Про хижаків і травоїдних

Складається враження, що залежність від низького рейтингу і бажання уникнути виборів у столиці за будь-яку ціну не лишила в хижій пащі партії влади жодного зуба. І сьогодні «гроза всього району», озброєна депутатами і законами, вертикалями і портфелями, фактами зловживань і погонами, тут - у його центрі - стрімко втрачає контроль над ситуацією.

Ще трохи, і відомий нам пан Довгий (плоть від плоті Черновецького), котрий тримав на повідку заарештованого за шахрайства голову земельної комісії Київради Євлаха et сetera; котрий тонко відчував психологію столичного студентства (колись масово залученого до цинічних афер з ділянками), як птах Фенікс обернеться на символ захисту: а) безжально позбавлених соціальних надбавок киян; б) пригнобленого місцевого самоврядування; в) забитої до смерті справедливості… Далі перелічувати? Чи разом запишемося на прийом до спеціаліста?

Насправді партія влади стала в Києві заручником власної політики половинчастих рішень. Ми пам’ятаємо, що під час столичного бліцкригу команда Януковича діяла жорстко й рішуче, увімкнувши не тільки кмітливість Лавриновича, який забезпечив так звану законність її заходів у столиці, а й спритність силовиків, що підвісили Черновецького на гачок кримінальних справ проти членів його команди.

Проте на етапі закріплення завойованих позицій і нарощування необхідної наступальної потуги-2012 Банкова припустилася кількох стратегічних помилок.

Виходячи із затвердженого Верховним головнокомандувачем плану, потрібні були всього дві речі. З одного боку, правильно розрахувати силу натягання волосіні вищезазначеного гачка. Щоб тримати Леоніда Михайловича і Ко в тонусі. З іншого - знайти баланс у стосунках зі своїм-таки протеже - главою столичної адміністрації Олександром Поповим. Хай як це дивно. Щоб, керуючи ним, цілком не відбити в нього бажання ухвалювати власні рішення. Але волосінь ослаблена. А Попов здався в полон хазяям без бою.

На сьогодні можна констатувати, що Олександр Павлович геть провалив кадровий блок. Отримавши на старті команду президента - підняти рейтинг і виграти вибори, - зустрічних умов Попов не висунув. Що сам підтвердив у своєму інтерв’ю DT.UA. У результаті голова адміністрації виявився затиснутим щільним кільцем чиїхось людей, які прийшли в адміністрацію захищати чиїсь інтереси. Ставленики АП, представники ДУСі, полтавська група, одеський клан...

Зрештою навіть за такого розкладу і, можливо, нестерпного тиску на Попова центрів впливу у владі ніхто не змушував його в тому ж таки інтерв’ю нахвалювати чесноти, приміром, пана Кучука. На якому клейма ставити ніде. Одним з яскравих прикладів працевлаштування в КМДА стало також призначення на почесну посаду заступника головного архітектора Києва Андрія Лавриша. Цього пана, за нашою інформацією, делегував у команду професіоналів той-таки голова ДУСі Кравець. Захищати, буквально цитую джерело, кіоски Іванова і Хмельницького. Безперечно, можна припустити, що багато хто з оточення Попова по-своєму професійні. І, можливо, навіть щиро хочуть допомогти і Олександру Павловичу, і Києву. Абсолютно не знайомому їм місту, до речі. Однак іще ж і зобов’язання не дозволяють. Тому не варто дивуватися, що економічний і соціальний блоки теж провалено.

Бюджет і програма соціально-економічного розвитку Києва стали першим публічним каменем спотикання адміністрації і Київради. Вилучення з бюджету столиці збільшено. Надбавки бюджетникам і додаткові соціальні виплати малозабезпеченим ліквідовано. Фонд заробітної плани скорочено. Обіцянки Попова депутатам виправити ситуацію після Нового року - «ви тільки вчасно прийміть бюджет» - не виконані. Ставки відкотів у бізнесі зросли. Того й гляди невдовзі пролунає сакраментальне: «а при Черновецькому легше було». Це із суспільно значущого.

Тепер про шкурне. Яке так вдало збіглося із суспільно значущим. Зокрема, для більшості місцевих депутатів, які звикли натискати кнопки за принципом «ти - мені, я - тобі». Ну не знайшлося на столичну Раду свого Клюєва, спроможного врахувати інтереси голосуючих. А тому вже майже вирішені питання в багатьох зависли. Рішення на ділянки та об’єкти, пролобійовані ще за старої влади, є, а актів нова влада не підписує. Або - плати. Розповідають, що Попов позеленів, коли почув про апетити і депутатів, і своїх підлеглих. Автор почервонів - за Попова. Дедалі частіше помічаючи, як сам Олександр Павлович піклується про «систему травлення» своїх безпосередніх керівників. Рядком бюджету в тому числі.

Зв’язок міської адміністрації з районною також розбалансований. Там уже взагалі - вибори. До Верховної ради, Київради... Куди ще? «Так ми ж з Поповим на рівних, його президент призначив, і нас теж», - виправдують свою несподівано оформлену автономність районні голови. Далі - більше. Місто програло два суди щодо «Київміськбуду». «Маячок»: на середньому рівні можна домовитися, оминаючи Банкову? До речі, деякі обізнані товариші згадане вище ослаблення волосіні з гачком для Черновецього прямо пов’язують з такою можливістю. І, озираючись, вказують у бік Генпрокуратури та СБУ.

Як результат, секретар ради Довгий, вдихнувши повітря, пішов у наступ, що, як відомо, найкращий захист. Технологічно повторив тричі, що «напруження у стосунках з Поповим немає» і... переконав усіх у протилежному. І от уже в медіа фотографії харизматичного Олеся Станіславовича, а експерти дружно прораховують можливі кроки. Наперсточника, котрий плоть від плоті. Електорат уважно вчитується в авторські колонки Довгого в прогресивних медіа. Голови фракцій стабільно слухають його компетентні настанови з приводу необхідності захищати зігноровані права депутатів. Уже створено аж чотири депутатські комісії, готові розібратися у фінансовій та економічній діяльності команди адміністрації. А привид позачергової звітної сесії другий тиждень блукає кулуарами КМДА, послаблюючи і без того ніякі позиції її голови. За такими, як Олесь Станіславович, кажуть, в Україні - майбутнє. Дехто добалакався до того, що, мовляв, «тільки цей хлопець у вишиванці, коли що, може перемогти на виборах мера кандидата від БЮТ»... Але, як на мене, у цій справді специфічній ситуації найкращий засіб для лікування хвороби Довгого - забуття. Ну, щоб бодай спробувати зберегти майбутнє країни. До чого офіційно колег, експертів і людей думаючих, закликаю. Оскільки народу, вихованому на гречці (а сьогодні вона в дефіциті), у якийсь момент може стати абсолютно байдуже, хто захищає їхні надбавки, пенсії і зарплати.

Чи розуміють це регіонали? Що, нарешті, думає з цього приводу сам Олександр Павлович Попов, який заліг на дно? На котрого, треба розуміти, й ліг увесь тягар другого етапу атаки Януковича в столиці. І тягар відповідальності за її результат теж. Його податливість на сьогодні нікому не цікава. Хіба що Леоніду Михайловичу та його хижій зграї, готовій у будь-який момент заповнити вакуум влади. Готовій нагадати тепер і Януковичу, як свого часу Тимошенко з Турчиновим, що столиці зазвичай просто так не здають.

Вихід? Їх два. Перший - справедливе покарання команди Черновецького і демократичні вибори. Не факт, що на Банковій його обговорюють. А якщо обговорюють, то напевно тільки у форматі підтягування волосіні. Хоча, попри те що сьогодні Олександр Попов схожий на травоїдного, він усе ж таки озброєний і небезпечний. Як ніколи. За нашою інформацією, Банкова вже закінчила моніторинг украденого в міста командою Черновецького. Понад дві тисячі гектарів землі, 700 об’єктів власності... Плюс чітке розуміння схем, за якими заробляли Черновецький і його люди. Варто тільки потягнути і... Чи піде на це «не воїн Попов»? Та й не тільки він, а й Банкова? Яка, схоже, ще сама не до кінця розуміє, до чого може призвести оприлюднення цих фактів. Коли й дотиснути хочеться, і самим у програші не залишитися (не повертати ж усе якимсь абстрактним киянам). Ще й до чергових виборів дотягти.

Тому другий варіант - усунення з посади секретаря ради Олеся Довгого - декому здається більш прийнятним. І якщо поруч з Поповим регіонали все ж таки посадять свого Клюєва, то шанси для цього є. До речі, щось підказує, що перенесення сесії Київради з 10 березня на невизначений термін аж ніяк не випадкове. Схоже, процес взаємодії столичної адміністрації з представницьким органом влади вступив у свою вирішальну фазу.