У ЄС намагаються урезонити країну-голову

Новий рік для Європейського Союзу почався бурхливо. Очевидно, і найближчі місяці не будуть спокійними для співтовариства, в якому роль голови у цей період виконуватиме Угорщина. Її влада визначила для себе вельми амбіційну програму дій, що охоплює практично всі найважливіші проблеми життя співтовариства - від соціальних питань до проблем енергетичної безпеки, а також навколишнього середовища і навіть реформи механізмів управління економікою єврозони в посткризовий період. І це при тому, що сама Угорщина в зону обігу єдиної європейської валюти не входить. Але так уже склалося, що Європа переживає свої не найкращі часи, а відкладати вирішення нагальних проблем уже неможливо. Тож цього року Угорщині, а за нею і Польщі, доведеться використати весь свій досвід, накопичений за сім років перебування в ЄС, щоб довести: уроки євроінтеграції центральноєвропейські країни міцно засвоїли і готові діяти по-європейськи, керуючись принципами, які були закладені в основу об’єднання.

Формально президентство Угорщини є продовженням програми, яку більше року тому узгодили, а потім виконували Іспанія і Бельгія. Щоправда, реалізація значної частини її заходів дісталася саме угорцям. У представленій минулого тижня стратегії країни-голови йдеться про плани нового етапу розширення ЄС, посилення східної політики сусідства (у тому числі й відносин з Україною) і вирішення гострих для Європи демографічних проблем та проблем нацменшин. До деяких із цих питань боялися підступитися навіть більші і впливовіші в ЄС країни. Угорщина ж відчуває в собі потенціал піднести «інтереси Європи на нову висоту», зробити Європу «сильною», більш згуртованою і солідарною. Нинішній прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан також закликав європейців не боятися бути «патріотами», відкидаючи при цьому обвинувачення у сповідуванні «націоналізму», які часто адресують йому та очолюваній ним партії Угорський громадянський союз (ФІДЕС). За словами одного європейського парламентарія, Угорщині дісталося президентство не тільки в критичний для економіки регіону момент, а й кризовий з погляду дотримання «цінностей», на яких тримається союз 27 держав. Будапешт оригінально підійшов до вирішення низки проблем і нестандартно розпорядився деякими вже узвичаєними для Європи принципами. Його перші кроки шокували партнерів і спричинили скандал, що може завадити виконати все задумане.

Ще до початку свого головування угорці змусили «бабусю Європу» понервуватися і згадати про те, що дії окремих членів ЄС не завжди збігаються з думкою більшості, а органам Союзу часом бракує сил і засобів урезонити порушників навіть тоді, коли ті зазіхають на святая святих. Незадовго до настання нового року влада Угорщини переглянула закон, що регулює діяльність ЗМІ - як традиційних видань, так і електронних, включаючи інтернет-публікації. Законопроект під номером T/363, який був схвалений прибічниками Віктора Орбана з ФІДЕС у парламенті Угорщини 21 грудня і набрав чинності 1 січня - у перший день президентства країни в ЄС, викликав обурення і протести по всій Європі. Закон фактично переносить у сферу регулювання медіа окремі положення адміністративних кодексів, які дають владі більше можливостей контролювати ЗМІ, а також окремих журналістів, розширюють сферу застосування штрафних санкцій, здатних економічно підірвати незалежність мас-медіа. Сумніви викликають правила, які змушують до розкриття джерел інформації. Посилюється вплив держави на пресу: - створюється новий наглядовий орган - Рада з питань мас-медіа, спосіб формування складу якого та ступінь його впливу на редакційну політику ЗМІ виходять за рамки узвичаєної в Європі демократичної практики. Ще в грудні у Євросоюзі лунали голоси про те, що Угорщину слід позбавити права головування в ЄС, але ця радикальна ідея підтримки не знайшла. У Єврокомісії вирішили зробити власні висновки про відповідність угорського закону європейським практикам. 21 січня в Будапешт було надіслано лист, у якому висловлюються «сумніви» з приводу того, що поправки до закону про ЗМІ відповідають європейським стандартам. Єврокомісія дала Угорщині строк до 4 лютого роз’яснити свою позицію, інакше ЄК почне готувати певні легальні процедури. (Втім, у Брюсселі вже визнали, що вони зможуть вплинути на перегляд закону, але не зможуть змінити правила функціонування Ради з питань мас-медіа.) До слова, угорська влада і чиновники уперто відстоюють правоту дій нинішнього кабінету, зазначаючи, що в угорському законодавстві про ЗМІ немає нічого такого, чого б не було у праві інших країн Європи. Ще один сумнівний аргумент Будапешта: закон про ЗМІ - малозначна тема, щоб заради нього зривати всі масштабні плани угорського президентства. Втім, так у Європі думає меншість.

Сам Віктор Орбан використав свій виступ 19 січня в Брюсселі з програмою дій Угорщини на найближчі півроку для відповіді критикам закону про ЗМІ. Він порадив не змішувати питання внутрішньої політики його країни з тим, що відбуватиметься в наступні шість місяців у рамках цілого Євросоюзу. Усім, хто це робитиме, він особисто готовий кинути виклик. «Я готовий до бою», - сказав угорський прем’єр.

Проте Віктор Орбан, очевидно, переоцінює свої бійцівські якості і, можливо, недооцінює ступінь невдоволення партерів по ЄС, а також складність ситуації у власній країні. Адже те, що відбувається навколо медіазакону, - лише видима вершина айсберга проблем, з якими Угорщина сьогодні стала біля стерна європейського корабля. Невдоволення Євросоюзу не обмежується ситуацією навколо угорських ЗМІ. З квітня 2010 року, коли ФІДЕС перемогла на виборах, отримавши переважну більшість у парламенті, уряду Орбана не вдалося істотно поліпшити економічне становище, влада не одержала кредитної підтримки від МВФ і була змушена вжити надзвичайних заходів щодо скорочення державних витрат. Причому політика в цій сфері також далека від європейських стандартів і викликає чимало нарікань з боку Брюсселя. Так, за останні місяці до конституції країни вже десять разів вносили зміни з метою прибрати будь-яку можливість законодавчо оспорити дії кабінету. Найбільше постраждав від цієї реформи основного закону Конституційний суд країни, який втратив повноваження впливати на економічні рішення уряду - зокрема у податковій і бюджетній сфері. В Європі вбачають у цих діях зазіхання на верховенство права і принцип поділу повноважень гілок влади.

На цьому уряд Орбана не зупинився і, прибравши зі шляху цю перешкоду (Конституційний суд), запустив радикальні податкову та пенсійну реформи. Під час першої, законодавчо оформленої у жовтні, так званий кризовий податок було запроваджено для всіх магазинів роздрібних мереж, телекомунікаційних і електрогенеруючих компаній (ще раніше, з липня, його було запроваджено для фінансового сектору). Завдяки цим заходам влада обіцяє зібрати додатково 1,8-2,5 млрд. євро, щоб залатати діри в бюджеті, які дісталися від попереднього кабінету. Проте слід зазначити, що саме в цих галузях велика присутність іноземного капіталу, і багато інвесторів-європейців вбачають у таких діях Будапешта дискримінацію. У листі-скарзі в Єврокомісію представники десятка компаній різних країн Європи, які є великими інвесторами в Угорщині, висловили свій протест у зв’язку із цією практикою, що порушує правила загального ринку, веде до багатомільйонних збитків, тягар яких Угорщина перекладає на сусідів. На підтримку цих вимог також виступив уряд Німеччини, не виключивши можливості звертання до Європейського суду.

Другим етапом шокової терапії стала пенсійна реформа. У той час як у ЄС обговорюється питання підвищення пенсійного віку, Будапешт пішов іншим, несподіваним шляхом. Влада наприкінці листопада ухвалила рішення, яким скасувала приватні пенсійні фонди. 3,3 млн. угорців - третина населення країни, - котрі мають у них свої особисті заощадження, повинні до кінця лютого перевести кошти в державний пенсійний фонд, що також використовуватиметься для підтримання держбюджету. Ті, хто відмовиться виконати цей ультиматум влади, будуть позбавлені права на державне пенсійне забезпечення. Євросоюз також висловив різке невдоволення такими діями, а ЗМІ відкрито порівнюють перетворення Орбана з режимом «Ферми тварин» («Скотарні») Орвелла і говорять про повзучу «путінізацію» Європи.

На думку експертів, податкова політика уряду Орбана на руку угорцям з доходом вищим за середній, а також локальним олігархам, які бачать в уряді захисника від конкуренції з іноземним капіталом. Орбан посилює гоніння на закордонних інвесторів, звинувачуючи їх у тому, що це вони фінансували провальну політику попереднього уряду соціалістів, що довело країну до кризи, а в 2008 році мало не до дефолту. Спекулюючи на помилках попередників, ФІДЕС і його лідери просто відтягують момент, коли муситимуть самі відповісти за свої дії. Він може настати вже наприкінці лютого. Саме тоді влада повинна подати план реструктуризації та скорочення своїх фінансових витрат. Не зробивши цього, уряд Орбана зазнає своєї першої значної невдачі, опинившись до всього іншого ще й фінансово неспроможним. Угорщина в такому становищі не зможе визначати правила гри, навіть будучи головою Євросоюзу. Європа, звісно, простягне руку допомоги, але станеться це лише в тому разі, якщо Будапешт припинить підносити Євросоюзу і сусідам неприємні сюрпризи.

Судячи з останніх висловлювань Віктора Орбана, він зробить усе, щоб поставлених цілей як усередині країни, так і в європейській політиці було досягнуто. Узявши на озброєння стародавню доктрину Finis sanctificat media (Мета виправдує засоби), він забуває про те, що Європейський Союз, його члени змогли подолати всі труднощі, діючи разом, створюючи спільний ринок і спільне майбутнє, відстоюючи спільні цінності. Інших варіантів ЄС для своїх членів поки що не передбачає.