Необдуманість чи зрада?

Нині здійснюється економічна й технологічна експансія нашої країни, яка проходить під егідою відмови від усього "совкового".

Масове впровадження в навчальну програму щорічних курсів стажування та проходження практики за кордоном для студентів провідних вишів уже дало свої плоди. Понад 80% українських студентів хочуть працювати за кордоном. Вони навчаються на виробничій базі інших держав, і їх готують під вимоги тамтешніх стандартів. Можна сміливо стверджувати, що більша частина з них після закінчення українських державних вишів поїде працювати в інші країни, на благо іншої економіки. Додамо до цього впевнене зростання кількості випускників наших шкіл, що вступають до іноземних вишів. А це, ні багато ні мало, 70 тисяч осіб щороку. Загалом же 65% українців у віці 14-35 років планують виїхати за кордон у найближчі роки.

Нині, за даними Державної служби статистики, за межами України працюють від 3 до 5 млн наших співгромадян. Наївно вважати, що західні компанії відпустять найліпших фахівців, а ті, своєю чергою, повернуться додому на скромну зарплату, запропоновану державними підприємствами.

Що ж робить в умовах, що склалися, наша держава? Як вона бореться за світлі уми країни?

Експерти б'ють на сполох. Практично всі серйозні винаходи українських учених лягають в основу інноваційних проектів, та тільки в європейських країнах. Навіть Національна академія наук України публічно заявляє про "віковий застій", який може спричинити тотальну залежність від політичної волі європейських держав уже найближчим часом.

Гучним обіцянкам прем'єр-міністра Гройсмана, що він підніме систему освіти і науку в Україні з колін, забезпечивши їй насамперед гідне фінансування, схоже, не судилося збутися. Він уже відмовився від своїх слів. Відтак бюджет Національної академії наук України становить усього 100 млн доларів на рік. Президент країни Петро Порошенко вже третій рік обіцяє кардинальні реформи провідної наукової організації країни. Інновації та модернізація виробництва, про які так завзято повторюють в уряді, - лише ілюзія, за якою криється масовий відтік фахівців високого рівня за кордон.

Найважливіше завдання держави - зберегти технологічний суверенітет, побудувати сильний освітній базис для підготовки висококваліфікованих кадрів. І найголовніше - створити всі конче потрібні умови для реалізації професійного потенціалу громадян нашої країни, що вже здобули вищу освіту.

Але дії нашого уряду, до яких він вдається в цьому напрямку, своєю необдуманістю межують зі зрадою Батьківщини. "Досягнення", про які так гучно заявляють українські політики, схоже, свідчать про те, що з нашої країни хочуть зробити осередок дешевої інтелектуальної робочої сили для розвитку науки в Європі та праці виключно над технологічними проектами третіх країн, права на які ніколи не належатимуть Україні.