сільському дядькові з одною корівкою до відгодівлі нових баронів — «яловичих»?

Зазвичай «реформи» в Україні приблизно так і закінчуються.

І насамкінець тільки одна ремарка. Не про реформи.

Часи будівництва «Мистецького арсеналу» і створення військового ліцею в Батурині відійшли в минуле. Життя висуває нові пріоритети. Цього року держбюджетні гроші підуть на ремонтно-реставраційні роботи в Успенському соборі Києво-Печерської лаври (21,5 млн. грн.) і на окремих об’єктах Києво-Печерського заповідника (ще 15 млн. грн.). І, напевно, це правильно. Зручніше буде замолювати гріхи посилення розколу України після останніх харківських домовленостей щодо Севастополя. Або поставити свічечку Миколі Чудотворцю — аби посприяв у реформах.