Борис Колесніков: особливих активістів саботажу не знайшлося

За чемпіонатом світу з футболу в Україні стежать по-різному. Більшість уболівальників спостерігають виключно за драматургією Мундіалю. Інші, тобто меншість, крізь ревіння вувузел намагаються вникнути в нюанси південноафриканської спецпідготовки. До меншості, як ви розумієте, відносяться чиновники, відповідальні за підготовку України до Євро-2012. Для них репортажі з Преторії чи Йоганнесбурга не просто оле-оле під пиво біля телевізора, а відеопосібник в режимі он-лайн. Вони розуміють, що трохи більше ніж через 700 днів усе, що вони бачать на телеекранах, звалиться на їхні голови. Ну хіба що без багатодецибельних південноафриканських дудок, що вже створили ФІФА чимало проблем. Але й без вувузел в України на сьогодні проблем більше ніж достатньо. УЄФА дав нам іще один іспитовий строк до початку вересня, коли Наглядова рада знову вирішуватиме, скільки українських міст збережуть за собою право приймати фінал європейського чемпіонату з футболу. Віце-прем’єр з підготовки України до Євро-2012 Борис Колесніков запевнив, що літо-2010 буде найгарячішим.

- Борисе Вікторовичу, три місяці тому ми з вами зустрілися після вашої першої інспекційної поїздки по приймаючих містах. Невдовзі цим же маршрутом проїхав і Мішель Платіні. Після чого знову виникла загроза втрати двох міст. На початку червня пряму загрозу було знято, але Україна все одно залишилася в підвішеному стані, отримавши черговий випробувальний строк до початку осені. Давайте в тій самій моделі пройдемося «стежкою Платіні».

- Львів. Роботи на стадіоні увійшли в графік, і сьогодні можна казати, що наприкінці літа наступного року його буде здано в експлуатацію. І на ньому вже можна буде грати у футбол. Проект благоустрою ще допрацьовується. Я не хочу згадувати ні хороше, ні погане, але якби попередня влада хоча б передала нам в повному обсязі проектно-кошторисну документацію, навіть нічого не побудувавши, нам було б значно легше просуватися. Львівський аеропорт. Смуга будується. Є проблеми, пов’язані з торф’яниками і відведенням води в одній з частин майбутньої смуги. Але питання більше технічне, ніж організаційне. Ця проблема вирішувана. І немає жодних сумнівів у тому, що новий пасажирський термінал і смугу буде побудовано. Крім того, у всіх чотирьох аеропортах (під запитанням поки тільки Бориспіль) буде побудовано автовокзали. У безпосередній близькості і в одній площині. Щоб не треба було бігати з валізами вгору і вниз сходами. Тобто максимально врахуємо світовий досвід.

Київ. Національний стадіон активно будується. І ми плануємо його відкрити наприкінці червня наступного року. Так, там, можливо, не будуть готові деякі приміщення. Але на вдосконалення, доопрацювання і зовнішній благоустрій у нас залишається час з липня 2011-го до квітня 2012-го.

- Тобто через рік будуть готові трибуни, дах і газон?

- Безперечно. І тут, до речі, не можна не сказати про постійно мусоване подорожчання кошторису. Зараз говорити взагалі нема про що. Оскільки попередня влада не залишила ніякої проектно-кошторисної документації. Тому казати про здорожчання чи здешевлення взагалі безглуздо, нема від чого відштовхуватися. Як можна казати, що стадіон міг коштувати там мільярд двісті мільйонів гривень, якщо попередній уряд сплатив одному підрядчику 800 мільйонів гривень тільки за покрівлю та облицювання стадіону? І до закінчення робіт говорити про вартість некоректно. Тим більше коли вести мову про реконструкцію НСК «Олімпійський», то з того, що було, залишилися тільки залізобетонні конструкції другого ярусу 60-х років минулого століття. Це 10-15 млн. дол. Їх дешевше було б знести і вилити абсолютно по-новому, під іншими кутами, зробити максимально зручними для глядачів. Отже, по суті справи, це абсолютно новий стадіон. Від старого стадіону, за винятком скелета другого ярусу, не залишиться жодного як відкритого, так і закритого приміщення. Аеропорт «Бориспіль» будується.

- Можна ще про стадіон. Три місяці тому йшлося про дві ділянки землі, що належать приватним фірмам. Їх повернули стадіону. Тепер мова про багатоярусну зону гостинності.

- Ми попросили Київраду позапланово виділити землю під найсучаснішу льодову ковзанку на 500 глядачів для того, щоб там могли займатися 800 спортсменів. Всі вони мають отримати спочатку нове місце для тренування. З 24 червня за 120 днів має бути здана нова ковзанка в Дарницькому районі. Туди переїдуть усі спортсмени. Після цього ми демонтуємо «Крижинку». Отже, і ця проблема теж вирішувана. Тобто спочатку нова ковзанка юним спортсменам, а потім знесення «Крижинки». Тобто жодного дня без тренування. Повертаємося до аеропорту «Бориспіль». Він будується. До того ж аеропорт виграв два суди в «Аеросвіту» і відсудив землю, яка за логікою речей взагалі за жодних обставин не мала бути передана ні приватним, ні державним компаніям. Залишилися дві спірні ділянки навколо головного термінала Д. Зараз будемо займатися позовами. Це вже не стосується пасажирів. Так, це заважає будівництву автовокзалу. Але проблеми переміщення між терміналами знято. По готельному фонду ви як би знаєте - і Київ, і Львів особливих проблем не мали. Тобто буде достатньо готелів для того, щоб провести змагання.

Тепер Харків. Проблема Харкова - це кількість готельних номерів. На сьогодні план реконструкції та будівництва нових готелів дозволяє стверджувати, що всі номери, принаймні до проведення групового турніру, будуть готові. І вболівальники отримають комфортабельні місця для проживання. Аеропорт харківський будується. До заходів до дня міста, орієнтовно 27 серпня, буде здано в експлуатацію пасажирський термінал. Це те, що стосується приватного проекту. Держава будує нову злітно-посадкову смугу. Але ці роботи буде закінчено в 2011 році - обсяг роботи величезний. Я вже казав: якщо за 19 років ми побудували одну смугу і жодного термінала, то за ці два роки слід побудувати чотири термінали. Три державні і один - харківський - приватний. Плюс три нові злітно-посадкові смуги. А це є проблемою навіть для більш заможних країн, скажімо, як Росія. Вони можуть за рік побудувати максимум одну смугу. Проблеми доріг у Харкові вирішувані. Автодор працює. Отже, й тут невирішуваних питань не бачу. Що стосується скандальної ситуації навколо парку Горького.

- Якщо можна, до парку - про інший випадок. Минулого тижня інформагентство УНІАН повідомило, що Олександр Ярославський, який торік позичив гроші місту на реконструкцію доріг, прилеглих до стадіону, сьогодні з 27 мільйонів отримав назад тільки шість. При цьому ви доручаєте Ярославському будувати автовокзал.

- Я не можу Ярославському нічого доручати. Я хочу, щоб усім було абсолютно зрозуміло таке: де роль Ярославського як приватного інвестора, а де роль держави. По закінченні ремонтних робіт, пов’язаних із додатковими евакуаційними виходами, можна буде сміливо сказати, що харківський стадіон «Металіст» на 78-80% побудований за рахунок держави, а також міського та обласного бюджетів. Олександр Владиленович (Ярославський. - Ред.) вніс близько 20-22% від вартості стадіону. За що йому всі вдячні. Що стосується пасажирського термінала, то це приватний проект Олександра Владиленовича. За що йому величезне спасибі від Національного агентства з Євро-2012. Смуга, як я казав, будується виключно за рахунок держави. І те, що ви сказали, для мене новина. Але свої роботи Олександр Ярославський веде не в чистому полі. Він веде їх у місті. Тому, якщо в нього є затверджений перелік робіт, і місто не повертає грошей, це одне питання. А якщо переліку немає, тоді це приватна ініціатива, і місто грошей не поверне. Тут потрібно розібратися. Але якщо місто позичило в нього гроші, воно зобов’язане їх повернути. Це навіть не обговорюється.

- У такому разі повернімося до історії навколо парку Горького. Протистояння влади і противників вирубування дерев привернуло увагу міжнародних організацій, включаючи Amnesty International. У результаті був змушений втрутитися УЄФА, і директор турніру Мартін Каллен надіслав вам лист із цього приводу.

- За твердженням міського керівництва, цей план робіт із будівництва зручних розв’язок у місті Харкові був прийнятий іще 1947 року. Принаймні так стверджує пан Добкін. Ми з допомогою фахівців, у тому числі і з Міністерства екології, уважно вивчимо ситуацію. І по максимуму врахуємо їхні зауваження. Але, з іншого боку, УЄФА абсолютно справедливо вимагає виконання плану мобільності. Тобто плану роботи міста в момент проведення чемпіонату. І якщо ця дорожня розв’язка, яка з’єднує кілька міських доріг, створює харків’янам і гостям міста додаткові зручності, то потрібно чимось поступатися. Поки що обидві сторони конфлікту висловлюють абсолютно протилежні думки. Ми зараз детально вивчаємо ситуацію. І я вам гарантую, що редакція «Дзеркала тижня» до 10 липня отримає докладну відповідь з цього питання.

- Тепер Донецьк. Почнемо з аеропорту?

- По донецькому аеропорту ми вийшли з нульового циклу. Йде монтаж опалубки для першого і другого поверхів термінала. Наприкінці листопада генпідрядчик зобов’язується вийти на рівень опоряджувальних робіт. І, по суті, ми вже можемо починати освоювати технології з управління донецьким аеропортом. Смугу побудовано. Залишилися руліжні доріжки, радіо, світло та інша техніка.

- А хто фінансує будівництво термінала? Приватний інвестор чи держава?

- В Україні інвестор пасажирського термінала є тільки в Харкові. Тому фінансує держава.

- Що в Донецьку з готелями?

- План, представлений містом, і всі роботи, які ведуться, дозволяють Донецьку гідно прийняти гостей 2012 року. Є проблеми щодо класності готелів. П’ятизіркових номерів бракує. А по трьох зірках - профіцит.

- А в чому суть проекту, запропонованого фондами Ахметова і Колеснікова? Я маю на увазі ідею перевезення уболівальників класу VIP на матчі до Донецька літаками з Києва.

- Йдеться тільки про півфінал. Оскільки ще 2007 року було вирішено, що відкриття чемпіонату пройде у Варшаві, фінал - у Києві, а півфінали - у Варшаві і Донецьку. І тоді вже висловлювалися припущення, що заради одного півфіналу будувати 1200-1500 п’ятизіркових готельних номерів немає жодного сенсу. Для чого вони потрібні в нетуристичному Донецьку? Півтори тисячі номерів - це десять «Донбас-паласів». А ідея полягає в тому, що запропоновано компенсацію витрат шляхом чартерних перевезень на півфінал з Києва. 50 хвилин польоту - і жодних проблем. До того ж додатковий прибуток отримають київські готелі. Донецький аеропорт матиме найвищу категорію по смузі. Тобто йдеться про 10-15 додаткових чартерів. На комфортабельних «Боїнгах» або «Аеробусах». Повірте, це досить просто. До того ж ідеться про організовані групи. Це спонсори чемпіонату, сім’я УЄФА. І якщо УЄФА таку концепцію прийме, то ми будемо дуже вдячні. У тому, що все буде побудовано вчасно, вже ніхто не сумнівається. Але виникає інша проблема - управління цими об’єктами. УЄФА ставить із цього приводу абсолютно справедливі запитання щодо розуміння в Україні методів сучасного авіаційного бізнесу. Це меншою мірою стосується Києва, хоча запитання теж є. А от Львів і Донецьк - це серйозніше. Тому що там 30 літаків протягом 30 хвилин востаннє приймали десь у 89-90-х роках. Тобто проблема і з персоналом, і з топ-менеджментом. Персонал ми готуємо. Топ-менеджерів запросимо. Одного-трьох (поки що думаємо) світового рівня. І формуватимемо місцеві команди з випускників авіаційних вузів, тому що ставимо виключно на українську молодь. Із топ-менеджерами ми підписуємо трирічні контракти, в яких одним із пунктів буде підбір команди і підготовка. І в молоді з’являється чудова можливість переймати на місці, на практиці світовий досвід. Природно, в поєднанні із зарубіжним стажуванням. Друга проблема - як управляти стадіонами. Є домовленість із ФК «Шахтар» про те, що топ-менеджерів ми стажуватимемо на «Донбас-арені». Хоча не виключені й короткострокові зарубіжні стажування. На тому ж стадіоні «АренА» в Амстердамі, де проходив стажування менеджер «Донбас-арени». Це передусім стосується київського стадіону, адже його місткість на 20 тисяч більша, ніж у Донецьку.

- Попри ваш оптимізм.

- Стриманий оптимізм.

- Гаразд. Попри ваш стриманий оптимізм, є чинники, на які Україна впливати не може. Насамперед це стосується доволі песимістичних макроекономічних прогнозів щодо перспектив європейської економіки. Це і обвал євро, і ледь не розвал ЄС. Спочатку Греція, потім Італія з Португалією. Тепер уже Іспанії потрібні 300 млрд. євро. Україна хіба в змозі витягнути весь проект Євро-2012 без інвестицій?

- Пропозицій щодо зв’язаних кредитів зараз цілком достатньо. Причому не з Європи. А з країн Південно-Східної Азії та Північної Америки. Навіть більш ніж достатньо. Але в цьому разі основні роботи мають виконувати іноземні фахівці. Причому це стосується не тільки управлінців вищої ланки, а й навіть рівня виконробів. Але ми на це просто не можемо піти. Тому ми залучаємо тільки довгострокові позики зі строком погашення від семи до десяти років.

- На ваш погляд, чи не може триваюча криза взагалі критично позначитися на долі Євро-2012? У тому сенсі, що, коли все і далі валитиметься, то Європі вже буде не до футболу.

- Я не хочу бути таким песимістом. Це запитання більше до керівництва Європейського Союзу. Але настільки драматизувати ситуацію я не став би. Згадайте, восени 2008 року здавалося, що розвалиться весь світ. Але всі уряди порозумілися з бізнесом і допомогли йому вийти з кризи. Тому що бізнес у будь-якій країні - це і основний працедавець, і основний двигун економіки. Хіба що за винятком КНДР. Тому, я гадаю, європейську кризу буде подолано.

- Крім листа про ситуацію в Харкові з парком Горького, Мартін Каллен написав вам іще й лист з приводу критичної ситуації в Україні з бездомними тваринами. Точніше, з тими жорстокими методами, які використовує місцева влада, скорочуючи чисельність бездомних тварин у містах. Я розумію, що це компетенція місцевої влади, але факт залишається фактом. Наскільки швидко можна буде показати Європі, що Україна почала позбуватися варварства?

- Цей лист абсолютно справедливий. Тут ні відняти, ні додати. І ви правильно зауважили, що це компетенція виключно місцевих муніципалітетів. Тому що всі національні закони в цьому плані ухвалено. Тому в липні від кожного міста ми зажадаємо план створення притулків для бездомних тварин. Щоб Європа побачила, що Україна - це цивілізована держава, де до тварин ставляться гуманно. І для вирішення проблеми, при потребі, ми готові переглянути й фінансування муніципальних програм у бік збільшення.

- Три місяці тому, відповідаючи на запитання про те, чи не боїтеся ви, що існуюча система чинитиме опір, у тому числі й саботуючи ваші почини, ви сказали, що (цитую) «будуть заважати працювати - будемо боротися. Активісти саботажу поповнять армію безробітних. У нас для цього достатньо сил і засобів». Як зараз? Система не виявилася дуже наляканою?

- Ні. Особливих активістів саботажу не знайшлося. Були якісь дрібні питання, що виникали від нерозуміння глобальності проблеми в окремих чиновників з Міністерства фінансів. Але це можна пробачити, оскільки Україна ніколи таких змагань не приймала.

- А на місцях? Не можна ж з Києва відстежувати кожен крок того чи іншого чиновника?

- Я не хотів би кидати камінь у город місцевого самоврядування. Стосовно тих-таки бездомних тварин воно має визнати свою провину і прийняти план швидкого усунення недоліків. А якщо казати в цілому, то поки що нашому місцевому самоврядуванню не властиві функції, які прийняті в усьому світі. І тут провина взаємна. У місцевих рад забрали ініціативу. З 1917 року до 1991-го вони тільки ставили печатку, підтверджуючи законність дій КПРС. А зараз вони ставлять печатку, підтверджуючи законність дій обласних і районних адміністрацій. Така ситуація є неприйнятною.

- Але при цьому називати місцеву владу повністю безініціативною складно. Щоправда, ці ініціативи деколи більше скидаються на шантаж. Наскільки достовірна інформація про те, що влада Львова вимагала від вас передати підряд на будівництво підстанції під Євро-2012 конкретній фірмі, пов’язаній з мером Львова Андрієм Садовим, в обмін на позитивне голосування Львівської міськради з приводу знесення гаражів, які фактично блокували будівництво аеропорту?

- Щодо Садового - це неправда. Ми звернулися до депутатів Львівської міської ради з тим, що коли місцева рада бере на себе право відмовитися від чемпіонату, то хай ця місцева рада звернеться до жителів Львова і скаже, що чемпіонат Львову не потрібен. Тому ми не будемо ходити на сесії і приймати рішення, які дозволяють побудувати львівський аеропорт. І я хочу після цього подивитися на реакцію львівської громади. Я не думаю, що реакція буде позитивною. Тому неявку на одну із сесій і неголосування щодо гаражів поки що можна розглядати як непорозуміння.

- Тепер Київ. Після призначення на пост першого заступника мера пан Попов поки що не відповів на запитання, хто в Києві відповідатиме за підготовку до Євро-2012. Тобто досі неясно, чи буде в столиці, скажімо, профільний віце-мер. Чи він узагалі не потрібен?

- Києву віце-мер з питань Євро-2012 не потрібен. Тому що підготовкою до чемпіонату повинні займатися всі служби міста. Ще раз нагадую: те, що намічено на рівні держави, буде побудовано у встановлені строки. І зараз питання в підготовці топ-менеджменту. Ми говорили про аеропорти. Там усе набагато зрозуміліше. Конкретний об’єкт і конкретна команда. А от план мобільності - це значно складніше. Як переміщувати маси вболівальників в обмежений час і у вкрай переобтяженому місті - справді проблема номер один. І тут ніякого віце-мера Києва з питань Євро-2012 не вистачить. Тут потрібна єдність дій усіх - від Київради до «Київпастрансу» та метрополітену. І якщо план мобільності буде успішно реалізовано, то можна казати, що проект Євро-2012 відбувся.

- Але поки що відповідатиме пан Попов?

- Відповідатиме, безперечно, Попов. Але з усією командою. Тобто всі. На шальці терезів лежить імідж України. Це важливіше, ніж доля будь-якого чиновника. Обраного чи призначеного.

- Минулого разу в числі джерел фінансування проекту ви згадували у тому числі й про новий закон про гральний бізнес. Кілька днів тому Михайло Бродський підбивав підсумки щодо підготовки закону, який, за його словами, фактично готовий. Однак він не озвучив питання, пов’язаного з новим форматом державних лотерей, про які ви згадували три місяці тому... Проект залишається в силі?

- Так. Чи будуть в одному проекті гральний бізнес і лотереї, поки що обговорюється. Що ж стосується безпосередньо лотерей, то на сьогодні в Україні діють чотири ліцензії. Реально працюють три. Строк їхньої дії до 2012-2013 років. Ми дамо їм допрацювати до закінчення строку. Забирати ліцензії ніхто не буде. Після закінчення строку дії всі лотереї будуть виключно державними.

- А стосовно грального бізнесу жодних змін не відбулося? Казино тільки в дорогих готелях і на курортах…

- Казино можна буде відкривати тільки в готелях. Далі йде поділ на дві групи. Вся Україна без курортних зон. І в цій групі казино можуть відкривати тільки п’ятизіркові готелі з номерним фондом не менш як 60 номерів. Друга група - це курортні зони. Список яких входить до цього закону і є його невід’ємною частиною. У другій групі казино можуть відкривати в готелях класом нижче. Ліцензія видається на сім років. Вартість її еквівалентна 5 млн. дол. Платиться поквартально. За квартал уперед. Тобто приблизно 60 тис. дол. на місяць, або 180 тис. на квартал. Це - що стосується оплати ліцензії, яку видаватиме Міністерство фінансів України. Додатково проводитиметься і оплата за столи. Близько півтори тисячі доларів на місяць за кожен стіл. Але це вже буде проблема і доходи місцевих рад. Держава продала ліцензію, вклала гроші в державний бюджет. А кількість столів контролюватимуть місцеві ради.

- А гральні автомати, які насправді нікуди не зникли, а тільки змінили вивіску на «інтерактивний Інтернет»?

- Це питання поки що зависло. Як показує досвід країн СНД і Східної Європи, 80% ринку - це все ж таки автомати. Але допустити той хаос, який був минулого разу і який, на жаль, приховано продовжується і сьогодні - особливо по Києву, - не можна. Ми знаємо факти. Знаємо, що за кожною точкою хтось стоїть. Будемо виявляти. Як саме, розповідати не хочу. Але коли ми почнемо видавати ліцензії, то ті, хто почне працювати легально, будуть самі сприяти виявленню нелегалів. До того ж, якщо дозволити автомати, то вони повинні розміщуватися тільки всередині казино. Але в п’ятизірковому готелі мати великі зали гральних автоматів, розрахованих на інший контингент, нелогічно.

- Повернімося до плану мобільності. Нещодавно прозвучала інформація, що Донецький виконком планує запровадити муніципальне таксі із закриттям усіх приватних диспетчерських. І цей досвід планується поширити на всю країну.

- Так, розмова про муніципальне таксі була. Але це жодною мірою не повинно зачіпати інтереси приватного бізнесу. Це може бути тільки суб’єктом конкуренції. Не більше того. Отже, питання про надання міським радам права створювати муніципальне таксі я поки що відклав би. Ще не все вирішено з пасажирським транспортом загального користування. Хай вони спочатку цю проблему вирішать, а потім вестимемо мову про таксі. Так, міста повинні мати право визначати місткість салону, багажника, колір таксі. Але перехідний період має бути не меншим ніж три роки. Муніципалітет повинен отримати всі права з контролю. Щоб людина була впевнена: вона викликала саме таксі. Інакше де гарантія, що під виглядом таксі до вас не приїхала машина з бандитами. На лобовому склі обов’язково має бути ліцензія. У салоні - бейдж водія. Як у всьому світі. Щоб було відповідне забарвлення і знак міста, в якому видано ліцензію. Тому що таксі з ліцензією, виданою в Каховці, не може працювати на маршруті Ялта-Севастополь.

- Ще однією темою обговорення стала заява про те, що промо-ролики, які рекламують Україну, будуть замовлені за кордоном. Це невіра у вітчизняний рівень?

- Україна замовляє промо-ролики не за кордоном. Ми їх замовляємо дочірнім компаніям світових лідерів в Україні. Так що працюватимуть, безперечно, українські фахівці. Ну, не треба ж пояснювати, що краще, ніж українці, про Україну ніхто сказати не зможе. Мабуть, інформацію не до кінця розжували.

- Не можу не поставити запитання про Експо-2010 у Шанхаї. На перший погляд дивно, що в Україні таку планетарну подію взагалі не висвітлюють. Але при більш докладному розгляді виявляється, що говорити нема про що. Тому що в українському павільйоні наші досягнення представлено живим гончарем, який ліпить з глини горщики, і можливістю для охочих власноруч розфарбувати писанку. Все. Більше нічого. І це при тому, що за день виставку відвідують від 300 до 400 тисяч людей. Тобто України як країни, котра приймає Євро-2012, та ще й на тлі чемпіонату світу з футболу, не існує.

- А що ми могли зробити за 90 днів? Як новий уряд міг змінити концепцію і створити нову експозицію, якщо за два попередні роки взагалі нічого не було зроблено? Це було фізично неможливо. Згоден, що це величезний прорахунок. Але серйозні компанії (я вже не кажу про країни) готуються до таких виставок як мінімум рік. Тим більше що про будівництво павільйону було відомо рік тому. Тобто з жовтня-листопада його можна було б починати концептуально насичувати. У тому числі й по Євро-2012. Будемо тішитися тим, що виставка проходить у Китаї, а чемпіонат буде в Європі.

- Після 11 липня, тобто після закінчення чемпіонату світу, УЄФА починає рекламну кампанію Євро-2012. Що ще, крім промо-роликів, готує Україна?

- УЄФА свою рекламну кампанію концентруватиме на самому турнірі. А наше завдання рекламувати Україну. Як країну, де гості почуватимуться комфортно. Отже - мета одна, але підходи різні.

- А які готуються програми задля уникнення проколів, скажімо, як із Експо-2010? Про що ще можна говорити, крім промо-роликів?

- Ролики - це частина мікс-маркетингу. Ще є промо-акції. Але я зараз не хочу розкривати всіх планів.

- А коли це можна буде зробити?

- Про сезон 2010/2011 ви дізнаєтеся у вересні і все побачите. У нас є завдання презентувати Україну з двох позицій. У цілому. Тобто незалежно від того, які країни потраплять у фінальну частину чемпіонату. І кліпи зніматимуть у цільовій спрямованості, з урахуванням ментального сприйняття тієї чи іншої країни. Другий напрям вужчий. І розрахований на ситуацію, коли вже будуть відомі і учасники, і календар ігор. Тобто коли буде абсолютно зрозуміло, де робити рекламу. Умовно кажучи, коли збірні Голландії, Португалії і Чехії грають у Львові, то ми точно знаємо не тільки цільову групу, а й місце її перебування.

- Що ви плануєте робити після засідання Наглядової ради УЄФА у вересні?

- По-перше, УЄФА має переконатися в тому, що ми значно просунулися в програмі підготовки, і всі чотири міста України готові приймати чемпіонат. Далі ми починаємо підготовку управління аеропортами та стадіонами. Далі - весна, літо, осінь 2011 року. Період жорстких випробувань у реальному часі реальними фахівцями всіх об’єктів, побудованих до Євро-2012. Плюс розгортання туристично-інформаційної інфраструктури в містах.